Ринок інформації.

У межах товарного ринку виділяють:

а) Ринок предметів споживання і послуг, що являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари та послуги, які задовольняють потреб різних соціальних груп, окремих сімей та осіб. Складовими елементами ринку предметів споживання є ринок товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо), ринок товарів поточного споживання ( продовольчих і промислових або непродовольчих товарів), ринок побутових, комунальних і транспортних послуг, ринок житла. Ринок предметів споживання і послуг найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції, стрибків цін та інфляції, він безпосередньо впливає на благоустрій населення, а для його ефективного функціонування потрібна розвинута система торгівлі.

б) Ринок засобів виробництва являє собою сферу обігу товарів виробничого призначення. У межах ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці, ринок предметів праці і ринок природних ресурсів. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

в) Ринок науково-технічних розробок (ринок інновацій) – це сфера обігу технічних і наукових нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів та ліцензій.

Фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами фінансового ринку є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, страхові і фінансово-кредитні організації; об'єктами – заощадження населення, тимчасово вільні кошти, утворені в процесі обороту промислового і торговельного капіталу. Фінансовий ринок включає:

а)ринок інвестицій як сферу обігу тих товарів і послуг, які задовольняють потреб населення в необхідних благах не безпосередньо, а опосередковано (через машини та обладнання, технології, сировину і матеріали). Для ринку інвестицій характерна постійність і тривалість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

б) кредитний ринок, який є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу надання позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) та фізичні особи (громадяни).

в) ринок цінних паперів є сферою обігу цінних паперів – грошових документів, які визначають взаємовідносини власності і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами. Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку цінних паперів здійснюється продаж нових цінних паперів після їх емісії. На вторинному ринку цінних паперів, який обслуговується фондовою біржею, здійснюється оборот раніше випущених акцій та облігацій, тобто здійснюється їх перепродаж.

г) валютний ринок – специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Ринок праці – це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) – “покупці” і окремі особи (працеємці) – “продавці”. Ринок праці виконує такі функції: 1) оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої сили (праці); 2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких – збирання і продаж інформації. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо.

Також ринки класифікують за такими ознаками:

1. За ступенем зрілості ринкових відносин:

– розвинений ринок;

– ринок, що формується;

2. За ступенем обмеження конкуренції:

– монопольний ринок;

– олігопольний ринок;

– ринок монополістичної конкуренції;

– вільний ринок.

3. Відповідно до чинного законодавства:

– легальний (офіційний),

– нелегальний (тіньовий, чорний).

4. За адміністративно-територіальною ознакою: місцевий ринок, ринок окремих територій, ринок країни (внутрішній), світовий (зовнішній) ринок.

5. За суб’єктами ринку та особливостями їх ринкової поведінки:

– ринок споживачів – сукупність окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

– ринок виробників – сукупність осіб і підприємств, що купують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

– ринок проміжних продавців (посередників) – сукупність осіб і організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам з метою отримання економічної вигоди;

– ринок громадських установ (купують товари та послуги для комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій.

Описана взаємозв’язана і взаємодіюча система ринків, охоплює основні цикли відтворювального процесу (інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє суспільний продукт на засоби виробництва та предмети споживання, інтегрує фактори виробництва (робочу силу й засоби виробництва), охоплює ринок грошей як необхідну передумову здійснення обмінних операцій та придбання на ринках товарів, необхідних для споживання та відтворення.