Поняття та елементний склад виробничої структури підприємства. Види виробничих структур підприємства

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що виконуються у відповідних підрозділах, які формують його виробничу структуру.

Виробнича структура підприємства – це склад, кількісне співвідношення і розміри його внутрішніх підрозділів, форми та принципи їх побудови.

Базовим елементом виробничої структури підприємства є робоче місце – частина виробничої площі, оснащеної необхідним устаткуванням та інструментом, на якій виконуються певні операції з виготовлення продукції. Виробнича дільниця – це сукупність робочих місць, на яких виконується технологічно однорідні роботи або виготовляється однорідна продукція. Цех – це територіально й адміністративно відокремлений підрозділ підприємства (сукупність дільниць і робочих місць), в якому виконуються комплекси робіт відповідно до спеціалізації підприємства.

Існує кілька принципів класифікації виробничих структур.

1. Залежно від складу внутрішніх підрозділів підприємства розрізняють цехову, безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

а) При цеховій виробничій структурі основним виробничим підрозділом є цех. За характером діяльності цехи поділяються на:

– Основні цехи, які виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства. У свою чергу на машинобудівному підприємстві основні цехи поділяються на заготівельні, до яких належать ливарні, ковальсько-пресові і штампувальні цехи; обробні (механічні і термічні цехи, цех покриття, та складальні цехи.

– Допоміжні цехи, які виготовляють допоміжну продукцію, що використовується для забезпечення нормальної роботи основних цехів (ремонтні, інструментальні та енергетичні цехи).

– Обслуговуючі цехи, щовиконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних виробничих процесів (транспортне та складське господарство).

– Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва.

– Експериментальні (дослідні) цехи, які існують у структурі деяких підприємств і займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

б)безцехова виробнича структура характерна для невеликих підприємств із відносно простими виробничими процесами, в її основі лежить виробнича дільниця.

в) корпусна виробнича структура застосовується на великих підприємствах, де кілька однотипних цехів об’єднані в корпус.

г) комбінатська виробнича структура використовується на підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість). Її основу становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (наприклад, на металургійному підприємстві: чавун, сталь, прокат).

2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.

При технологічній структурі цехи підприємства спеціалізовані на виконанні окремої стадії виробничого процесу (ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи); використовується переважно на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва з різноманітною та нестійкою номенклатурою продукції.

При предметній структурі цехи спеціалізуються на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів чи деталей; використовується на підприємствах великосерійного і масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції.

При змішаній структурі одна частина цехів спеціалізована за технологічним принципом, а інша – за предметним.

На формування виробничої структури підприємства впливають такі чинники:

– масштаби виробництва (обсяги виробництва продукції певних видів і типорозмірів визначають формування відповідних за спеціалізацією та потужністю підрозділів, а зростання обсягів виробництва ускладнює внутрішньовиробничі зв’язки на підприємстві та його виробничу структуру);

– складність конструкції виробів (вид продукції визначає характер виробничих процесів, а отже, і склад основних цехів та характер зв’язків між ними);

– характер технологічного процесу (складність технології обумовлює ускладнення виробничої структури підприємства, збільшує кількість підрозділів, розширення видів основних, допоміжних та побічних цехів і передбачає більш розгалужену систему зв’язків між ними);

– рівень спеціалізації та кооперування (розвиток і поглиблення спеціалізації сприяє однорідності випуску продукції, зменшенню кількості і різноманітності виробничих підрозділів підприємства, спрощенню його виробничої структури. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура);

– ступінь охоплення життєвого циклу виробів (якщо підприємство крім безпосереднього виготовлення продукції, її складування і транспортування, здійснює ще й сервісне обслуговування, то це призводить до створення спеціалізованих підрозділів у регіонах, та до ускладнення виробничої структури);

– місцезнаходження підприємства (якщо підприємство розміщене у віддалених від промислових центрів регіонах, воно, як правило, більш універсальне та автономне, для нього характерна розвинута виробнича структура).

Виробнича структура є мінливою, вона може змінюватися під впливом описаних чинників, вдосконалюватися разом зі зміною продукції і технології її виготовлення. Разом з тим вона повинна бути оптимальною і раціональною.