Загальна схема галузевої структури господарства

У вітчизняній економіці значного поширення набула галузева структура господарства, пов’язана з галузевим управлінням, характерним для радянських часів. У сучасній статистиці України галузь визначають як сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності”. Більш розгорнута дефініція така: галузь – це сукупність певною мірою однорідних за вихідною сировиною, технологією та продукцією підприємств i об’єднань, що мають єдине галузеве (відомче) підпорядкування та управління. Як бачимо, тут домінантною ознакою слугує відомча організаційно-економічна систематизованість підприємств: галузь утворюють всі виробничі одиниці, які “віднесені” до даної галузі. Чисті галузі об’єднують підприємства, що випускають однорідну продукцію.

Не дивлячись на таке достатньо чітке визначення галузі, реальне їх виділення та розмежування галузей надзвичайно складне й неоднозначне. Так, наприклад, галузі промисловості виділяють або за цільовим призначенням продукції (легка, харчова), або за вихідною сировиною (деревообробка, металообробка), або ж за єдиною технологією (хімічна промисловість, яка дуже різна за сировиною та цільовим призначенням продукції, але єдина за технологією, що змінює речовинний стан сировини). Виділення галузей одночасно за трьома різними критеріями суперечить логіці та здоровому глузду, але така традиція. До того ж одні галузі відмирають, другі – народжуються, i їх визначення може бути дуже різним. Скажімо, атомна промисловість об’єднує виробництва гірничодобувні, збагачувальні, металургійні, хімічні, машинобудівні, нових конструкційних матеріалів, енергетичні, виробництво ядерної зброї. Про яку однорідність таких виробництв i підприємств можна говорити у цьому випадку? Єдине, що їх об’єднує, - реалізація ядерно-енергетичного технологічного циклу та його повне забезпечення сировиною, матеріалами, обладнанням.

Протягом радянського часу діяв “Загальний класифікатор галузей народного господарства”, який в Україні було відмінено з 1 липня 1997 р. у зв’язку з переходом української статистики на європейський стандарт “Класифікація видів економічної діяльності”. Не зважаючи на такі зміни, в країні зберігається галузева схема управління економікою. Відтак, аналіз галузевої структури господарства лишається актуальним.

Галузева структура господарства ієрархічна та багаторівнева (рис.31): народногосподарський комплекс поділяють на сфери господарства – виробничу й невиробничу; сфери об’єднують галузі народного господарства, які, в свою чергу, поділені на укрупнені (комплексні) галузі; складовими останніх є галузі, підгалузі та види виробництва.

Розглянемо наведену галузеву структуру господарства (рис. 31). Виробнича сфера матеріального виробництва охоплює всі види господарської діяльності, результатом яких є матеріальні блага у вигляді продуктів i енергії, а також у формі безпосереднього обслуговування виробничих процесів.

Рис. 31. Галузева структура господарства

До складу виробничої сфери відносились такі галузі народного господарства: 1) промисловість; 2) сільське господарство; 3) лісове господарство; 4) рибне господарство; 5) будівництво; 6) транспорт і зв’язок; 7) торгівля і громадське харчування; 8) матеріально-технічне забезпечення і збут; 9) заготівля; 10) інформаційно-обчислювальне обслуговування; 11) операції з нерухомим майном; 12) загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку; 13) геологія та розвідка надр, геодезія і гідрометеослужба; 14) виробничі види побутового обслуговування; 15) інші види діяльності сфери матеріального виробництва*.

У складі виробничої сфери іноді розрізняли дві підсфери: 1 ) безпосередньо виробнича сфера (галузі за списком №№ 1-5), які виробляють продукцію чи енергію; 2) опосереднена виробнича сфера (галузі №№ 6-15), які продукції чи енергії не виробляють, але забезпечують виробничі процеси (без них виробництво функціонувати не може).

До складу невиробничої сфери* відносили наступні галузі народного господарства: 16) житлово-комунальне господарство; 17) невиробничі види побутового обслуговування; 18) охорона здоров’я, фізична культура, соціальне забезпечення; 19) освіта; 20) культура і мистецтво; 21) наука і наукове обслуговування; 22) фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення; 23) об’єднання громадян; 24) управління. Галузі невиробничої сфери також поділяли на дві групи (підсфери): 1 ) галузі, що надають індивідуальні (особисті) послуги - галузі з номерами 16-21; 2) галузі, що надають громадські (колективні) послуги і обслуговують суспільство в цілому - галузі з номерами 22-24.