Чинники та економічні вигоди ТПП

На перших етапах розвитку ТПП визначальними були природні фактори: географічне положення території, її природні умови і ресурси, наявне населення тощо. Свого часу А.Сміт припускав, що географічні умови можуть впливати на економічну політику і на темпи економічного розвитку. У наш час група вчених Гарвардського інституту міжнародного розвитку на чолі з Дж. Саксом встановила, зокрема, що країни, які не мають виходу до моря, мають темпи розвитку нижчі, ніж у приморських країнах приблизно на 0, 7 % на рік. Тропічні країни розвиваються на 1, 3 % повільніше, ніж країни помірного поясу.

Наприкінці XVIII ст. А.Сміт обґрунтував принцип абсолютних переваг територіального поділу праці: жодна країна не повинна виробляти все; потрібно купувати у інших ті продукти, які там дешевші або кращі, і вивозити свої товари, що мають абсолютні переваги. Разом з тим він не зміг заперечити, що обмеження імпорту чи нарощування експорту за будь-яких умов призводить до збільшення робочих місць. Це була перша спроба теоретичного обґрунтування переваг ТПП.

На початку ХІХ ст. Д.Рікардо поглибив цей підхід і обґрунтував принципи відносних переваг у ТПП: вигоду поділу праці визначають залежно не від абсолютних розмірів витрат виробництва, а від їх співвідношень для різних товарів і країн. Він наводить такий приклад співвідношення витрат праці на виробництво співставних за вартістю обсягів вина і сукна в Англії та Португалії:

За принципом А.Сміта, Англії вигідно купувати в Португалії і вино й сукно, бо вони там дешевші (менш трудоємкі). Але Д.Рікардо показав, що найкращий варіант – виробництво вина в Португалії, а сукна в Англії й торгівля цими продуктами між ними. На виробництві вина Португалія економить працю 40 робітників, а на виробництві сукна – лише 10. Якщо всі робітники в Португалії займатимуться виноробством, то загальний виграш зросте більш ніж вдвічі. Так само в Англії відмова від власного виноробства та зосередження на виробництві сукна дає значний виграш: працівники, що програвали у витратах праці у 1, 5 раза (120: 80), переходять у галузь, де програш становить лише близько 10% (100: 90).

Пізніше Л.Мізес назвав цей принцип “рікардіанським законом утворення зв’язків”. Л Мізес показав, що в ситуації, коли співвідношення цін на внутрішньому ринку на певні товари не співпадає з світовим, виникають реальні стимули до поділу праці. А.Маршалл (1923) можливості міжнародної торгівлі між двома країнами пояснював співвідношенням їх взаємного попиту й пропозиції на певні товари. Зазначені автори довели: взаємовигідна спеціалізація та торгівля між двома країнами можлива, поки зберігаються відміни між внутрішнім співвідношенням цін чи витрат праці для будь-яких двох продуктів.

З другої половини ХІХ ст. в умовах зростаючої науково-технічної революції провідними факторами розвитку ТПП, зокрема міжнародного поділу праці, стають науково-технічний прогрес та рівень розвитку продуктивних сил. До того ж стало очевидним, що численні країни не мають передумов щодо створення багатогалузевих національних промислових комплексів і повинні свідомо вибирати кілька напрямків спеціалізації свого господарства. На даний час світова номенклатура (перелік) видів продукції та послуг така велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне її виробництво у повному обсязі.

Зворотним боком ТПП є кооперація, обмін спеціалізованою продукцією науково-технічними розробками, послугами. При цьому дедалі ефективнішою є спеціалізація не за готовими виробами (кінцевою продукцією), а комплектуючими деталями й вузлами. Так, у сучасному машинобудуванні лише 15 - 20 % усіх деталей машин є оригінальними, а решта 80-85 % - взаємозамінними комплектуючими. Зростає частка науково-технічного співробітництва у міжнародному поділі праці, тобто торгівлі науково-технічними розробками, патентами, ліцензіями тощо.

У наш час для пояснення та прогнозування поділу праці використовують переважно моделі факторів виробництва (багатофакторні моделі). Теорія шведських економістів Хекшера - Оліна пояснює ТПП на міжнародному рівні співвідношенням факторів виробництва. Різні країни різною мірою забезпечені факторами виробництва - сировиною, енергією, водою, робочою силою, транспортними комунікаціями, будівельною індустрією, екологічними передумовами, науково-технічною базою та ін. Поряд з тим країни різняться між собою за співвідношенням питомих (на одиницю продукції) витрат різних факторів виробництва. Відтак кожна країна намагається спеціалізуватися на експорті тих товарів і послуг, для виробництва яких вона має відносно надлишкові та дешеві фактори виробництва. Ця ж країна повинна імпортувати такі товари і послуги, для виробництва яких у неї бракує необхідних передумов (факторів) або вони відносно дорожчі чи більш трудоємкі.

Модель Хекшера - Оліна, математично обґрунтував П.Самуельсон: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів, а імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. За цією моделлю трудоємкі галузі повинні розміщуватися в країнах з дешевою робочою силою, енергоємні – в країнах з надлишком енергоресурсів і т.д. Економічний зміст моделі ще і в тому, що з ускладненням структури світового обміну товарами та послугами необхідно враховувати не лише рівень витрат, але їх структуру, співвідношення їх матеріало-, енерго-, науко-, трудоємкості.

П.Х. Ліндерт для перевірки моделі Хекшера - Оліна співставив відносну забезпеченість різних країн факторами виробництва (капітал, науковий персонал, кваліфікована робоча сила, напівкваліфікована робоча сила, неграмотні працівники, земля в обробітку та сумарну забезпеченість факторами у формі ВНП) із структурою зовнішньої торгівлі США, Канади, Японії, ФРН, Франції, Великої Британії та всіх інших країн (крім Східної Європи). В цілому структура зовнішньої торгівлі цілком узгоджена з моделлю Хекшера - Оліна.

Теорія факторів виробництва має багато підтверджень у наш час. У країнах з дешевою робочою силою зосереджуються трудомісткі виробництва: транснаціональні корпорації організують тут збирання сучасної електронної техніки, орієнтуючись на значні й дешеві трудові ресурси. Екологічно небезпечні виробництва міжнародні компанії, як правило, розміщують у слаборозвинених країнах, де екологічне законодавство ще слабке (екологічний фактор). Розвинені країни, що мають надлишок капіталу, стимулюють розвиток капіталоємких виробництв. Країни, що мають значні земельні та трудові ресурси, спеціалізуються на сільськогосподарському виробництві та експорті. Серед таких країн і Україна.

Разом з тим спостерігаються ситуації, коли принципи факторів виробництва не підтверджуються. Зокрема, значна частка зовнішньої торгівлі (близько 65 - 70 %) припадає на товарообмін розвинених країн між собою, і всі вони мають подібну структуру факторів виробництва. Це не значить, що теорія факторів виробництва неправильна або застаріла. Вона “працює” і в даний час, але разом із розвитком світового ринку істотно змінюються умови і чинники міжнародного поділу праці і з’являються все нові концепції й теорії, що його пояснюють. Р.Кейвіс та Р.Нурксе доповнюють теорію факторів виробництва ще одним чинником – співвідношенням попиту й пропозицій. І в цілому має місце тенденція до все більшої деталізації факторів виробництва та все більш докладних оцінок. Дуже сильним фактором поділу праці в наш час виступає науково-технічна інформація, нові технології, інновації.

Сучасні зміни в структурі торгівлі не завжди співпадають з забезпеченістю факторами виробництва. Так, у Великій Британії та ФРН швидко зростала чисельність персоналу, а їх позиції в торгівлі технічно складною продукцією у 1970-і роки погіршились. В той же час Франція при незначному зростанні зайнятості у науково-дослідних і конструкторських роботах помітно посилила свої позиції у світовій торгівлі наукоємкими товарами.

Ще одне протиріччя цієї моделі: за умови поступового вирівнювання структур забезпеченості факторами виробництва повинно спостерігатись зниження стимулів до торгівлі та поділу праці між країнами. Але такої тенденції немає. Навпаки, міжнародний обмін товарами, послугами, капіталами між країнами, що подібні між собою, стає головною складовою міжнародного поділу праці. Існує так званий “парадокс Леонтьєва”: трудоємка продукція виробляється і експортується в США, де робоча сила найбільш високо оплачувана (дорога). Маючи надлишок капіталу, США продавали іншим країнам трудоємкі товари в обмін на капіталоємкі.

У ТПП приймають участь найрізноманітніші види продуктів, послуг, інформації. Серед них є такі, що в даній країні не виробляються і їх потрібно купувати (імпортувати). Є й такі, що виробляються чи можуть вироблятися. І в цьому разі виникає питання: що вигідніше – виробляти самим чи купувати?

Таке завдання розв´ язується за відомою нерівністю М. Баранського

Cc > Cв + Т

де Сс та Св – собівартість виробництва даної продукції у районах споживання (Сс) та виробництва (Св); Т – питомі транспортні витрати. Ця нерівність має такий зміст: якщо собівартість продукції власного виробництва (Сс) перевищує собівартість цієї ж продукції в іншому районі (країні) разом з транспортними витратами, то вигідніше цю продукцію завозити, а не виробляти самим. Цей вираз називають формулою економічної вигоди ТПП.

За цією формулою радіус (максимальна відстань) експортних чи імпортних поставок залежить від двох факторів. Перший – різниця собівартостей (Cc - Cв): якщо собівартості рівні - поділ праці не має сенсу; чим дорожчий даний продукт за собівартістю на місці споживання, тим більшою може бути віддаль його поставок з інших районів виробництва, де його собівартість значно нижча. Другий фактор – транспортні витрати (Т): чим вони менші, тим більшою може бути віддаль можливих поставок.

Сильним чинником ТПП на міжнародному рівні виступає співвідношення заробітної платні. На даний час різниця в рівнях оплати праці в різних країнах коливається у рази і в десятки разів. Розглянемо приклад*:

За умови однакових рівнів зарплат Німеччина має абсолютні переваги по всіх товарах. Але існує значна різниця в оплаті праці, для прикладу, 1: 8. тобто, заробітна плата у даній галузі в Німеччині у 8 разів вища, ніж в Україні. Тоді виробництво товарів А і Б більш вигідне у Німеччині, а продуктів С та Д – в Україні: для товару А продуктивність праці у Німеччині вища у 12 разів (виграш), а оплата праці (програш) – лише у 8 разів; для товару С продуктивність праці німецьких виробників вища, ніж в Україні у 6 разів (виграш), а оплата праці (програш) – у 8 разів.

Протягом ХІХ століття, особливо після другої світової війни, одиничний поділ праці швидко прогресував, вийшов за рамки окремих виробництв і держав, став основою виробничої кооперації. На світовий ринок за таких умов виходить не лише кінцевий продукт, але й сам процес виробництва та його окремі ланки. Новітня тенденція знову відмовляється від відокремлених спеціалізованих операцій: поширюються підприємства з повним і завершеним циклом виробництва готових продуктів на основі автоматизованих і роботизованих технологічних ліній, гнучких виробничих систем.

Сучасні оріентації поділу праці протирічиві. Щоб зберегти вигоди глибокої спеціалізації та концентрації виробництва, з одного боку, та його “еластичність”, “гнучкість”, можливість швидкої переорієнтації на нові вимоги ринку – з другого, мати надійні коопераційні й постачальні зв’язки – з третього, великі фірми кооперуються з десятками і сотнями малих і найдрібніших. Великі й середні підприємства зберігають переваги концентрованого й спеціалізованого виробництва, а малі забезпечують їх надійну кооперацію та маневреність. Важливою тенденцією сучасного поділу праці стала жорстка стандартизація й уніфікація. Навіть технічна новинка може на 70 % комплектуватися з виробів та деталей, що освоєні раніше.

Істотні зміни спостерігаються у загальному поділі праці. Відбувається функціональне об’єднання різних галузей, формуються міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, агропромисловий, морегосподарський, інвестиційний та ін.

Запам’ятайте:

· Природно-географічні фактори – географічне положення, природні умови й ресурси, були провідними чинниками ТПП на перших етапах його формування. Надалі їх значення істотно зменшувалось.

· А. Сміт (кінець XVIII ст.) обґрунтував принципи абсолютних переваг, за яким формується ТПП: країна повинна купувати ті продукти, яких вона не виробляє або ж їх виробництво дорожче, ніж в інших країнах, і навпаки – вивозити свої товари, якщо вони мають абсолютні переваги (більш дешеві).

· На початку ХІХ ст. Д.Рікардо розробив принцип відносних переваг: вигоди ТПП визначають залежно не від абсолютних переваг у витратах виробництва, а від їх співвідношень для різних товарів у різних країнах. За цим принципом країна може відмовитись від виробництва продукту, за яким вона має перевагу, з тим, щоб зосередитись на виробництві іншого товару, за яким її відносні переваги ще вищі. Це “рікардіанський закон утворення зв’язків”.

· За Л. Мізесом, стимули до поділу праці виникають тоді, коли співвідношення цін на певні товари на внутрішньому ринку не співпадає з світовим.

· А. Маршалл (1923) можливості ТПП між двома країнами пояснював співвідношенням їх взаємного попиту й пропозиції на певні товари.

· Сучасна концепція факторів виробництва (модель Хекшера - Оліна) пояснює міжнародний ТПП різними чинниками виробництва у різних країнах: країна експортує товари і послуги, для виробництва яких вона має надлишкові та дешеві фактори, і імпортує такі товари і послуги, для виробництва яких бракує відповідних факторів.

· У наш час вагомими факторами ТПП стають науково-технічна інформація, нові технології, інновації.

· Економічна вигода від ТПП існує, коли собівартість товару у місці споживання (С_с) перевищує суму його собівартості в іншому місці, де цей товар теж виробляється (С_в), та транспортних витрат на його перевезення (Т):

С_с > С_в + Т

· Можливий радіус експортних поставок залежить від двох складових:

1) різниця собівартостей (С_с - С_в): чим вона більша, тим ефективніше буде ТПП, тим більшим може бути його радіус;

2) транспортні витрати (Т): зниження транспортних витрат робить ТПП більш ефективним і збільшує його радіус.

· Сильним чинником міжнародного ТПП останнім часом виступає різниця в оплаті праці у різних країнах.

Контрольні питання та завдання

1. Як змінювалась роль природно-географічних чинників у формуванні та розвитку ТПП? Як її оцінюють у наш час?

2. Поясніть принцип абсолютнихпереваг за яким А. Сміт пояснював можливості ТПП.

3. Характеризуйте принцип відносних переваг ТПП, розроблений Д. Рікардо. Покажіть різну дію абсолютних та відносних переваг у формуванні ТПП.

4. Як визначав стимули до ТПП Л. Мізес?

5. Як пояснював можливості ТПП А. Маршалл?

6. Поясніть модель Хекшерна-Оліна як сучасну концепцію факторів виробництва, що визначають ТПП.

7. Характеризуйте новітні фактори ТПП, пов’язані з новою науково-технічною революцією та формуванням постіндустріального (інформаційного) суспільства.

8. Як визначають економічну вигоду (ефективність) ТПП?

9. Від чого залежить радіус (відстань) ТПП? Наведіть відповідні приклади.

10. Поясніть різницю в оплаті праці в різних країнах як сучасний чинник ТПП. Наведіть приклади дії такого чинника.