Теорія Кристаллера, її роль у регіональній економіці

В свою чергу, В.Крісталлер у науковій праці „Центральні місця в Південній Німеччині” розробив теорію, яка розкриває особливості розташування населених пунктів, або як він їх ще називав „центральні місця”. Під центральними місцями він розумів економічні центри, які забезпечують продукцією свого округу, яка може представляти собою як сільську місцевість, так і розосереджені поселення місього типу. В.Крісталлер досліджував міста і визначив, чому місто займає визначене місцерозташування серед інших населених пунктів. Він вважав, що факторами розміщення є середовище, виробничі послуги, які надає місто населенню та ін.

Ця теорія пояснює чому одні товари і послуги мають вироблятися в кожному населеному пункті, другі – у середніх селищах, треті – тільки у великих містах. Теорія центральних місць дозволяє сформулювати загальні уявлення про доцільне розселення на тій чи іншій території. На її основі можуть бути створені найбільш економічні структури ринкових зон, забезпечені найкоротші маршрути пересувань, розроблені оптимальні адміністративно-територіальні органи управління

43. Особливості розвитку і розміщення чорної металургії світу. Основні її райони.
Типологія країн за розвитком чорної металургії:
Країна зі значним розвитком чорної металургії, потужною базою залізнорудної та вугільної промисловості (США, Велика Британія, Україна, Росія, Китай)
Країни зі значним розвитком чорної металургії, забезпечені вугіллям і відносно невеликими покладами руди (Німеччина, Польща)
Країни зі значним розвитком чорної металургії, великими покладами руди і незначними покладами вугілля (Франція, Швеція, Канада)
Країни зі значним розвитком чорної металургії, але недостатніми рудними та паливними запасами (Японія, Італія, Бельгія, Люксембург)
Країни, де чорна металургія тільки розвивається, але є значні запаси руди і вугілля (ПАР, Індія, Австралія)
Країни, де чорна металургія тільки розвивається, які мають значну рудну базу і обмежену паливну (Бразилія, Чилі, Венесуела, Перу, Колумбія)
Країни, які не мають чорної металургії, але забезпечені рудою і паливом (Алжир, Гвінея, Сьєрра-Леоне)
Основні райони чорної металургії світу:
Китай, Японія, США, Росія, Україна, Німеччина, Італія, Південна корея, Бразилія, Індія.
Найбільші поклади залізних руд знаходяться у південній частині Бразилії та у Венесуелі. Руди Бразилії та Венесуели мають високу якість і вміст заліза не менше за 50%. Чималі запаси залізної руди є і в Північній Америці. Тут виділяються металогенічні провінції Канадського щита, у родовищі Месабі вміст заліза – 46–53%, на півострові Лабрадор розробляються залізисті кварцити (30–35% заліза).
Приблизно однакові поклади залізних руд є у країнах Європи та Азії. У Західній Європі першорядне значення мають Лотаринзький залізорудний басейн) і родовища, пов’язані з Балтійським. В Азії є важливі родовища, пов’язані з Індійською платформою (Декан), як за своїми запасами, так і за високою якістю (понад 60% заліза з невеликим відсотком сірки та інших домішок).
Поклади руди у Східній Європі та Китаї оцінюються як дуже великі: понад 1/2 світових запасів. Йдеться передусім про Росію, Україну, Казахстан, Китай, КНДР. Чимала частина цих руд містить 30–35% заліза. Тим часом більшість східноєвропейських країн не має достатніх покладів залізної руди, – їм доводиться імпортувати до 75% споживання. Переважна частина цього постачання до Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини припадає на Україну та Росію. В рік у світі видобувається 1 млрд т залізної руди, 40% її експортується. Головні експортери: Австралія та Бразилія (відповідно 150 і 190 млн т). Україна експортує 45 млн т руди і займає сьоме місце в світі після Індії, Росії, США та Китаю. 90% залізної руди транспортується морем.