Класифікація послуг і обслуговування

Систематика і класифікація видів обслуговування населення і господарства є надзвичайно складною і недостатньо розробленою проблемою. Величезна складність і розгалуженість сфери послуг за різним функціональним призначенням послуг, за ступенем необхідності, альтернативності – безальтернативності, регулярністю попиту, індивідуальним, колективним чи громадським їх споживанням, взаємне перекриття різних видів обслуговування, висока динамічність сфери послуг, пов’язана з появою все нових видів послуг певною мірою пояснюють таку ситуацію.

У радянській економіці більшість галузей сфери послуг відносили до невиробничої сфери і вважали, що в цих галузях не створюється національний продукт. Про помилковість такої методології говорить та обставина, що головний макроекономічний показник світової економіки – валовий національний продукт - значно, а в розвинених країнах більшою частиною складається саме з вартості послуг. З кінця 1980-х років у вітчизняній географії вже відмовились від традиційного поділу господарства на виробничу та невиробничу сфери послуг. В. М. Юрківський (1989) відносить сферу послуг до сфери нематеріального виробництва – виробництва послуг. У світовій статистиці сфера послуг займає проміжне положення між матеріальним та нематеріальним виробництвом, але більшою частиною відноситься до нематеріального суспільного виробництва. Підкреслимо, що у світовій економіці поняття “невиробнича сфера” не прийняте. Відтак з певними допущеннями замість традиційного поділу господарства на виробничу та невиробничу сферу можна користуватися його розмежуванням на сферу матеріального виробництва та сферу послуг.

У вітчизняній статистиці сфера послуг як така не виділялась, а поділ галузей послуг на виробничі та невиробничі був досить нечітким. Такі галузі, як транспорт і зв’язок, будівництво, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготівля та ін., відносились до сфери матеріального виробництва, хоча за світовою статистикою – це типові галузі сфери послуг. Побутове обслуговування було поділено між виробничою та невиробничою сферою. До першої відносили виробничі види побутового обслуговування, до другої – невиробничі.

Російські географи (О.А. Алєксеєв, С.О. Ковальов, О.А. Ткаченко) розглядали сферу послуг співставно із сферами засобів масової інформації, виробництва духовних послуг (наука, мистецтво та ін.), підготовки кадрів і державного управління на стику невиробничої та виробничої сфер. При цьому лише державне управління цілком віднесене до невиробничої сфери, а всі інші мають перекриття виробничої та невиробничої сфер.

У практиці вітчизняного містобудування сферу послуг поділяли на тринадцять функціональних груп: 1)житлове і комунальне обслуговування – забезпечення населення житлом та благоустроєм (електро-, газо-, водопостачання, каналізація, опалення та гаряча вода, телефон, збирання сміття та ін.); 2)роздрібна торгівля; 3)громадське харчування; 4)побутове обслуговування; 5)загальна освіта та дошкільні заклади; 6)медичне обслуговування; 7) соціальне забезпечення та обслуговування непрацездатних; 8) рекреаційне обслуговування; 9) обслуговування культурних потреб; 10) кредитно-страхове обслуговування; 11) охорона майна та прав громадян; 12) послуги зв’язку; 13) пасажирський транспорт.

В.М. Юрківський (1989) розробив функціональну класифікацію видів послуг за їх цільовим призначенням і об’єднав їх у дві групи залежно від індивідуального чи громадського характеру споживання послуг у складі яких виділив 17 видів послуг: І – послуги індивідуальні (особисті): 1) житлово-комунальне обслуговування; 2) торгівля та громадське харчування; 3) послуги соціального забезпечення; 4) послуги пасажирського транспорту; 5) побутове обслуговування; 6) обслуговування культурних потреб (культура, фізична культура і спорт, відпочинок і туризм, зв’язок, інформаційне обслуговування); 7)дитячі заклади та загальноосвітні школи; 8) медичне обслуговування; 9) забезпечення правопорядку та безпеки населення (міліція, нотаріальна служба, суд і прокуратура, пожежна охорона та ін.); ІІ – суспільні громадські послуги: 10) підготовка кадрів; 11) наука; 12) мистецтво; 13) кредитно-банківське обслуговування; 14) управління; 15) охорона громадського порядку; 16) оборона; 17) партійні та громадські організації.

Подальша класифікація видів послуг є надзвичайно складною і розгалуженою: 17 видів послуг, що охоплюють близько 40 галузей обслуговування, поділені В.М. Юрківським на підвиди та різновиди послуг. Наприклад, житлово-комунальне господарство як окрема галузь (і одночасно вид обслуговування) сфери послуг включає такі підгалузі (підвиди): 1) житлове господарство; 2) водопостачання; 3) каналізація; 4) шляхове господарство; 5) зелене господарство; 6) газопостачання; 7) теплопостачання; 8) електропостачання; 9) благоустрій та санітарне очищення міст; 10) зовнішнє освітлення; 11) система протизсувних заходів; 12) ритуальне обслуговування.

Торгівельне обслуговування як вид послуг охоплює такі підвиди послуг: державна торгівля – продовольча та промтоварна; комісійна торгівля; торгівля споживчої кооперації; салони-магазини (фірмові магазини окремих підприємств); ярмарки, ринки, аукціони, товарні біржі. Торгівля промисловими товарами поділяється за асортиментом на торгівлю одягом, взуттям, культтоварами, меблями, галантерейними товарами, парфумерними виробами, книжками, трикотажем, хутром, оптикою, спортивними товарами, господарськими товарами, електротоварами, будівельними матеріалами, годинниками, ювелірними виробами, побутовою технікою, автомобілями і т.д. За організаційно-економічними формами підприємства торгівлі можуть бути універсальними (універмаги), спеціалізованими, орієнтованими на певний контингент населення (“Дитячий світ”, “Мисливство та рибальство”, “Турист” і т.д.).

У сучасній статистиці України суспільне виробництво систематизоване вже не за галузями, а за видами економічної діяльності з поділом на секції, підсекції, розділи, групи, класи та підкласи. Показово, що послуги пронизують переважну більшість секцій і підсекцій. Винятком є переробна промисловість (секції Д та Е), яка безпосередньо не містить у своєму складі обслуговуючої діяльності.

У складі первинного сектору економіки (види господарської діяльності, що дають первинну продукцію) послуги не включені до складу добувної промисловості (секція С), але наявні у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (секція А), а також у рибному господарстві (секція Б):

= послуги у рослинництві і тваринництві (01.4);

= послуги для мисливства (01.50.2);

= послуги для лісового господарства (02. 02);

= послуги для рибальства (05.01.3);

= послуги для риборозведення (05.02.2).

Дванадцять секцій (F - Q) безпосередньо входять до сфери послуг і мають складну й розгалужену внутрішню рубрикацію.

Секція F - охоплює всі види будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт.

Секція G - оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту – включає ремонт транспортних засобів і торгівлю пальним (50), а також ремонт товарів особистого вжитку та домашнього використання (52.7).

Секція Н - готелі та ресторани – додатково охоплює оренду тимчасового житла для літнього відпочинку (55.2), діяльність кафе (55.3), барів (55.4), їдалень буфетів, фабрик – кухонь (55.5).

Секція І - транспорт – включає всі види транспорту, у т.ч. міський і автодорожний (60.2), пошту і зв’язок (64), а також допоміжні транспортні послуги (63), серед яких:

= обробка вантажів, складування (63.1);

= функціонування транспортної інфраструктури (63.2);

= туристичні агенції та бюро подорожей (63.3);

= транспортні агентства (63.4).

Секція J - фінансова діяльність - включає банківську та страхову справу, управління цінними паперами та ін.

Складною та розгалуженою є секція К - операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, що включає такі розділи:

= операція з нерухомістю (купівля, продаж, оренда) – 70;

= здавання в найм (прокат) транспортних засобів, машин, обладнання, побутових товарів (71);

= інформатизація, програмне забезпечення, оброблення даних, технічне обслуговування комп’ютерної техніки (72);

= наукові дослідження і розробки (73);

= послуги юридичним особам (74), що включають:

· послуги адвокатів, нотаріусів, бухгалтерів, менеджерів, маркетологів, консультантів (74.1).

· послуги у будівництві та архітектурі, геологічна розвідка, геодезія, картографія, гідрографія, гідрометеослужба (74.2);

· технічний аналіз і контроль (нормування, стандартизація, сертифікація, екологічний моніторинг) – 74.3;

· реклама (74.4);

· підбір персоналу (74.5);

· слідча діяльність та захист громадян (74.6);

· очищення та прибирання приміщень.

Секція L – державне управління, рубрикована за рівнями адміністративно-територіального устрою країни:

= області (75.11.3);

= райони, міста, міські райони (75.11.4);

= села та селища (75.11.5).

До державного управління віднесена діяльність податкової, патентно-ліцензійної служб та статистики. Компетенцією держави є також оборона, юстиція (суди, прокуратура, пенітенціарна система), охорона громадського порядку, захист громадян від надзвичайних ситуацій.

Освіта (секція М) поділена на групи відповідно її рівням:

= 80.1 – початкова загальна освіта (дошкільна, початкова);

= 80.2 – середня освіта: 80.21 – загальна середня (базова загальна середня та повна середня; 80-22 – професійно-технічна освіта);

= 80.3 – вища освіта;

= 80.4 – інша освітня діяльність.

Секція N – охорона здоров'я та соціальна допомога – рубрикована за такими видами діяльності:

= 85.1 – охорона здоров'я, зокрема:

· лікувальні заклади (85.11) у складі яких санаторно-курортні заклади (85.11.3);

· медична практика (85.12);

· стоматологічна практика (85.13);

· інша діяльність з охорони здоров'я – банки крові, швидка допомога та ін. (85.14);

= 85.2 – ветеринарна допомога;

= 85.3 – соціальна допомога (притулки, герентологічні заклади та ін.).

Секція О – колективні громадські та особисті послуги – складена з таких груп:

= 90 – асенізація, прибирання вулиць, переробка відходів;

= 91 – громадська діяльність (економічна, професійна, профспілкова, релігійна, політична, громадська);

= 92 – відпочинок, розваги, культура, спорт, засоби масової інформації, бібліотеки, музеї, охорона природи (ботанічні й зоологічні парки та ін.);

= 93 – індивідуальні послуги (прання, чистка, фарбування, перукарні, ритуальні послуги та ін.).

До сфери послуг віднесені також послуги домашньої прислуги (секція Р) та екстериторіальна діяльність (секція Q), що включає діяльність дипломатичних служб і міжнародних організацій. Як бачимо, систематика видів економічної діяльності, у сфері послуг, є надзвичайно розгалуженою, складною та багаторівневою, що повною мірою відповідає сучасній ролі сфери послуг у господарстві розвинених країн.

Запам'ятайте:

· Систематика людських потреб і класифікація видів обслуговування населення і суспільства в цілому лишаються надзвичайно складною і недостатньо розробленою проблемою.

· У радянській економіці переважну більшість видів послуг відносили до так званої невиробничої сфери і вважали, що вони не виробляють національний продукт. Про помилковість таких поглядів свідчить той факт, що у багатьох країнах сфера послуг – головне джерело національного доходу.

· Сфера послуг займає стикове положення між матеріальним і нематеріальним виробництвом, але більшість видів обслуговування є нематеріальним виробництвом. У деяких схемах сферу послуг ототожнюють з нематеріальним виробництвом і поділяють господарство на дві сфери: матеріальне виробництво – сфера послуг.

· У вітчизняному містобудуванні сферу послуг поділяли на 13 функціональних груп (житлово-комунальне господарство, роздрібна торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування і т.д.).

· За функціональною класифікацією В.М.Юрковського (1989) послуги поділені на 2 групи (індивідуальне чи громадське споживання) та 17 видів обслуговування, які додатково диференційовані на підвиди та різновиди обслуговування.

· У сучасній статистиці України сфера послуг структурована за видами економічної діяльності з поділом на секції, підсекції, розділи, групи, класи та підкласи.

· За новою статистикою види послуг вперше виділені у первинному секторі економіки – сільському та лісовому господарстві та мисливстві.

· Дванадцять секцій (з кодами від F до Q) безпосередньо віднесені до сфери послуг і мають складну й розгалужену внутрішню рубрикацію.

Контрольні питання та завдання

1. Чим пояснюється недостатня розробленість систематики і класифікації потреб населення та послуг?

2. Поясніть помилковість виключення невиробничої сфери із суспільного виробництва в радянській економічній науці. Поясніть відмінність між “невиробничою сферою” та “нематеріальним виробництвом” щодо їх участі-неучасті у формуванні національного доходу.

3. Поясніть відношення сфери послуг до матеріального та нематеріального виробництва. Яка обставина дозволяє огрублено ототожнювати сферу послуг з нематеріальним виробництвом?

4. Як визначали місце сфери послуг у господарському комплексі російські географи (О.Алексєєв, С.Ковальов, О.Ткаченко)?

5. Характеризуйте поділ послуг на функціональні групи, що діяв у радянському містобудуванні.

6. Характеризуйте функціональну класифікацію послуг за В.М.Юрківським (1989р.). Наведіть приклад груп, видів, підвидів та різновидів послуг.

7. Як структурує послуги сучасна українська статистика?

8. Які види послуг виділяє вітчизняна статистика у первинному секторі економіки?

9. Як систематизовані види послуг за видами економічної діяльності у секціях (?):

= F – будівництво;

= G – оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту;

= Н – готелі та ресторани;

= I – транспорт;

= J – фінансова діяльність;

= K – операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;

= L – державне управління;

= M – освіта;

= N – охорона здоров'я та соціальна допомога;

= O – колективні, громадські та особисті послуги;

= Q – екстериторіальна діяльність.

10. Порівняйте традиційну і галузеву систематику послуг із їх сучасною рубрикацією за видами економічної діяльності.