Чинники підвищення ефективності виробництва.

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва залежить від багатьох чинників. Класифікацію чинників зростання ефективності виробничо-економічних систем доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) За видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення) виділяють такі чинники зростання ефективності виробництва: зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

2) За напрямами розвитку та вдосконалення виробництва розрізняють наступні чинники зростання ефективності виробництва: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації); 2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції; 3) всебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.

3) За місцем реалізації в системі управління виробництвом чинники зростання ефективності виробництва поділяють на внутрішні (внутрішньо-господарські) і зовнішні (народногосподарські), а також на “тверді” (ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню) та “м’які” (ті, які не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для управління діяльністю підприємства).

Найбільш істотними внутрішніми і зовнішніми чинниками ефективності виробництва на різних рівнях управління діяльністю підприємств є наступні:

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві або й докорінні зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткування. Устаткуванню належить провідне місце в системі підвищення ефективності виробничої діяльності суб’єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи і завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, у випадку, коли вирішується проблема ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Продукція. Продукція, її якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання. При цьому рівень якості продукції повинен співвідноситися з її корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання тільки корисності товару недостатньо, пропонована підприємством продукція повинна з’явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і реалізовуватися за обґрунтованою ціною.

5. Працівники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а, отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.

7. Методи роботи. За умов переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві.

9. Державна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств; ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різних інституцій ринкової та виробничої інфраструктури (інноваційних фондів і комерційних банків, товарно-сировинних і фондових бірж, бірж праці, комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо).

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру, які відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань; б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності; г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

ТЕМА 16. Розвиток підприємства: сучасні моделі,