Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Карта спостереження за поведінкою дитини
|
|
П.І.Б.дитини ____________________________________________
Посада та П.І.Б. особи, яка заповнювала карту________________
Дата заповнення__________________________________________
Підкресліть у таблиці порушення поведінки дитини, виявлені протягом спілкування з нею.
| Характер порушення | Прояви |
| Агресивність | Ламає речі, штовхає ровесників, б’є, щипає чи кусає інших людей, плюється, свариться |
| Негативізм | Робить усе „навпаки”, відмовляється навіть від цікавих занять, часто застосовує слова „не хочу” або „не буду” |
| Демонстративність | Відвертається, повертається спиною, здійснює „підкреслені” рухи, намагається будь-якою ціною привернути до себе увагу, стежить за реакцією на свої дії негативістського характеру |
| Емоційна відгородженість | Уникає дивитись у вічі співрозмовнику, прагне самотності, мало розмовляє, прагне „відмовчатися”, майже не рухається |
| Псевдоглухота | Не виконує прохань або не відповідає на запитання соціального працівника, незважаючи на те, що чує та розуміє зміст звернення |
| Запальність | Легка збудливість, імпульсивність, дратівливість, постійна готовність уступити в бійку |
| Уразливість, дратівливість | Легке виникнення образи, постійно незадоволений вираз обличчя, легкий перехід на крик і сльози |
| Конфліктність | Поведінка, що провокує конфлікти |
| Нерішучість | Постійна невпевненість у правильності власних дій, страх помилки, улесливий погляд і страх перед покаранням через помилку |
| „Дурашливість” | Реагує сміхом на слова вчителя, кривляється, перекривлює знайомих |
| Страхи (які саме?) | |
| Тривога | Блукання очима, відсторонений погляд, напружена поза, дитина несподівано здригається, демонструє немотивовану боязкість і обережність |
| Скутість | Рухова скутість у новій ситуації |
| Егоцентричність | Дитина сконцентрована на власній особі, вважає, що всі події пов'язані з нею, з її поведінкою |
| Дефіцит уваги | Легко відволікається, не може сконцентруватися на запитаннях соціального працівника, їх треба повторювати кілька разів |
| Рухова розгальмованість (гіперактивність) | Швидко збуджується та довго заспокоюється; починає діяти й говорити раніше, ніж повністю вислухає завдання чи запитання; не може спокійно сидіти на місці; темп рухів прискорений; кількість рухів надмірна |
| Мовна розгальмованість | Розмовляє голосно, темп мовлення прискорений, „говорить швидше, ніж думає”, „захлинається” словами |
| Нерозуміння складних мовних конструкцій | Не розуміє складних речень або довгих пояснень учителя, легко стомлюється |
| Нерозуміння простих мовних конструкцій | Не розуміє простих речень і звернень до себе |
| „Застрягаюча” поведінка | Певні елементи постійно повторюються; постійно повторює одну і ту саму фразу; довго не може переключитися з одного запитання чи завдання на інше; „нав’язливість” при спілкуванні; довго пам’ятає образу |
| Знижена розумова та фізична працездатність | Швидко стомлюється |
Друга частина карти спостереження призначена для фахівців-психологів. Це низка незакінчених речень.
Як уже зазначалося, дитина, котра пережила насильство, схильна приховувати цей факт, а прямі запитання можуть спричинити подальшу травматизацію. Отже, для того, щоб сформувати уявлення про характер сімейної ситуації дитини, не хвилюючи її, шкільні психологи можуть застосувати метод незакінчених речень. Речення дібрані так, щоб у них були представлені теми любові, сімейних стосунків, ставлення до батьків тощо.
Аналіз результатів методики дозволяє виявити наявність і характер проблемних зон у сімейному оточенні. Окрему увагу слід приділити тематиці тих речень, які дитина утруднилася, не змогла (або відмовилася) продовжити, а також тих, де тема сімейних стосунків розкрита у „надмірно позитивному”, „надто схвальному” тоні, що суперечить іншим даним. Проблема дитини часто полягає саме в таких ситуаціях.
Під час виконання дитиною завдання психолог продовжує спостереження, робить необхідні висновки та заносить їх у відповідні бланки.