Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розрахунок сумарного (народногосподарського) і комерційного (внутрішньогосподарського) ефектів від впровадження нової техніки






1. Розрахунок сумарного (народногосподарського) ефекту

Сумарний економічний ефект від впровадження технічних інновацій (ЕТ) визначається як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на їх досягнення за певний розрахунковий період (t):

Еt = Рt – Вt

де Рt – вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період;

Вt – вартісна оцінка витрат на здійснення технічних інновацій за цей період.

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу (розрахункового року) за допомогою коефіцієнта приведення ά. Із урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень розраховується:

де Рt, Вt – вартісна оцінка результатів і витрат у t-му періоді.

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних інновацій, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду прийнято вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння, виробництво і використання в народному господарстві.

Вартісна оцінка результатів впровадження технічних нововведень за розрахунковий період визначаються:

Рt розраховується як сума основних (Росн) і супровідних (Рсупр) результатів:

Рt = Росн + Рсупр

Основні результати обчислюються за формулами:

1) для нових засобі праці тривалого використання: Росн = Цt * Nt * Пt;

2) для нових предметів праці: Рсупр = Цt * Nt / Уt,

де Цt – ціна одиниці продукції, виготовленої із використанням нових засобів праці або предметів праці в t-му році;

Nt – обсяг застосовуваних нових засобів праці або предметів праці в t-му році;

Пt – продуктивність засобів праці в t-му році;

Уt – витрати предметів праці на одиницю продукції в t-му році.

Оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах економіки, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень, яку розраховують за формулою:

де Рtc, e – вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у t-му році;

Rjt – величина окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабу його впровадження в t-му році;

ajt – вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-му році;

n – кількість показників, що враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період включають витрати на виробництво (Ввир) та використання продукції (Ввикор):

Вt = Ввир + Ввикор

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції обчислюються однаково з урахуванням фактора часу:

де Ct – поточні витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

Кt – одноразові витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році;

Лt – залишкова (ліквідаційна) вартість фондів, що вибувають в t-му році.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних – капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру, зокрема витрати на НДДКР, освоєння виробництва, придбання і монтаж устаткування, спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших основних фондів.

2. Розрахунок комерційного (внутрішньогосподарського) ефекту

При розрахунку економічної ефективності технічних нововведень може виникнути ситуація, коли економічно вигідне для економіки нове технічне рішення призводить до погіршення певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу “наука–виробництво–експлуатація”. Тому окрім обчислення загальної величини економічного ефекту, необхідно завжди визначати ту його частку, яку має одержати кожен із учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

В ринкових умовах для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту технологічних нововведень застосовують показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) (Пt):

Пt = Qt – Cвt – Ft

де Qt – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного (споживчого) призначення в t-му році за ринковими цінами;

Свt – собівартість продукції в t-му році;

Ft – загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) в t-му році.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних інновацій можна використовувати й інші показники, а саме коефіцієнт ефективності одноразових витрат, строк їхньої окупності тощо.

Результати реалізації технічних нововведень впливають на загальні показники роботи споживачів нової техніки. Зокрема:

1) приріст прибутку за рік за допомогою нової техніки ( ∆ П) розраховується:

∆ П = (Ц2 – С2) * Q2 – (Ц1 – С1) * Q1

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки;

Ц1, Ц2 – ціна одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки;

Q1, Q2 – обсяг виробництва продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки.

2) умовне вивільнення працівників у зв’язку із впровадженням нової техніки (∆ Ч) визначається:

∆ Ч = (Ц2 * Q2 / ПП1) – (Ц2 * Q2 / ПП2)

де ПП1, ПП2 – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки.

3) зниження матеріальних витрат (∆ М) обчислюється:

∆ М = (М1 – М2) * Q2

де М1, М2 – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал