ІІ. Основна частина.

1) опис продукції (послуг), характеристика фірми (характеристика товару, патенти і свідоцтва, зразок товару, орієнтовна ціна, витрати на виробництво, упаковка, характеристика виду і форм діяльності фірми, її репутація, засновники);

2) аналіз галузі (темпи та перспективи розвитку галузі, нові продукти в галузі, вхідні бар’єри, життєвий цикл товару);

3) дослідження ринкового середовища (характеристика структури і сегментів ринку, потенційні споживачі, можливі конкуренти і їх товари, якість продукції, орієнтовні ціни та умови продажу);

4) план маркетингу (засади ціноутворення, реклама, конали збуту продукції, форми продажу, методи стимулювання продажу);

5) план виробництва (виробничі потужності, забезпечення ресурсами, устаткування підприємства, зв’язки з постачальниками та підрядниками, величина виробничих витрат, контроль якості продукції);

6) організаційний план (схема управління підприємством, професійно-кваліфікаційна характеристика персоналу, оплата праці і стимулювання персоналу);

7) оцінка потенційних ризиків і страхування (типи і джерела ризиків, програма страхування від ризиків тощо);

8) юридичний план (форма власності і статут підприємства, часка партнерів та їхня відповідальність, розподіл акцій між акціонерами);

9) фінансовий план (прогноз обсягів реалізації, баланс грошових надходжень і видатків, зведений баланс активів і пасивів, графік беззбитковості).

ІІІ. Стратегія фінансування (план та джерела одержання коштів від реалізації проекту, умови та період повернення інвесторам вкладеного капіталу).

Бізнес-план може розроблятися як працівниками підприємства на вимогу керівника, так і сторонніми фахівцями, що дозволяє досягнути вищої об’єктивності.

4. Особливості тактичного планування на підприємстві. Структура тактичного плану підприємства

Тактичне (поточне) планування діяльності підприємства передбачає розробку середньо- та короткострокових планів його діяльності.

Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного планування:

– по перше, за часовим аспектом: стратегічне планування пов’язане із прийняттям економічних рішень на довготривалу перспективу, а тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні;

– по-друге, за охопленням сфер впливу: стратегічне планування має ширший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

– по-третє, за сутнісно-змістовим аспектом: стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засоби їх досягнення, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних засобів, необхідних для здійснення окреслених цілей.

Основними розділами тактичного плану є:

1. План підвищення технічного рівня виробництва (впровадження нової техніки і технологічних процесів).

2. План маркетингу (загальний і деталізований по видах продукції).

3. План виробництва (випуск продукції у натуральних, вартісних показниках).

4. План матеріально-технічного забезпечення (потреба у матеріальних ресурсах і джерела її покриття).

5. План з праці і заробітної плати (персонал, продуктивність праці, зарплата).

6. План по капітальному будівництву та інвестиційних ресурсах (будівельно-монтажні роботи, інвестиції, введення в дію основних фондів).

7. План по собівартості, прибутку і рентабельності.

8. Фінансовий план (баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом).

9. План соціального розвитку колективу (умови праці та побуту).

10. План ЗЕД фірми (результат експортно-імпортних операцій).

11. План з охорон навколишнього середовища.

Організаційне керівництво розробкою бізнес-плану здійснює керівник підприємства, а методичне – головний економіст або начальник планово-економічного відділу.

5. Система оперативного планування діяльності виробничих підрозділів підприємства та шляхи її вдосконалення

Оперативне планування, з одного боку, є завершальною ланкою у системі планування діяльності підприємства, а з іншого, – засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом. У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів (окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, робочих місць) на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну).

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи:

– календарне планування, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції;

– диспетчерування, яке передбачає виконання робіт, необхідних для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.

У процесі оперативного планування розв’язуються такі основні завдання:

– забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) при рівномірній роботі підрозділів підприємства;

– встановлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

– максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Залежно від масштабу робіт в рамках оперативного планування виділяють:

Міжцехове оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства і має на меті забезпечити скоординовану діяльність усіх його цехів згідно з послідовністю технологічного процесу, а також погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами.

Внутрішньоцехове оперативне планування здійснюється в масштабі дільниць і робочих місць і включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

На практиці розрізняють три основні системи оперативного планування:

– подетальну систему, при якій планово-обліковою одиницею є деталь;

– комплектну систему, при якій планово-обліковою одиницею є комплект деталей або вузлів.

– систему оперативного планування на замовлення, при якій планово-обліковою одиницею є замовлення (готовий виріб або комплект деталей чи вузлів).

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства, яка забезпечує виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролює ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; своєчасно виявляє простої обладнання, швидко усуває і запобігає їх виникненню в майбутньому.

Планування обсягу випуску продукції (виробничої програми) підприємства. Показники виробничої програми

Метою діяльності підприємства є виробництво необхідної для споживачів продукції чи послуг з метою отримання прибутку. А тому планування виробничої програми є основним розділом поточного та стратегічного плану підприємства.

Виробнича програма – це система завдань із виробництва та реалізації продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі і асортименті, відповідної якості та у встановлені терміни згідно з договорами поставки.

Номенклатура – це перелік найменувань окремих видів продукції, виробництво яких передбачено виробничою програмою підприємства. Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються за відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном).

Важливим аспектом виробничого планування є вибір показників, за якими будуть встановлюються планові завдання з виробництва того чи іншого виду продукції. За економічним змістом показники поділяють на натуральні, умовно-натуральні та вартісні. Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки, тонни, метри тощо. Часто у практиці планування та обліку обсягу продукції використовують умовно-натуральні показники, які передбачають приведення однотипної продукції, яка відрізняється якоюсь однією ознакою, до єдиної бази порівняння (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, умовні пари взуття). Іноді на підприємствах використовують подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин – погонними і квадратними метрами). У свою чергу вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат чи доходів шляхом вираження показників у грошовій формі.

Обсяг виробництва у натуральних вимірниках обчислюється за формулою:

ОВ = ОР – З_п + З_к,

де, ОВ – обсяг виробництва продукції у натуральних одиницях;

ОР – обсяг реалізації продукції у натуральних одиницях;

З_п, З_к – запаси продукції на складах підприємства на початок і кінець періоду.

Відповідно, вартісними показниками виробничої програми є товарна, валова, реалізована, чиста і умовно-чиста продукція, валовий і внутрізаводський оборот, обсяг незавершеного виробництва.

Виробнича програма промислового підприємства – широке, багатогранне та комплексне поняття, що формується з великої кількості елементів, які з різних сторін описують дану економічну категорію (рис. 1).

Отже, виробнича програма підприємства, виражена в грошових одиницях виміру, є валовим оборотом підприємства (ВО), тобто являє собою сукупний обсяг виготовленої продукції незалежно від її подальшого використання (для відпуску споживачам чи для задоволення внутрішньозаводських потреб). Взявши за основу призначення (місце подальшого використання виготовленої продукції), більшість науковців у загальному обсязі валового обороту розрізняють валову продукцію(ВП) та внутрішньозаводський оборот (ВЗО). Очевидно, внутрішньозаводський оборот включає в себе вартість продукції та послуг, які призначені для задоволення внутрішніх виробничих потреб підприємства, а саме: напівфабрикатів власного виробництва (НФ_вл), які споживаються на наступних стадіях виробничого процесу, та виготовлених підприємством для покриття власних промислово-виробничих потреб допоміжних матеріалів (ДМ_вл): інструментів, запчастин, електроенергії, пари, стислого та охолодженого повітря тощо.

Рис. 1. Декомпонування виробничої програми промислового підприємства

Валова продукція характеризує ту частину валового обороту підприємства, який призначений для реалізації на сторону. До її складу входить виготовлена підприємством продукція незалежно від ступеня готовності за вирахуванням тієї її частини, яка виробляється для покриття власних виробничих потреб, а саме:

1) готова продукція (ГП_р, ГП_склад, ГП_неопл.), призначена для реалізації на сторону, капітального будівництва і потреб власного непромислового господарства;

2) роботи та послуги промислового характеру (ППХ_р), виконані для зовнішніх замовників та для власного непромислового господарства;

3) напівфабрикати (НФ_р) та продукція допоміжних і обслуговуючих цехів, а також електроенергія, пара, стисле та охолоджене повітря для реалізації на сторону, капітального будівництва і потреб власного непромислового господарства;

4) капітальний ремонт обладнання (КР_в), виконаний власними силами;

5) капітальне будівництво (КБ_в);

6) виробництво із давальницької сировини (ВДС_р);

7) робота по освоєнню та впровадженню нової техніки (ОНТ);

8) зміна залишків незавершеного виробництва (∆ НЗВ).

Величина валової продукції підприємства розраховується:

ВП = ТП - (НЗВ_п - НЗВ_к) – (І_п - І_к),

де, НЗВ_п, НЗВ_к – вартість залишків незавершеного виробництва на початок і на кінець періоду;

І_п, І_к – вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець періоду.

Товарна продукція (ТП) включає вартість готової продукції підприємства, яка пройшла перевірку відділом технічного контролю (відповідає стандартам, технічним умовам і вимогам щодо якості), укомплектована та прийнята на склад готової продукції. На відміну від валової продукції товарна не включає залишків незавершеного виробництва.

ТП = ∑ N_і*Ц_і + Р,

де N_і – випуск продукції і-го виду у натуральних одиницях;

Ц_і – ціна і-го виду продукції;

Р – вартість робіт і послуг на сторону.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажена і оплачена або буде оплачена покупцями чи збутовими організаціями в плановому періоді. Обсяг реалізованої продукції може бути більший від товарної (якщо залишки готової продукції на складі на кінець звітного періоду менші, ніж на початок) або менший від товарної (якщо залишки готової продукції на складі на кінець звітного періоду більші, ніж на початок).

РП = ТП + (Г_п – Г_к) + (В_нп - В_нк),

де Г_п, Г_к – залишки готової нереалізованої продукції на складах підприємства на початок і кінець періоду;

В_нп, В_нк – залишки відвантаженої продукції, термін оплати за яку ще не настав, відповідно на початок і кінець періоду.

Обсяг чистої продукції підприємства розраховується за формулою:

ЧП = ТП – (М + А),

де М – матеріальні витрати підприємства;

А – сума амортизаційних відрахувань.

Умовно-чиста продукція обчислюється:

УЧП = ЧП + А або УЧП = ТП – М

Величина незавершеного виробництва у вартісному вираженні визначається:

НЗВ = (N*С*Т_ц*К_нз) / Д

де N – кількість виробів у натуральних одиницях;

С – собівартість одного виробу;

Т_ц – тривалість циклу виготовлення одного виробу;

К_нз – коефіцієнт наростання затрат

Д – кількість робочих днів у розрахунковому періоді.