Завдання та критичний аналіз перебігу економічних реформ в Україні в трансформаційний період.

Повоєнний розвиток народного господарства України (УРСР) можна вважати першим етапом формування національної економіки України.

Після проголошення незалежності у 1991р. починається другий етап формування національної економіки, з проголошенням незалежності економічна система України набула формального статусу національної економіки.

Н еобхідно було одночасно вирішувати кілька стратегічних завдань:

- формування на базі частини народно-господарського комплексу Радянського Союзу цілісної і самодостатньої національної економічної системи;

- економічні реформи в напрямку переходу від планової системи господарювання до ринкових принципів економічної діяльності з подальшою перспективою розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки;

- створення фактично з нуля всіх підсистем національної економічної системи, а саме: управління, фіскальної системи, бюджетної системи, податкової системи, банківської системи, грошової, валютної системи і т.д.

Позитивними факторами для вирішення цих завдань були:

1. наявність потужного промислового потенціалу, в тому числі в сфері машинобудування, питома вага якого у загальному обсязі промислового виробництва перевищувала 50%;

2. наявність науково-технічного потенціалу, сучасних технологій і високотехнологічних галузей;

3. наявність системи вищої освіти і підготовки кадрів різних кваліфікацій;

4. розвинутий агропромисловий комплекс;

5. природно-ресурсні багатства України, в тому числі й ті, що створюють унікальні конкурентні переваги;

6. надзвичайно вигідне економіко-географічне положення України.

Але одночасно існували серйозні проблеми, які значно гальмували або навіть у деяких аспектах унеможливлювали процес формування національної економіки:

1. структура промисловості була неадекватна не тільки потребам українського суспільства, але й вимогам сучасного рівня економічного розвитку, а саме: гіпертрофовані галузі важкої індустрії (енергетика, металургія, хімічна промисловість), що були основою української економіки, вимагали для свого функціонування значних ресурсних витрат і справляли значний негативний вплив на навколишнє середовище. В той же час продукцію цих галузей доводилося реалізовувати на конкурентних міжнародних ринках, що не дозволяло в рамках ціноутворення на їх продукцію вирішити проблему достатнього відшкодування і ресурсних витрат, і негативного впливу на довкілля;

2. на момент проголошення незалежності більшість промислових виробництв в Україні не мали закінченого виробничого циклу на її території;

3. гордість і основа економіки України радянського періоду - машинобудівний комплекс, більш ніж на 2/3 працював на військових замовленнях, т обто машинобудування України було інтегроване до складу військово-промислового комплексу СРСР;

4. більшість економічних суб’єктів України управлялися безпосередньо з Москви;

5. в радянський період Україна фактично не здійснювала самостійно зовнішньоекономічну діяльність;

6. розрив економічних зв’язків через об’єктивні та суб’єктивні причини з суб’єктами колишніх радянських республік мав вкрай несприятливий вплив на перебіг економічних процесів;

7. ряд політичних проблем жорстко впливав і впливатиме на розвиток національної економіки України.

В цих умовах здійснювалося реформування економіки України, що поєднувало ринкові реформи і системоутворюючі заходи. Основними напрямками економічних реформ в Україні в 90-х роках були:

а) реформування відносин власності (роздержавлення і приватизація);

б) лібералізація цін і формування ринкових механізмів ціноутворення;

в) формування грошової і фінансово-кредитної системи (введення національної валюти, створення національниої банківської системи і національної фінансової системи);

г) становлення ринку капіталів (корпоратизація в ході приватизації, створення фондового ринку та інституційного забезпечення обігу цінних паперів);

д) реформи у сфері земельних відносин і розвитку АПК;

ж) розбудова зовнішньоекономічної складової національної економіки;

Зазначені реформи необхідно було реалізовувати у відповідності до науково-обгрунтованої стратегії, але такої стратегії на початку 1992 року не було. Через це та інші причини розвиток економіки України відбувався в умовах погіршення та ускладнення економічної ситуації, різкого спаду виробництва і зниження рівня життя населення. Рівень інфляції досягав 10000%, рівень безробіття - 25-30%. Відбувалися негативні процеси бартеризації, тінізації і криміналізації економіки. Механізми приватизаційної реформи були спрямовані не на справедливий розподіл власності і пошук ефективного власника, а на перерозподіл державного майна на користь небагатьох осіб, які через владні важелі мали вплив на цей процес. Лібералізація цін призвела до зниження життєвого рівня широких мас населення. В Україні з’явився такий феномен, як бідність і злиденність працюючих.

Системний спад в українській економіці відбувався на протязі всього періоду 90-х років. В результаті ціною, яку Україна сплатила за економічні реформи були, втрата половини ВВП, зниження більш ніж у два рази рівня життя населення, деградація соціальної інфраструктури, демографічна криза і т.д.

З 2000 року розпочався новий, третій етап розвитку національної економіки. Характерними рисами цього етапу стали економічне пожвавлення і функціонування господарського комплексу України переважно на ринкових засадах. Ринковий характер української економіки було визнано світовою спільнотою, у 2000-му році Україна отримала статус країни з перехідною економікою, у 2006-му – країни з ринковою економікою, у 2008-му році Україна стає членом СОТ (Світова організація торгівлі). На протязі третього етапу розвитку національна економіка зростала різними темпами за винятком циклічного спаду 2008-2009 років.