Регіональні особливості розвитку і розміщення транспортно-комунікаційного комплексу в Україні

На території України сформувалося понад 300 транспортних вузлів, у тому числі близько 100 великих. За кількістю взаємодіючих видів транспорту в цих вузлах переважають залізнично-автомобільні. Виняток становлять такі великі міжрегіональні вузли, як Харківський, Львівський, Донецький, у складі яких поряд з численними підприємствами залізничного та автомобільного взаємодіють також підприємства авіаційного і трубопровідного транспорту. Згадані види транспорту взаємодіють також з річковим у таких транспортних вузлах, як Київ, Чернігів, та морським — в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Ізмаїлі. На території України розташовані залізниці: Південно-Західна (управління в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів) і Одеська (Одеса).

Найрозвиненішою є мережа залізниць у Донбасі та Придніпров'ї, де густота залізниць становить 40 км на 1 тис. км2 території. Тут магістралі різних напрямків забезпечують зв'язок вугільно-металургійного Донбасу з залізо-марганцеворудним Придніпров'ям і є основою залізничної мережі регіону. Важливе значення мають залізничні колії: Дебальцеве — Синельникове — Дніпропетровськ — Кривий Ріг, Іловайськ — Волноваха — Запоріжжя — Кривий Ріг.

У південних напрямах працюють залізничні колії Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Харків — Кременчук — Одеса, Харків — Дніпропетровськ — Херсон. З Донбасу на північ перевозять вугілля, метал, металомісткі машини, продукцію хімічної промисловості, зерно та інші вантажі, в зворотному напрямі — ліс і вироби з деревини, точні машини і прилади, вироби легкої промисловості, деякі будівельні матеріали.

У північно-західному напрямі створена електрифікована магістраль Донбас — Карпати (через Кривбас), яка має важливе значення в міжнародних зв'язках.

У Західному регіоні пролягають найважливіші магістралі міжнародного значення: Москва — Київ — Львів — Чоп, Москва — Київ — Жмеринка — Одеса, Київ — Мінськ, Київ — Харків. Від Києва залізниці прокладено в усіх напрямах. На Львівській залізниці створено потужний Чопсько-Батєвський перевантажувальний комплекс. У 1978 р. введено в експлуатацію залізнично-морську поромну переправу Іллічівськ — Варна (Болгарія) довжиною 435 км.

Для подальшого розвитку залізничного транспорту потрібно створити виробничі потужності з випуску пасажирських вагонів, електровозів, електро- і дизель-поїздів, контейнерів міжнародних стандартів, колієремонтних машин і устаткування.

Автомобільний транспорт — це сукупність транспортних засобів, шляхів, технічних засобів і споруд (складів, вантажно-розвантажувальних пунктів, вантажних і пасажирських станцій, засобів зв'язку і сигналізації тощо).

Цим видом транспорту здійснюють місцеві, міжміські та міжнародні централізовані перевезення. Він забезпечує транспортне обслуговування підприємств і населення в усіх сферах господарської діяльності. Автомобільний транспорт тісно пов'язаний з роботою інших видів транспорту Перевезення на малу відстань здійснюють переважно автомобільним транспортом.

Організаційно морські порти України об'єднані в три морські пароплавства: Чорноморське, Азовське, Українсько-Дунайське. До складу Чорноморського морського пароплавства входять морські порти Одеса, Іллічівськ, Південний, Білгород-Дністровський, Миколаїв, Очаків, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Феодосія. Азовському морському пароплавству (управління в Маріуполі) підпорядковані морські порти Маріуполь, Бердянськ, Керч. До складу Українсько-Дунайського морського пароплавства (управління в Ізмаїлі) входять морські порти Ізмаїл, Кілія, Рені. Є дві міжнародні морські поромні переправи — українсько-болгарська Іллічівськ — Варна і українсько-російська Керч — Тамань. Організаційно річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об'єднанням «Укррічфлот», яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з головного підприємства та 290 структурних одиниць. Найбільшими механізованими річковими портами в Україні з сучасною технікою є Київ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Херсон, Черкаси, Кременчук, Миколаїв.

Річковий транспорт України перевозить вантажі Дніпром, Дунаєм. Чорним і Середземним морями із заходом у річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Основними напрямами подальшого розвитку річкового транспорту є координація його роботи з усіма видами транспорту, будівництво суден типу річка — море, впровадження дійових заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Територією України проходять газопроводи «Союз» і Уренгой — Помари — Ужгород, трансконтинентальна нафтова магістраль «Дружба», магістральний нафтопровід Центр — Захід Авіаційний транспорт здійснює швидкісні перевезення пасажирів, пошти і вантажів на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях. Велике значення авіаційний транспорт має у проведенні сільськогосподарських робіт, боротьбі з лісовими пожежами, в службі спостереження тощо. Основна перевага авіаційного транспорту — швидкість і, як наслідок, значна економія часу.

Організаційно авіаційний транспорт України об'єднаний у «Авіалінії України», до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки.

Повітряні маршрути з'єднують Київ з аеропортами країн Західної Європи і Близького Сходу. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном, Тель-Авівом. В Україні досить розгалужена мережа аеропортів. Розрізняють магістральні та місцеві аеропорти. Магістральні обслуговують переважно обласні центри і Київ, а також великі промислові міста і населені пункти, розташовані в точках перетину авіаційних ліній. Місцеві аеропорти забезпечують повітряний зв'язок між населеними пунктами обласного підпорядкування й обласними центрами.

Найбільші аеропорти: Київ (Бориспіль), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Подальший розвиток авіаційного транспорту пов'язаний з будівництвом нових типів літаків підвищеної комфортності та паливної економності

48. Характеристика аспектів регіональної політики України

У Законі України " Про Концепцію державної регіональної економічної політики" зазначається, що головною метою державної регіональної економічної політики є:

- збільшення національного багатства країни через ефективне використання природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу кожного регіону та тісної співпраці між регіонами;

- послідовне здійснення заходів, спрямованих на поступове підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів та ефективність територіального поділу праці, раціоналізацію систем розселення;

- врахування економічних, соціальних, історико-культурних й інших особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

- дотримання внутрішньорегіональної збалансованості соціально-економічного розвитку, екологічного стану, соціально-демографічного та суспільно-політичного процесу:

в економічній сфері:

- досягнення економічно і соціально виправданого рівня комплексності й раціоналізації структури господарства регіонів, підвищення життєзабезпечення галузей виробництва в ринкових умовах;

- створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, активного проведення приватизації державного майна, земельної реформи, реформи у галузі державного оподаткування й інших ринкових перетворень;

- формування та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон з визначенням насамперед локальних територій для їх розміщення, а також облаштування державних кордонів і налагодження на новій основі системи зв'язків між прикордонними регіонами;

- удосконалення економічного районування країни;

у соціальній сфері:

- підвищення рівня добробуту та забезпечення єдиних мінімальних соціальних стандартів і соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

- стабілізація рівня життя населення, створення міцних засад для його підвищення в усіх регіонах;

- гарантування продовольчого забезпечення регіонів, створення високопродуктивних галузей в агропромисловому виробництві, вихід на продовольчі ринки світу;

- гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення зайнятості населення через вдосконалення функціонування ринків праці та регулювання міграційних процесів;

- запобігання погіршенню демографічної ситуації, гострим виявам депопуляції населення;

- здійснення заходів економічного і соціального характеру, спрямованих на збільшення тривалості життя та природного приросту населення у регіонах;

- формування раціональної системи розселення внаслідок збереження існуючих і створення нових населених пунктів, активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них;

в екологічній сфері:

- регулювання господарської збалансованості регіонів;

- запобігання забрудненню довкілля, ліквідація наслідків його забруднення;

- ефективне використання та відтворення природних ресурсів;

- упровадження економічного механізму природокористування;

- збереження генетичного фонду;

- екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів.