Моделювання бізнес-процесів підприємства

Моделюванням бізнес-процесів зазвичай називають процес виконання деякої методології або техніки для отримання в його результаті опису бізнес-процесу з метою подальшого впровадження організаційних та технічних процедур.

Бізнес-процес при цьому визначається як множина взаємопов’язаних активностей (задач, операцій, подій, завершеного виконанням функцій), результатом яких є визначений продукт (сервіс), що призначений для конкретних споживачів.

Першим кроком при побудові моделі процесу є визначення його цільових характеристик та можливих підходів до реалізації, а саме: бажаних результатів виконання процесу, його рамок, набору необхідних елементарних операцій, що призведуть до досягнення завдань та їх послідовність, перелік виконавців, механізмів їх взаємодії.

Модель бізнес-процесів визначає порядок, у якому окремі операції будуть виконані для досягнення цілей підприємства. Вид моделі залежить від рівня абстракції та призначення моделі. Процесна модель підприємства описує потоки робіт (послідовність операцій, що виконуються одним виконавцем або групою з використанням механізмів, ресурсів відповідно до керівних документів) з урахуванням взаємодії бізнес-процесів.

Для моделювання бізнес-процесів, як правило, використовується спеціалізоване програмне забезпечення, яке підтримує опис (“проектування”) процесу на спеціалізованій мові (нотації) з використанням візуального інтерфейсу, проведення моделювання процесів (визначення показників за результатами розрахунку властивостей всього процесу за властивостями окремих операцій, включаючи статистичні моделі), реінжиніринг процесів за результатами моделювання та отримання звітів для подальшого аналізу або у вигляді організаційних документів.

У найпростішому випадку під “імітаційним моделюванням” розуміють перевірку коректності документування процесу (синтаксис та семантика), симуляцію “виконання” процесу або групи за різних початкових умов, аналізу “що буде якщо” для різних варіантів виконання процесу і початкових умов, та видачі звітів із рекомендаціями щодо оптимізації процесів (шляхом пошуку оптимальних значень введених показників ефективності та вимог до реалізації) за результатами моделювання. У результаті це дозволяє, наприклад, здійснити нормування праці з урахуванням витрат на резервування ресурсів або визначити рідкісні ресурси, що негативно впливають на ефективність системи.

Серед найбільш поширених мов моделювання та опису підприємств і моделювання бізнес-процесів необхідно вказати наступні:

а) група стандартів IDEF є групою стандартів для моделювання та функціонального аналізу систем, початково створених в рамках US Air Force Program for Integrated Computer Aided Manufacturing (ICAM), що включають нотації та відповідні методології аналізу та моделювання. На даний момент існують 16 рекомендацій IDEF.

б) BPMN (The Business Process Modelling Notation) розроблений групою компаній, що об’єдналися у неприбуткову організацію the Business Process Management Initiative (BPMI). Групою також розроблена Мова моделювання бізнес-процесів BPML (Business Process Modelling Language), та описана на XML метамови для обміну моделями бізнес-процесів та мова запитів BPQL. Стандарт BPMN визначає графічну нотацію та слугує загальною базою для різноманітних мов опису бізнес-процесів та операцій. Основним завданням BPMN є створення уніфікованої нотації опису бізнес-процесів, активностей та їх зв’язків.

в) ARIS (“Architecture of Integrated Information Systems” – Архітектура інтегрованих інформаційних систем, Scheer 1994) є найбільш відомою системою моделювання бізнес-процесів. ARIS включає методологію моделювання, забезпечує автоматизацію документування, дизайну, аналізу та впровадження бізнес-процесів. Для моделювання бізнес-процесів в ARIS в основному використовується нотація, яка отримала назву Ланцюг процесів, що управляється подіями (Event-driven process chains – EPC). EPC моделює впорядкований граф подій та функцій. Методологія ARIS використовує поняття: подій, функцій, управління потоком робіт, логічні операції, організаційні одиниці, взаємодія, потоки результатів, дані оточуючого середовища, обмін повідомленнями, цілі, механізми, програмне забезпечення, апаратне забезпечення.

г) Уніфікована мова моделювання (The Unified Modeling Language – UML) є найбільш загальним та важливим галузевим стандартом для визначення, візуалізації, конструювання і документування систем і процесів, яка здебільшого застосовується при розробці програмних продуктів. Мова розвивається неприбутковою галузевою організацією the Object Management Group (OMG). Об’єктно-орієнтований підхід та повнота UML дозволяє створити моделі систем і процесів практично у будь-якій функціональній області. У UML використовуються найбільш загальні поняття об’єктів, реквізитів об’єктів, зв’язків (які подібні до об’єктів). Об’єкт складається з статичної та динамічної підсистем, яка описує методи виконання процесів.

Імітаційне моделювання виконання бізнес-процесу здійснюється шляхом призначення “входам” бізнес-процесу початкових умов та численним розрахунком проміжних станів та стану на “виходах”. На цьому рівні формальні процесні моделі підприємства можуть бути зведені до моделей двох видів:

– моделі на основі ієрархічних класифікаторів – ієрархічні списки виділених об'єктів компанії (організаційних ланок, функцій, фінансових і матеріальних ресурсів, документів і їх внутрішніх структур тощо), що задають словник предметної області. Деякі об’єкти можуть мати додаткові атрибути (напрям, назва, індекс, шкала і вага, вартість або час);

– матричні моделі (проекції, простори), що задають систему відносин між класифікаторами в будь-якій їх комбінації.

Аналіз ефективності реалізації наскрізного бізнес-процесу здійснюється шляхом аналізу ланцюга доданої вартості та великої кількості супутніх методик, включаючи вартісно-функціональний аналіз, оцінку витрат з використанням імітаційного моделювання та нормування праці.

Аналіз процесної моделі підприємства як складної системи також може здійснюватися з використанням різних аналітичних методів (функціональний аналіз, обчислення предикатів, методи теорії операцій, теорії графів). Проведення вказаних видів аналізу доречне за умов розрізнення статичних (структурні) та динамічних (поведінка) аспектів моделі підприємства.

Статичний аналіз зводиться до введення сигнатури (виразу) символічної формальної репрезентації структурних елементів підприємства та їх взаємозв’язків і дослідження її властивостей методами формальної логіки.

Аналіз динамічної поведінки здійснюється шляхом аналізу семантичного змісту складових моделі з використанням апаратів процесної алгебри, теорії графів або дослідження операцій. Наприклад, використання апарату процесної алгебри для визначення поведінки системи управління дозволяє описати зміст бізнес-процесів з використанням словників елементарних операцій, що мають формально визначений семантичний зміст, та звести дослідження та оптимізацію діяльності підприємства як комплексної системи (включаючи завдання ієрархічної декомпозиції, аналізу послідовності виконання, вибору альтернатив) до дослідження семантики формальних виразів.

Змістовні результати при аналізі складних потоків робіт дає моделювання з використанням методів аналізу мереж Петрі. Змістовність результатів завдяки використанню таких моделей полягає у можливості (особливо, для складних систем) знаходження аналітичного вирішення оптимальної структури за такими показниками, як безпечність, обмеженість, оберненість, активність переходів, покриття, що особливо цінно при дослідженні операцій з надання розгалужених високотехнологічних послуг.

Важливим аспектом, який необхідно враховувати при використанні описаних вище методів моделювання є проблема складності, великих витрат на підтримку актуальності такої моделі, та як наслідок, складнощі із інтерпретацією прогнозів та зниження довіри до результатів. Підприємство є також соціальною системою, що складається із конкретних людей, які діють в умовах неповної обізнаності та не завжди керуються раціональними мотивами, тобто сталий розвиток підприємства не визначається однозначно організаційною структурою, обсягами доходу або жорсткою регламентацією бізнес-процесів. Є поширеними випадки, коли після виконання багаторічної програми із оптимізації діяльності та впровадження управління процесами, підприємство ставало банкрутом через неефективність та втрати кваліфікованого персоналу і, в тому числі через високі накладні витрати на управління ефективністю. Практика впровадження даних систем управління бізнес-процесами свідчить, що самі по собі вони не є “срібними кулями”, що вирішують всі завдання ефективного управління. Концентрація на одному з аспектів, може призводити до небажаних відхилень і навіть руйнації системи в цілому.