Становлення та розвиток світових комунікацій

Переміщення людей, продукції, енергії, інформації, фінансів забезпечує взаємодію суспільства та його життєдіяльність. Звичайно, його називають комунікацією або комунікаціями. При цьому розрізняють три основні форми комунікації (Іваничка, 1987): 1) фізичне переміщення людей i вантажів - конвекція; 2) передачі та переноси без фізичного переміщення об’єктів - кондукція (грошові перекази та ін.); 3) передача повідомлень, інформації та нововведень (інновацій) – радіація, головна особливість якої є поступове переміщення повідомлень від центру до периферії.

Протягом тривалого історичного часу людство користувалось гужовими i в’ючними перевезеннями. Люди i вантажі переміщувались за допомогою коней, верблюдів, волів, слонів. Відомі міжнародні караванні маршрути, за якими стабільно переміщувались значні обсяги товарів. Знаменитий “Шовковий шлях” протягом античних часів i середньовіччя функціонував як караванний маршрут доставки китайського шовку на ринки Середньої й Передньої Азії та середземноморських країн. Цей торговий маршрут був розірваний лише у XV ст. з появою войовничої Османської імперії. Цікаво, що нині, наприкінці XX- початку XXI ст. політики й економісти знов говорять про необхідність відродження “Великого шовкового шляху”, зрозуміло вже з іншими вантажопотоками.

Здавна користувалось людство i водними шляхами – річковими, озерними, прибережно-морськими. Згадаймо як класичний приклад грандіозний за протяжністю торговельний шлях “із варяг у греки”, який проходив значною частиною території Київської Русі. Великі міста i тогочасні столиці виникали на водних шляхах i в першу чергу там, де вони перетинались або зближувались. На перехресті водних шляхів i “волоків”, якими малі річкові судна перетягували суходолом з одної річки до іншої, стрімко зросла Москва. Відомі пропозиції у XIX ст. перенести столицю Росії до Нижнього Новгороду, який розміщений на перетині двох головних річок – торгових доріг країни. Протягом XVIII першої половини XIX століть на території Росії, наприклад, річкових i озерних каналів було кількаразово більше, ніж нині. Зокрема, Дніпро з’єднувався каналом з Березиною - притокою Даугави (нині цього каналу нема), з Західним Бугом (Дніпро-Бузький канал, що потребує реконструкції), з Німаном (Дніпро – Німанський канал ім. М.Огінського, що не функціонує).

З середини XVIII ст. розпочинається промисловий переворот, що знаменував перехід від ремісничих мануфактур до великого машинного виробництва. Джеймс Уатт винайшов парову машину (1769 р.), а потім – універсальну парову машину подвійної дії (1784 р.). Американець Р.Фултон побудував перший пароплав (1807 р.), а англієць Дж. Стефенсон – паровоз (1820-i роки). З промисловим переворотом пов’язаний інтенсивний розвиток транспорту та зв’язку. Був знайдений спосіб твердого покриття доріг. У 1820-1830 – х роках почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. На цей час у Великій Британії існувала система чавунних рейкових шляхів (без паровоза) для перевезення вугілля. Перша дослідна залізниця Стоктон-Дармінгтон була побудована у 1828 р., а перша комерційна лінія Манчестер-Ліверпуль – у 1829 р. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення на ріках Великої Британії, у 1820–х роках – морське. У 1840-1850 – х роках почали будувати океанські пароплави. Перший пароплав перетнув Атлантику в 1826 році.

На межі XIX-XX століть відбулась чергова (друга) науково-технічна (промислова) революція: на зміну енергії пари прийшла електрика. З’явилися i нові види транспорту: автомобіль (1885 р.), тепловоз (1891р.), аероплан (1903 р.), вагон-рефрижератор (вагон–холодильник)- 1868 р. Був винайдений телефон (1876 р.). У 1903 р. американці-брати Райт здійснили перший політ на аероплані і започаткували еру авіації. Могутніми прискорювачами повітряного транспорту були світові війни. Протягом першої літаки від незграбних конструкцій з дерева й тканини стрімко еволюціонували до цільнометалевих машин. У часи другої світової війни зародилась реактивна авіація та ракетна техніка, яка невдовзі стала космічним транспортом.

З кінця ХІХ транспорт і зв’язок розвивались випереджаючими темпами. Швидкості на транспорті протягом півстоліття зросли з 15-20 км на годину до 600 – 900 і навіть кількох тисяч км на годину. Свого часу плавання Колумба до Америки тривало 70 днів. Сьогодні Атлантику кораблі перетинають за 5 днів, літаки – за 7 годин, а надзвукові лайнери – за 3 години. Вантажопідйомність найбільших суден два століття тому не перевищувала 5 тис. т, а нині сягає вже 500 тис. т. Вважають, що на даний час прогрес щодо транспортних засобів досяг свого піку, і їх подальший розвиток пов’язують з наступною науково-технічною революцією. Донедавна транспортні витрати були вирішальним фактором розміщення виробництва і головним лімітуючим чинником міжнародного поділу праці. Науково-технічний прогрес зумовлює невпинне скорочення питомих транспортних витрат, і вже з другої половини ХХ ст.. транспорт втратив роль головного лімітую чого чинника світових господарських зв’язків (рис. 32).

На транспорті відбулась “ контейнерна революція ”. Перші контейнери з’явились у США у 1956 р. У середині 1960–х років на лініях Північної Атлантики виник флот суден-контейнеровозів. Наприкінці 1980-х років у світі було вже більше 1 тис. таких суден, здатних прийняти 5-6 млн. контейнерів. Контейнерні термінали вже мають 200 портів, серед яких Сінгапур (близько 4 млн. контейнерів на рік.), Гонконг, Роттердам, Кобе, Пусан, Гаосюн, Лос–Анджелес, Нью-Йорк, Гамбург, Антверпен, Йокогама, Токіо. Контейнеризація має високу капіталоємкість, але разом з тим i високу економічність. Виникли ”транспортні мости ” (“сухопутні мости” – “лендбрідж”): контейнеровози і балкери поєднуються з швидкісними залізничними потягами та автопоїздами. Найбільш відомі з них “мости” між Західною Європою i Японією, Японією та Західним узбережжям США. У 1970 р. започаткований “транссибірський міст” між Роттердамом та Йокогамою через Росію та Україну. Такий шлях на 20% дешевший, ніж океанічний. На початку 1980- х років цим шляхом перевозили вже понад 100 тис. контейнерів на рік. В світі швидко зростає уніфікація транспортних засобів – суден, літаків, локомотивів, автомобілів. Але чи не найбільш сильною й динамічною нині виступає контейнеризація перевезень, яка дає змогу переміщувати продукцію “від воріт до воріт” і є основою для міжнародної уніфікації суден, потягів і автомобілів під контейнерні перевезення.

Ще одна важлива тенденція розвитку світового транспорту – концентрація транспортних потоків, прискорене формування полімагістралей та транспортних коридорів. Лінійній характер перевезень дозволяє об’єднувати їх за головними напрямками у своєрідні “транспортні жгути”, що поєднують різні види транспорту і називаються полімагістралями або транспортними коридорами.

Ще в XIX ст. повідомлення передавали кінною поштою або кур’єрами. У 1927 р. був прокладений телефонний кабель дном Атлантичного океану i встановлений прямий зв’язок між Європою та Америкою. У 1914 р. розпочала передачі перша в світі радіостанція ”Локрен” у Бельгії, а в 1935 р. у світі функціонувало вже 13 тис. радіостанцій. Надалі їх кількість швидко зростала i досягла майже 30 тисяч. У 1940 р. телебачення функціонувало лише у 6 країнах, а нині практично у всіх країнах світу.

Першим ефективним засобом електричного зв’язку став телеграф. Телефонний зв’язок уперше зробив зв’язок двостороннім. Радіо вивільнило передачу інформації від мереж проводів, зробило можливим зв’язок з об’єктами, що рухаються. З’явились і нові обмеження: радіохвилі поширюються прямолінійно, а відтак мають малий радіус дії. Лише вузький діапазон радіочастот відбивається від іоносфери i є придатним для далеких передач. Донедавна єдиним надійним засобом передачі через океани залишався кабель. На даний час засоби інформації поділяють на три великі групи – кабельні, радіо, та супутникові.. Служби інформації можуть бути радіомовними (радіо й телебачення) i загального користування (телефон, телекс, факсимільний зв’язок, електронна пошта), що забезпечують магістральний зв’язок для приватних контактів.

Значні успіхи у розвитку світових інформаційних систем пов’язані з супутниковим зв’язком. Супутники, що виконують роль радіотрансляційних станцій, розміщують на так званій геостаціонарній орбіті (орбіта Кларка – 36 тис. км над екватором). Один такий супутник, що “зависає” над земною поверхнею (обертається з такою ж швидкістю, як i Земля навколо своєї вісі), забезпечує надійний прийом сигналів та третині поверхні Землі, що її видно з космосу. Супутниковий зв’язок на даний час обслуговує вже понад дві третини світових потреб у комунікаціях. Більше ніж 30 країн обслуговують супутниковим зв’язком внутрішні комунікації.

У наземних системах зв’язку розпочалася науково-технічна революція, пов’язана з використанням оптоволоконних технологій: одне оптичне волокно завтовшки з людську волосину забезпечує тисячі телефонних розмов. В розвинених країнах вже функціонують внутрішні оптоволоконні системи зв’язку. Розробляються проекти прокладання оптоволоконних підводних кабелів через Північну Атлантику. Відбувається також поступовий перехід від аналогової техніки передачі інформації до цифрової, що істотно підвищує якість та обсяги передач. Швидко зростають мобільні системи зв’язку (сотовий зв’язок), які долають принциповий недолік стаціонарних мереж, що забезпечують зв’язок лише між фіксованими абонентами.

Запам’ятайте:

· Комунікації – це переміщення людей, продукції, енергії, інформації, фінансів. Комунікації забезпечують життєдіяльність суспільства.

· Розрізняють комунікації 1) з фізичним переміщенням людей і вантажів (конвекція); 2) передачі без фізичного переміщення (кондукція); 3) передача інформації (радіація).

· У доіндустріальний час людство користувалось гужовими та в’ючними перевезеннями, а також водними шляхами – річковими, озерними, морськими.

· З першою промисловою революцією пов’язане формування залізничного транспорту та пароплавства.

· Друга промислова революція започаткувала автомобільний та авіаційний транспорт, телефон і телеграф.

· Перша світова війна зумовила стрімкий розвиток авіації, друга – реактивну та ракетну техніку.

· Протягом ХХ ст. відбувалось прискорене кількісне та якісне зростання всіх видів транспорту і зв’язку.

· На даний час такий спурт комунікацій певною мірою уповільнився і його подальший рух пов’язують з наступною науково-технічною революцією.

· З другої половини ХХ ст. внаслідок науково-технічного прогресу відбувалось істотне скорочення питомих транспортних витрат, і транспорт значно послабив свій лімітуючий вплив на територіальний поділ праці.

· З 1960-х років на транспорті розгорнулась “контейнерна революція”, виникли міжнародні та міжконтинентальні “контейнерні мости”.

· Наприкінці ХХ ст.. почали формувати міжнародні транспортні коридори та полімагістралі, що обслуговували головні напрямки міжнародних переміщень людей та вантажів.

· У 1920-х роках почала формуватись кабельна міжнародна телефонна мережа.

· З 1914 р. веде відлік система радіомовлення, з 1930-х років – телебачення, з 1960-х років – супутниковий зв’язок.

· Наприкінці ХХ ст. швидко поширились мобільні (сотові) системи зв’язку.

Контрольні питання та завдання

1. Що являють собою комунікації? Які форми комунікацій розрізняє Іваничка (1987 р.)?

2. Якими видами транспорту користувалось людство у доіндустріальний час? Чим можна пояснити виключно високу роль річкового транспорту в Росії протягом ХVІІІ – першої половини ХІХ ст..?

3. З якими відкриттями пов’язане зародження пароплавства та залізничного транспорту? З якого часу та де почали використовувати парові машини на водному та залізничному транспорті?

4. В який час зароджується автомобільний та авіаційний транспорт? Які історичні події прискорили розвиток авіації та ракетної техніки?

5. Характеризуйте стрімке зростання транспорту та зв’язку протягом ХХ ст. Наведіть відповідні приклади.

6. Чим можна пояснити зменшення лімітуючої ролі транспорту (транспортного чинника) у розвитку міжнародного поділу праці з середини ХХ ст.?

7. Що являє собою “контейнерна революція” на транспорті”? Характеризуйте напрямки створення транспортних мостів для організації міжнародних контейнерних перевезень.

8. Характеризуйте прискорений розвиток засобів зв’язку протягом ХХ ст.. З якого часу функціонують системи міжнародного кабельного зв’язку, радіо, телебачення, супутникового, мобільного (сотового) зв’язку?