Демографічний і трудовий потенціал нац.. ек.

· Демографічний та трудовий потенціали.

Демографічний потенціал - це спроможність системи організації життєдіяльності суспільства до простого або розширеного відтворення населення. В Україні з 1993р. спостерігається депопуляція населення, що свідчить про значну деградацію демографічного потенціалу України. Загальні втрати населення України за 1993-2009 рр. склали понад 5 мільйонів осіб, тобто більше 10%. Це пояснюється високим рівнем смертності, низьким рівнем народжуваності та від’ємним сальдо міграційних процесів. З 2005 року спостерігається тенденція зменшення деструктивних процесів в розвитку демографічного потенціалу країни, зокрема, хоч і незначно, але відбулося деяке скорочення смертності. Крім того спостерігається тенденція до зростання народжуваності і збалансування міграційного сальдо. В результаті, якщо в 90-х рр. населення України зменшувалося зі швидкістю 400-450 тис. осіб на рік, то з 2007-го року таке зменшення складає близько 120 тис. осіб на рік. Негативним моментом у розвитку демографічного потенціалу країни є те, що в середньостроковій перспективі не вдасться досягти значного скорочення смертності. Така ситуація надзвичайно шкодить розвитку демографічного потенціалу через специфічну структуру смертності в Україні, деє високою питома вага смертності людей у молодому і працездатному віці. Через це темпи старіння нації в Україні є найвищими серед країн Європи. Серед вагомих причин такої ситуації - епідемічна обстановка по соціальним хворобам (СНІД, туберкульоз) та поширеність шкідливих звичок, особливо серед молоді.

Трудовий потенціал - це здатність населення країни до постійного заміщення вибуття працівників старших вікових груп на ринку праці. Трудовий потенціал та його динаміка залежать, в першу чергу, від стану та динаміки демографічного потенціалу, а також від розвитку соціальної інфраструктури, зокрема, системи охорони здоров’я, соціального страхування, освіти, культури, житлово-комунальної сфери і т.д. Характерною рисою розвитку трудового потенціалу в Україні є незбалансованість професійно-кваліфікаційної структури робочої сили і потреб економіки в робочій силі, а також регіональні диспропорції забезпечення робочою силою, що призводять до значних диспропорцій у розвитку ринку праці як на національному, так і на регіональному рівнях. Очевидно, що таке збалансування пов’язане з реформою системи освіти та організацією профорієнтаційної роботи у відповідності до стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку країни.