Розрахунок сумарного (народногосподарського) і комерційного (внутрішньогосподарського) ефектів від впровадження нової техніки

1. Розрахунок сумарного (народногосподарського) ефекту

Сумарний економічний ефект від впровадження технічних інновацій (Е_Т) визначається як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на їх досягнення за певний розрахунковий період (t):

Е_t = Р_t – В_t

де Р_t – вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період;

В_t – вартісна оцінка витрат на здійснення технічних інновацій за цей період.

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу (розрахункового року) за допомогою коефіцієнта приведення ά. Із урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень розраховується:

де Р_t, В_t – вартісна оцінка результатів і витрат у t-му періоді.

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних інновацій, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду прийнято вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння, виробництво і використання в народному господарстві.

Вартісна оцінка результатів впровадження технічних нововведень за розрахунковий період визначаються:

Р_t розраховується як сума основних (Р_осн) і супровідних (Р_супр) результатів:

Р_t = Р_осн + Р_супр

Основні результати обчислюються за формулами:

1) для нових засобі праці тривалого використання: Р_осн = Ц_t * N_t * П_t;

2) для нових предметів праці: Р_супр = Ц_t * N_t / У_t,

де Ц_t – ціна одиниці продукції, виготовленої із використанням нових засобів праці або предметів праці в t-му році;

N_t – обсяг застосовуваних нових засобів праці або предметів праці в t-му році;

П_t – продуктивність засобів праці в t-му році;

У_t – витрати предметів праці на одиницю продукції в t-му році.

Оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах економіки, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень, яку розраховують за формулою:

де Р_t^{c, e} – вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у t-му році;

R_jt – величина окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабу його впровадження в t-му році;

a_jt – вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-му році;

n – кількість показників, що враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період включають витрати на виробництво (В_вир) та використання продукції (В_викор):

В_t = В_вир + В_викор

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції обчислюються однаково з урахуванням фактора часу:

де C_t – поточні витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t – одноразові витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році;

Л_t – залишкова (ліквідаційна) вартість фондів, що вибувають в t-му році.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних – капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру, зокрема витрати на НДДКР, освоєння виробництва, придбання і монтаж устаткування, спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших основних фондів.

2. Розрахунок комерційного (внутрішньогосподарського) ефекту

При розрахунку економічної ефективності технічних нововведень може виникнути ситуація, коли економічно вигідне для економіки нове технічне рішення призводить до погіршення певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу “наука–виробництво–експлуатація”. Тому окрім обчислення загальної величини економічного ефекту, необхідно завжди визначати ту його частку, яку має одержати кожен із учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

В ринкових умовах для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту технологічних нововведень застосовують показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) (П_t):

П_t = Q_t – Cв_t – F_t

де Q_t – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного (споживчого) призначення в t-му році за ринковими цінами;

Св_t – собівартість продукції в t-му році;

F_t – загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) в t-му році.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних інновацій можна використовувати й інші показники, а саме коефіцієнт ефективності одноразових витрат, строк їхньої окупності тощо.

Результати реалізації технічних нововведень впливають на загальні показники роботи споживачів нової техніки. Зокрема:

1) приріст прибутку за рік за допомогою нової техніки ( ∆ П) розраховується:

∆ П = (Ц₂ – С₂) * Q₂ – (Ц₁ – С₁) * Q₁

де С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки;

Ц₁, Ц₂ – ціна одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки;

Q₁, Q₂ – обсяг виробництва продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки.

2) умовне вивільнення працівників у зв’язку із впровадженням нової техніки (∆ Ч) визначається:

∆ Ч = (Ц₂ * Q₂ / ПП₁) – (Ц₂ * Q₂ / ПП₂)

де ПП₁, ПП₂ – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки.

3) зниження матеріальних витрат (∆ М) обчислюється:

∆ М = (М₁ – М₂) * Q₂

де М₁, М₂ – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки.