Сутність державного управління нац.. ек. на сучасному етапі.

Державність у сучасному світі забезпечується в першу чергу системою організації функціонування національної економіки. Є ряд прикладів, коли успішна організація національної економіки була вирішальним фактором у збереженні державності і нейтралізувала вплив інших факторів: сепаратизму, конфесійної ворожнечі та т.ін. І навпаки, недостатній економічний розвиток окремих регіонів призводить до посилення негативних факторів, таких, як сепаратизм. Основою раціональної організації національної економіки є державне управління економікою. На сучасному етапі в умовах розбудови ринкових відносин в Україні під державним управлінням економікою слід розуміти діяльність владних інституцій з метою впливу на економічну ситуацію, мета якої полягає в гармонізації механізмів ринкового саморегулювання економіки, корпоративного регулювання економічних відносин і державного регулювання економіки. Механізм ринкового саморегулювання економіки базується на процесах збалансування попиту і пропозиції в межах різних ринків країни через систему ціноутворення. Функціонування цього механізму є можливим завдяки конкуренції, боротьбі ринкових суб’єктів за кращі умови виробництва і продажу, лідерство у технологіях, ціноутворенні, обсягах ринку і т.д. Ринковий механізм спрацьовує завдяки дії економічних законів, тобто, об’єктивних, повторюваних закономірностей і тенденцій економічного розвитку. Дія ринкового механізму на макрорівні проявляється у формі співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції та досягнення рівноваги через коливання рівня цін та зайнятості.

В сучасних умовах через ряд об’єктивних та суб’єктивних причин ринкова система все більше втрачає здатність до саморегулювання, тому вона має бути доповнена іншими механізмами - корпоративного та державного регулювання. Механізм корпоративного регулювання економіки пов’язаний із впливом на ринкову ситуацію і розвиток національної економіки в цілому корпорацій. Поняття корпорації в сучасній науковій літературі не має однозначного трактування. Більшість дослідників схиляються до ототожнення корпорацій з акціонерними товариствами. В той же час Господарський кодекс України дає тлумачення корпорації як надфірмового об’єднання. А відповідно до Закону України «Про господарські товариства» ознаки корпорації мають і інші господарські товариства, крім акціонерних.

Під корпорацією будемо розуміти форму організації капіталу, що дозволяє акумулювати ресурси багатьох учасників і зосередити їх зусилля на досягненні економічної мети корпорації. В сучасних умовах мета корпорацій не обмежується максимізацією прибутків. В економіці Україні за період економічних реформ утворено потужний корпоративний сектор. Абсолютна більшість його одиниць - це акціонерні товариства. Але розвиток корпоративного сектору не обмежується лише акціонерними товариствами. Він відбувається у напрямку формування гігантських надфірмових структур, що мають корпоративну природу і завдяки своїм масштабам можуть впливати на розвиток цілої національної економіки. Це картелі, синдикати, концерни, консорціуми, асоціації, холдинги, фінансово-промислові групи, транснаціональні банки і корпорації. Основний принцип формування цих утворень – взаємопроникнення компаній (одні компанії володіють акціями інших і навпаки), взаємозалежність, кооперація і об’єднання з метою посилення позицій на ринку або зосередження зусиль для реалізації проектів чи для акумулювання фінансових ресурсів. Мета -– посилення конкурентних позицій. Ця мета досягається за рахунок синергетичного ефекту, сутність якого полягає в тому, що об’єднання окремих елементів має вищі кількісні і якісні характеристики свого функціонування, ніж проста сума кількісних і якісних характеристик окремих елементів.