Формування та використання виробничої потужності підприємства

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств, а саме:

1. Виробничу потужність підприємства визначають за номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об’єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості (використовується умовно-натуральний метод). Якщо ж підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів (на металургійних підприємствах обчислюють потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництв).

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування. До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами вважають доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; підприємств машинобудування та металообробки – механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; підприємств текстильної індустрії – прядильне і ткацьке виробництво. За наявності кількох провідних підрозділів підприємства його виробнича потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування: а) все діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів; б) устаткування, що знаходиться на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду; в) понаднормативне резервне устаткування основних цехів; г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

4. Виробничу потужність підприємства обчислюють за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням прогресивної технології та досконалої організації виробництва.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів.

6. Розраховується виробнича потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій).

7. Розраховується виробнича потужність решти виробничих ланок підприємства, що необхідно для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції окремих виробничих підрозділів і забезпечення технологічної пропорційності між взаємозв’язаними виробничими ланками.

8. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу виробничої потужності, в якому відображаються зміни її величини, що відбувались протягом року під впливом різних факторів.

9. Встановлення та регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється за допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) і обгрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10-15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових виробів – 3-5% загальної потужності.

У практиці господарювання для оцінки рівня використання виробничої потужності діючого підприємства використовуються такі показники:

1) коефіцієнт освоєння проектної потужності (К_ос.вп), який обчислюється якспіввідношення поточної (ВП_пот) і проектної (ВП_проект) виробничої потужності:

2) коефіцієнт використання виробничої потужності (К_вп), який визначається як співвідношення фактичного або планового річного обсягу випуску продукції (Q_ф, Q_пл) та середньорічної величини виробничої потужності (ВП_сер):

На сьогоднішній день в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки і насамперед у промисловості є вкрай низьким і становить менше 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно не освоюються. Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного покращення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств необхідно подолати спад виробництва, стабілізувати і поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.