Вправи для знайомства

Тренерський портфель

Тренінг - дуже індивідуальна річ, яку кожен творить і реалізує самостійно.

Уважаю, що вправа є й залишається найменшою локальною одиницею, якою повинен оперувати тренер. Немає одного єдиного тренінгу для всіх, він повинен створюватися для конкретної групи.

При підготовці занять, а також безпосередньо в процесі проведення вправ важливо враховувати такі моменти:

• правильний вибір вправ відповідно до поставленої мети і завдань тренінгу, особливостей самої групи (згуртованість членів групи, міжособистісні стосунки, досвід спільної діяльності тощо) та однорідності групи (вік, стать, індивідуальний досвід, інтелектуальні та фізичні дані);
• обов'язковий інструктаж групи перед виконанням вправи;
• обговорення та інтерпретація після її завершення.

Даремно переконувати вас, що тренерський «портфель», тобто набір спеціальних технік і вправ, що є в розпорядженні тренера, має бути потенційно більшим, ніж сьогодні він використовує у своїй практиці, і постійно поповнюватися. Це робить його впевненішим і вправнішим, дає підґрунтя для професійного вдосконалення, допомагає не «засидітися» на досягнутому.

Спираючись на власний досвід проведення інтерактивних занять з різними групами, ми пропонуємо вправи, що стануть у нагоді вчителям, педагогам-організаторам, класним керівникам, які пробують себе в якості тренера в підлітковій чи молодіжній групі. Запропоновані вправи певною мірою можуть бути використані як елемент окремих заходів у класі, клубі, табірному загоні, органі учнівського (студентського) самоврядування, якщо для їх підготовки та проведення потрібна активізація взаємодії та спілкування учасників.

Вправи для знайомства

Відображають специфіку початкового етапу роботи з групою - установлення контакту на старті безпосередньої взаємодії та спілкування.

Мета цих вправ - у легкій ігровій формі ближче познайомити учасників один з одним і підготувати їх до подальшої спільної роботи, створити відповідну атмосферу та настрій. Вони допомагають показати учасникам, чим вони відрізняються або схожі один на одного, учать увазі до інших людей.

«Моє ім'я» (20 хв)

Учасники пишуть на аркуші паперу своє ім'я, розташовуючи літери одна під одною по вертикалі. Потім по горизонталі вписують слова, що починаються на ті ж літери, що складають ім'я. Значення цих слів - це, на думку автора, характеристика, образ його особи. Потім результати виконання вправи зачитуються всіма учасниками.

«Інтерв'ю» (30 хв)

Необхідно об'єднати учасників групи попарно. Кожен учасник має розповісти своєму сусідові що-небудь про себе. Слухач повинен, не перебиваючи оповідача, уважно стежити за його розповіддю. За часом розповідь не повинна перевищувати 5 хвилин. Ведучий контролює час.

Після того як кожний з партнерів «потренується» у терплячому вислуховуванні сусіда, група збирається разом. Кожен учасник коротко представляє свого напарника, розповідає, що він запам'ятав з того, що повідав йому його сусід.

Щоби полегшити виконання вправи (особливо в групах, що тільки-но почали працювати разом або не мають достатнього досвіду чи напрацьованих технік спілкування), ведучий може запропонувати запитання-підказки: «Мої інтереси та вподобання», «Що відрізняє мене від інших, характеризує мою індивідуальність», «Чого про мене група ще не знає» тощо.

«Мене звуть...» (5 хв)

Матеріали: ватман і різнобарвні маркери.

Група розташовується в колі. Перший з учасників пише на ватмані своє ім'я і ще що-небудь, пов'язане з ім'ям. Наприклад: «Мене звуть Максим, але друзі зазвичай кличуть мене Максом».

Кожен наступний учасник робить те ж саме. Після того як останній учасник напише своє ім'я, ватман вивішується на стіну і залишається там протягом усього заняття.

«Алфавіт» (10 хв)

Рекомендується при першій зустрічі. За сигналом ведучого учасники мають вишикуватися відповідно до своїх імен у алфавітному порядку.

«Хто я?» (15 хв)

Кілька учасників шикуються в шеренгу та називають учаснику-добровольцю свої імена. Потім він повертається спиною до інших, а ті міняються місцями. Учасник повинен вірно назвати імена всіх, хто стоїть перед ним.