Готовий вузол

4. За масштабом виробництва однорідної продукції:

– масові – виробництво однорідної продукції протягом тривалого часу;

– серійні – виробництво широкої номенклатури продукції, що періодично повторюється;

– одиничні – виробництво обмеженої номенклатури продукції, що постійно змінюється.

5. За перебігом у часі виробничі процеси бувають:

– д искретні (перервні), яким притаманна наявність перерв у організаційно-технологічному ланцюжку виготовлення продукції (машини, прилади, одяг, взуття);

– безперервні, що притаманні тим підприємствам, продукція яких не має сталого об’єму й форми (сипкі, рідкі, газоподібні речовини), тому перебіг її виробництва не потребує технологічної циклічності.

6. За ступенем автоматизації розрізняють:

– р учні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії;

– м еханізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин, при цьому він керує машинами і безпосередньо виконує тільки допоміжні операції.

– а втоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітника.

– а втоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція – закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування одним чи кількома робітниками.

До принципів організації виробничого процесу належать:

– Принцип спеціалізації – означає розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) чи певної операції (технологічна спеціалізація).

– Принцип пропорційності означає однакову відносну продуктивність всіх виробничих підрозділів, передбачає рівномірне і повне завантаження усіх видів устаткування та потребує узгодження пропускної спроможності усієї системи машин і обладнання. Порушення цього принципу призводить до виникнення “вузьких місць” або неповного завантаження окремих підрозділів.

– Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів. Паралельне виконання робіт на робочому місці забезпечується багатоінструментальною обробкою заготовок, суміщенням часу виконання основних і допоміжних операцій.

– Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях і операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці та робочі місця розміщують за ходом технологічного процесу, а допоміжні виробництва – найближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.

– П ринцип безперервності передбачає мінімізацію або ліквідацію перерв між суміжними технологічними операціями. Найбільше цей принцип реалізується в безперервних виробництвах – хімічному, металургійному, енергетичному тощо.

– Принцип рівномірності означає рівномірний випуск продукції за однакові проміжки часу, забезпечуючи рівномірне завантаження робочих місць та найповніше використання виробничої потужність підприємства і його підрозділів.

– Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальною є реалізація цього принципу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці.

– Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов’язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу уможливлює освоєння нової продукції в короткий термін і з меншими витратами.

– Принцип гомеостатичності полягає в тому, що виробнича система має бути здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається за допомогою системи оперативного планування й регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, створення резервних запасів та інших заходів.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов’язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці.