Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Рlusquamperfectum coniunctīvi passīvi
Plusquamperfectum coniunctī vi passī vi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passī vi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу. Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctī vi passī vi:
Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):
Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctī vus optatī vus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctī vus potentiā lis). До coniunctī vus optatī vus належать такі види кон’юнктива: 1) coniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus); 2) coniunctī vus imperatī vus (iussī vus); 3) coniunctī vus prohibitī vus; 4) coniunctī vus optatī vus; 5) coniunctī vus concessī vus. Запереченням до цих видів виступає частка ne. До coniunctī vus potentiā lis належать: 1) coniunctī vus potentiā lis; 2) coniunctī vus dubitatī vus. Запереченням виступає частка non. Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.
Умовний побажальний(coniunctī vus optatī vus) 1. Сoniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus) Сoniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus) – умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctī vi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією: 1. Amē mus patriam, pareā mus legĭ bus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам! 2. Ne difficilia optē mus! – Не бажаймо важкого! 2. Coniunctī vus imperatī vus (iussī vus) Coniunctī vus imperatī vus (iussī vus) – умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctī vi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу: 1. Isto bono utā re, dum absit; cum absit, ne requī ras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай. 2. Videant consŭ les, ne quid res publĭ ca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senā tus consultum ultĭ mum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).
|