Інституційні сектори, одиниці, деталізація рахунків СНР.

Базовою одиницею обліку в системі національних рахунків є інституційна одиниця, яка називається резидент. Резидент – це економічна одиниця, яка здійснює економічну діяльність в межах митної території країни тривалий період (понад один рік).

За ступенем деталізації в СНР всі рахунки поділяються на три класи:

2. консолідовані (зведені) рахунки:

- рахунок ВВП і витрат на нього;

- рахунок національного доходу і його розподілу;

- рахунок фінансування капіталовкладень;

- рахунок зовнішніх операцій.

2. рахунки виробництва, споживання, капіталоутворення, а саме:

- рахунок для ринкових продуктів і послуг;

- рахунок для неринкових продуктів і послуг;

- рахунок для галузей виробництва товарів;

- рахунок для товарів і послуг, що виробляються некомерційними організаціями для домашніх господарств;

- рахунок для товарів і послуг, що виробляються одними домашніми господарствами для інших домашніх господарств.

3. рахунки доходів і витрат, в т.ч. фінансування капітальних витрат в розрізі інституціональних секторів.

Найважливішими макроекономічними показниками є ВВП і ВНП, хоча вони мають ряд недоліків. Наприклад, на підставі аналізу ВВП та ВНП важко зробити висновок про те, за рахунок чого відбулося зростання – чи то за рахунок зростання продуктивності праці, чи то за рахунок залучення додаткових ресурсів. Крім того, ВВП і ВНП не дають уявлення про вплив виробничої динаміки на довкілля. Тому сучасний етап розвитку національних рахунків визначається, зокрема, розробкою нових показників, що характеризують сучасні процеси й динаміку національних економік світу. Це показники, що мають першочергове значення з точки зору НТП, процесу глобалізації і вирішення глобальних проблем людства. Найважливішими з них є: індекс людського розвитку, доходи на душу населення, обсяг фінансування науково-технічних робіт і т.д.

Індекс людського розвитку – це спеціальний показник, що поєднує три складові (ВВП, грамотність і тривалвсть життя) та дає складну оцінку людського прогресу.

Індекс вартості життя – характеризує зміну цін на товари і послуги, застосовується для визначення реальної зарплати в країні.

Індекс технологічного розвитку – показник, що відображає роль техніки та науки у розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятих на НДДКР, кількість патентів та науких публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави.

Індекс людського капіталу включає рівень грамотності, кількість осіб з середньою освітою і кількість осіб з вищою освітою у відсотках від усього населення країни.

Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник, що визначається як сума індекса людського капіталу та індекса технологічного розвитку.

Існує також комплексний індекс, розроблений світовим банком - індекс економіки, що базується на знаннях. Він враховує такі групи показників, як режими та форми економічних стимулів, рівень освіти, інновації та інформаційної інфраструктури. За рядом показників, що входять до даного індексу, України займає досить високі позиції. Проте вона знаходиться на найнижчих позиціях за показниками захисту інтелектуальної власності, розвитку економічної інфраструктури, адміністративних бар’єрів для бізнесу, розкритя інформації.

Як наслідок, за іншим інтегральним показником - індексом зростання конкурентоспроможності економіки (враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частку імпорту-експорту країни на ринках високих технологій, інституційне забезпечення економіки тощо) Україна у 2004 році знаходилась на 86-му місці зі 104 країн.

Загалом місце України за різними індексами знаходиться в середині в залежності від індексу і рейтингів країн (від 50 до 100 місця). Позитивним моментом є високий рівень освіти, тому за індексами, де про нього йдеться мова, Україна займає значне місце. Можна зробити висновок про значний потенціал розвитку нашої країни. В той же час він не реалізується.