Міжнародний поділ праці

Суспільний і територіальний поділ праці діють на всіх рівнях організації господарства – від окремих працівників до світової економіки. Кожний технологічний процес складається з певних операцій, кожна складна машина чи механізм – з окремих деталей. Так само у сфері послуг існують свої “технологічні лінії”, свої “операції” свої “деталі”. Різні операції й деталі виконуються різними робітниками на різних ділянках, у різних цехах, на різних підприємствах, у різних галузях і сферах господарства, в одному чи різних регіонах, в одній чи різних країнах. Відтак, можна говорити про ієрархічну – багаторівневу структуру поділу праці.

За просторовими масштабами розрізняють такі рівні ТПП:

- локальний, що здійснюється між окремими підприємствами, населеними пунктами (місто-село), місцевостями в межах невеликої території;

- внутрішньообласний (мікро- та субрегіональний), що охоплює різні частини області з різною спеціалізацією, а також економічні центри й окремі підприємства;

- міжрайонний (мезорегіональний та регіональний), в якому спеціалізованою продукцією та послугами обмінюються вже області (АРК) та великі економічні центри;

- національний (загальнодержавний), що формує національну систему ТПП між регіонами та головними економічними центрами країни;

- міжнародний (макрорегіональний), що здійснюється між окремими країнами та групами країн (макрорегіонами);

- всесвітній (глобальний), що охоплює все світове господарство в цілому з усіма його учасниками та складовими частинами.

Міжнародний поділ праці (МПП) виступає як одна з найвищих стадій розвитку суспільного поділу праці і як найбільш високий рівень територіального поділу праці. Зародження МПП є початком формування світового ринку та глобальної системи господарства.

Участь у міжнародному поділу праці дає змогу кожній країні мати доступ до освоєння природних ресурсів світу, незалежно від їх розміщення, дозволяє їй найбільш повно і з найменшими витратами забезпечувати свої потреби. Приклад Японії та нових індустріальних країн з вкрай обмеженими власними природними ресурсами свідчить, яку величезну роль може відігравати міжнародний поділ праці у стрімкому розвитку національної економіки. Не можна пояснити вражаючі успіхи цих країн, виходячи лише з історії розвитку кожної країни поза розвитком світового господарства та міжнародного поділу праці.

Держава має вибір щодо своєї участі у міжнародному поділі праці за такими альтернативами:

1. Політика автаркії (економічна ізоляція) – країна відмовляється від будь-якої торгівлі з іншими країнами. Свого часу такої політики дотримувалась феодальна Японія (до 1864 р.), а у ХХ ст. – певною мірою, Албанія. Але автаркія – це, швидше, теоретична альтернатива, яка світовим співтовариством не сприймається.

2. Політика вільної торгівлі, що цілком відкриває внутрішній ринок для міжнародної торгівлі. І така альтернатива практично не сприйнятна. Свого часу до неї закликала всіх Велика Британія, що мала величезні переваги у технологіях виробництва та морських комунікаціях. Але ідея “відкритих для торгівлі кордонів” успіху не мала, оскільки всі країни остерігались могутньої конкуренції Британії, яка легко придушили б національне виробництво у будь-якій країні своїми висококонкурентними товарами.

3. Політика протекціонізму (меркантелізму) на даний час є загальноприйнятною і найбільш реальною. Кожна країна захищає внутрішній ринок від іноземної конкуренції за допомогою митних тарифів і квот. На даний час цей напрям називають “помірною торговою політикою”, в якій поєднуються в різних співвідношеннях елементи вільної торгівлі та протекціонізму.

Головна особливість сучасного етапу розвитку міжнародного поділу праці пов´ язана з зростаючою інтернаціоналізацією та глобалізацією світового господарства. Проста сукупність національних економік поступово переростає в єдину систему світового господарства. При цьому відбуваються фундаментальні зміни щодо змісту і форм міжнародного поділу праці: 1) на передній план виходять все більш складні, наукоємні на високотехнологічні виробництва; 2) міжнародна торгівля від готових виробів переорієнтовується на напівпродукти, деталі й технологічні операції; 3) обмін матеріальними продуктами поступово доповнюється і заміщується торгівлею послугами, інформацією та іншими “нематеріальними продуктами”. За порядком зростання рівня міжнародної інтеграції розрізняють: 1) зони вільної торгівлі; 2) митні союзи; 3) спільні ринки; 4) економічні союзи; 5) повні політичні союзи.

Пріоритетним напрямком у сучасному міжнародному поділі праці є обмін наукоємною високотехнологічною продукцією та так званими інноваціями (нововведеннями) – новими та найбільш прогресивними технологіями. За світовими стандартами до наукоємної й високотехнологічної відносять таку продукцію, у вартості якої не менше 3.5 % складають витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи. Частка такої продукції у світовому експорті вже перевищує 6-7 %, але більша її частина (понад 90 %) переміщується між розвиненими країнами.

В організації сучасного міжнародного поділу праці все зростаючу роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), що формують міжнародні виробничі комплекси на основі глибокого й ефективного поділу праці. Ще на початку нинішнього століття міжнародні компанії складалися з технологічно відособлених підприємств, кожне з яких мало повний виробничий цикл і які орієнтувались на поставки в “колонії” готових машин і товарів, а в зворотньому напрямку – сировини та матеріалів. Нині ТНК використовують надзвичайно глибокий поділ праці між різними країнами, який використовує різницю між ними щодо рівнів зарплати, наявних трудових ресурсів, екологічних обмежень, податкових норм тощо. Разом з тим різко посилюються обсяги внутрішньо фірмових потоків товарів і послуг, які здійснюються на міжнародному рівні (між різними країнами), але в рамках окремих фірм (ТНК). Нині таки потоки вже сягають 70 % загальних обсягів міжнародних переміщень товарів та послуг. Відтак має місце значне зменшення обсягів міжнародної торгівлі за рахунок їх трансформації у “внутрішньофірмовий обмін”.

Щодо сучасної зовнішньоекономічної політики країн, то вона має дві різнонаправлені тенденції: 1) лібералізація зовнішньо-економічних зв´ язків; 2) посилення протекціонізму, тобто захисту національного виробника. Світове співтовариство в цілому рухається в бік лібералізації зовнішньоекономічних зв´ язків і лише в окремі періоди спостерігаються певні хвилі протекціонізму. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють економічними та адміністративними методами. У міжнародній торгівлі все зростаючу роль відіграє всесвітня організація ГАТТ – Генеральна угода про тарифи і торгівлю, мета якої полягає в лібералізації зовнішньої політики всіх країн. Завдяки діяльності ГАТТ ставки митних зборів знизились приблизно з 30 % (після другої світової війни) до 5-6 % (на початок 90-х років). Наприкінці 1993 р. ГАТТ була перетворена на світову організацію торгівлі (СОТ).

Міжнародний поділ праці розвивається в умовах надзвичайно високої нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн і регіонів. Технологічні розриви настільки значні, що можна говорити про “співіснування” в сучасному світі різних технологічних епох. Доіндустріальні методи господарювання, що зрослись з віковою відсталістю окремих країн, гальмують нормальне функціонування всієї світової господарської системи. Численні “анклави” країн, що розвиваються, залишаються поза міжнародним поділом праці.

Запам’ятайте:

· Суспільний і територіальний поділ праці діють на всіх рівнях організації господарства – від окремих працівників до світової економіки. Поділ праці має багаторівневу ієрархічну структуру. За просторовими масштабами розрізняють такі рівні ТПП: локальний, внутрішньообласний (мікро- та субрегіональний), міжрайонний (мезорегіональнй та регіональний), національний (загальнодержавний), міжнародний (макрорегіональний), всесвітній (глобальний).

· Кожна держава визначає свою політику щодо участі у міжнародному поділі праці та митних режимів своїх кордонів. Крайніми альтернативами такої політики є автаркія (самозабезпечення та самоізоляція) та політика вільної торгівлі (відкритих кордонів).

· У наш час загальновизнаною є політика протекціонізму (меркантелізму), орієнтована на захист національного товаровиробника. При цьому протекціонізм диференціюють за галузями в залежності від ступеня їхньої конкурентоспроможності.

· Головна особливість сучасного етапу розвитку міжнародного поділу праці полягає у зростаючій інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства. Проста сукупність національних економік переростає у єдину світову систему господарства.

· Міжнародний поділ праці стає провідним чинником зростання. Трансформується його зміст і форми.

· За зростанням рівня міжнародної інтеграції розрізняють: 1) зони вільної торгівлі; 2) митні союзи; 3) спільні ринки; 4) економічні союзи; 5)повні політичні союзи.

· За світовими стандартами наукоємною і високотехнологічною вважають продукцію, у вартості якої витрати на науково-дослідні й конструкторські роботи складають не менше 3, 5%.

· У сучасному міжнародному поділі праці все зростаючу роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), які здійснюють переміщення між різними країнами так званих внутрішньофірмових потоків товарів і послуг. На даний час такі потоки становлять вже 70% загальних обсягів міжнародних переміщень товарів і послуг.

· У міжнародній торгівлі все зростаючу роль відіграє Світова організація торгівлі (СОТ), яка до 1993 називалась ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю). Наша країна стала членом СОТу 2008 р.

· Міжнародний поділ праці розвивається в умовах надзвичайно високої нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн і регіонів. Чимало слаборозвинених країн лишаються поза міжнародним поділом праці.

Контрольні питання та завдання:

1. Характеризуйте рівні просторової організації суспільного і територіального поділу праці. На які рівні поділяють ТПП?

2. Поясніть можливі напрями митної політики держав у міжнародній торгівлі. Яка національна політика стосовно зовнішньої торгівлі найбільш поширена у наш час?

3. Характеризуйте головні особливості сучасних умов щодо розвитку міжнародного поділу праці.

4. Як змінюються зміст і форми міжнародного поділу праці в сучасних умовах? Чому міжнародний поділ праці в наш час називають головним чинником соціально-економічного зростання?

5. Назвіть найбільш поширені форми міжнародної інтеграції за її зростанням та поясніть їх зміст.

6. Яку продукцію за світовими стандартами називають наукоємкою та високотехнологічною?

7. Яку роль у сучасному міжнародному поділі праці відіграють транснаціональні корпорації (ТНК)? Які зміни у міжнародних потоках товарів і послуг вони спричиняють?

8. Характеризуйте роль СОТ – Світової організації торгівлі у сучасному міжнародному поділі праці. Поясніть намагання пострадянських держав стати членами СОТ.