Типізація розвитку нац.. ек. та його характеристика на сучасному етапі.

Сучасний етап розвитку національної економіки України є складним процесом, що поєднує ріні типи економічного розвитку. Загалом існує три типи розвитку економічної системи:

- екстенсивний (характеризується кількісним нарощуванням виробничих об’єктів і потужностей);

- інтенсивний (відбувається за рахунок якісних змін виробничого процесу, виробничих потужностей і організації виробництва);

- інноваційний (відбувається в першу чергу за рахунок постійного оновлення техніки, технології, продуктів, розробки нових форм та методів організації та управління виробництвом). Отже, характерною рисою інноваційних типу розвитку є безперервний процес інновацій.

Інновації - це впровадження у виробництво нових технологій, техніки, нових товарів та послуг, нових форм організації та управління, а також інших досягнень науково-технічного прогресу. Розвиток національної економіки України на сучасному етапі має переважно екстенсивний характер з деякими елементами інтенсивного та інноваційного типів розвитку. Така ситуація є загрозливою з точки зору соціально-економічного становища в країні та національної безпеки, тому що такий тип розвитку не відповідає сучасним викликам глобалізованої економіки, є неадекватним процесу загострення конкуренції в світі і призводить до втрати національною економікою конкурентних переваг. Єдиним варіантом модернізації економіки України є перехід до стратегії інноваційного розвитку, лише в цьому разі країна зможе зберегти і розвивати науково-технічний потенціал. Саме він є гарантією того, що в майбутньому Україна зможе посісти гідне місце серед розвинутих країн світу. Незважаючи на розуміння необхідності переходу до інноваційного розвитку керівництвом держави і суспільством у цілому, ситуація не поліпшується через інертність соціально-економічної системи з одного боку і відсутність політичної волі до такого переходу з іншого боку. Така ситуація пояснюється наступними інституційними чинниками:

- серед населення переважає інертне мислення, сформоване в радянський період. Інноваційне мислення лише формується, і то в умовах репродукції інертного мислення з боку старшого покоління;

- традиційна зневага з боку управлінців різних рівнів до генераторів інновацій (інженерів, науковців) і нерозуміння власниками і керівниками підприємств ролі і цінності інновацій;

- традиційно низький рівень оплати праці в Україні, тобто занижена вартість ресурсу «праця», не стимулює власників і управлінців до заміщення цього ресурсу капіталом (технічними засобами).

Основними формами прояву інноваційної активності є:

- індивідуальні інновації – це інноваційна діяльність окремих людей з метою отримання доходів і конкурентних переваг;

- промислова інноваційна активність – це інноваційна діяльність з тією ж метою, але колективів науково-дослідних, проектно-конструкторських, дослідно-експериментальних та інших організацій з різними формами власності. Такі організації можуть бути в структурі окремих підприємств чи галузей або у вигляді окремих установ, що працюють на замовлення. Така форма є основною в розвинутих країнах світу;

- державне замовлення на інноваційну продукцію, фінансується, як правило, за рахунок бюджету, але в умовах України має характер розподілу бюджетних коштів між науковими організаціями без достатньої відповідальності ними за використання цих коштів.

В цілому Україна має всі можливості для переходу на інноваційний шлях соціально-економічного розвитку, а унікальність цих можливостей полягає в тому, що можна вмонтувати стратегію інноваційного розвитку в парадигму сталого розвитку, в усякому разі, в найближчі 10-20 років.