Правове регулювання меліорації природних ресурсів

1. Поняття та види меліорації природних ресурсів. Поняття меліоративної системи та її правовий режим.

2. Правове регулювання меліорації земель.

3. Правове регулювання меліорації лісів.

4. Правове регулювання меліорації у рибному господарстві

Меліорація зародилася як зрошення полів у пустельних районах у Єгипті, Індії, Месопотамії у 5-3 тисячолітті до Р. Х. У Середній Азії та Вірменії виявлено сліди іригаційних споруд 4-2 тисячоліття до Р. Х. На теренах Нідерландів захист земель від затоплення почато біля 2 тисяч років до Р. Х. У час розквіту стародавнього Риму було здійснено спробу осушення Понтійських боліт (Причорномор’я). Осушення заболочених земель здійснювалося у Давній Русі.

Щоправда, зрошуване землеробство є найбільшим безповоротним споживачем води, що має певні негативні екологічні наслідки.

Меліорація (з латини melioratio – поліпшення) – це комплекс заходів щодо поліпшення властивостей природних ресурсів для задоволення певних потреб.

Критеріями поліпшення є збільшення ефективності використання природних ресурсів для задоволення відповідних потреб. Поліпшення є поняттям відносним, тому що, наприклад, висадження лісосмуг вздовж річки для укріплення берегів є поліпшенням з точки зору охорони річки, але не є поліпшенням з точки зору вирощування сільськогосподарської продукції на цій ділянці. Щоправда, в умовах природоресурсного законодавства України конфлікт між різними потребами використання природних ресурсів розв’язується за допомогою засади цільового використання природних ресурсів, яка передбачає визначення переважних потреб такого використання. Поліпшення стану природних ресурсів для потреб їх цільового використання, визначеного відповідною кадастровою документацією, призводить до збільшення вартості природних ресурсів і впливає на їх грошову оцінку.

Меліорація може здійснюватися як ресурсовпорядкування, так і окремо від ресурсоустрою: без розроблення ресурсовпорядної документації. Правове регулювання меліорації здійснюється у нормативних актах щодо різних видів природних ресурсів. Меліорації підлягають тільки ті природні ресурси, які піддаються поліпшенню: радіочастотний ресурс, альтернативні джерела енергії, простір меліорації не підлягають, позаяк характеризуються сталими ознаками, на параметри яких людина практично не впливає. Однак, певними побічними заходами можна дещо поліпшити стан використання альтерантивних джерел енергії. Меліорацію можна поділяти на види за різними критеріями:

І. за видами природних ресурсів:

а) меліорація земель;

б) меліорація надр;

в) меліорація вод;

г) меліорація атмосферного повітря;

ґ) меліорація клімату;

д) меліорація тваринного світу;

е) меліорація рослинного світу;

ІІ. За способами проведення:

а) гідротехнічна меліорація – шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд;

б) культуртехнічна меліорація – шляхом упорядкування рельєфу місцевості: викорчування дерев і чагарників, розчищення від каміння, зрізування купин, вирівнювання поверхні, меліоративна оранка, залуження, влаштування тимчасової вибіркової мережі каналів;

в) хімічна меліорація – внесення пестицидів та агрохімікатів;

г) агротехнічна меліорація – комплекс заходів, спрямованих на збільшення потужності та поліпшення агрофізичних властивостей кореневмісного шару ґрунтів: плантажна оранка, глибоке меліоративне розпушення, щілювання, кротовий аераційний дренаж, піскування, глинування тощо;

ґ) агролісотехнічна меліорація – створення захисних лісосмуг;

д) зоологічна меліорація – система заходів, спрямованих на поліпшення природних об’єктів шляхом використання зоологічних методів – інтродукування хребетних і безхребетних тварин чи залучення тубільних видів об’єктів тваринного світу;

е) кліматична меліорація – регулювання теплового, вітрового, вологорозподільчого режиму тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про меліорацію земель” від 14 січня 2000 року, меліоративна система – технолоґічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні загати, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях.

Меліоративні системи поділяються за значенням на три види:

а) меліоративні системи загальнодержавного значення – перебувають на території більше ніж однієї області, забезпечують міжобласну подачу, розподіл і відведення води та об'єкти інженерної інфраструктури якої перебувають на балансі підприємств, установ і організацій, що входять до царини управління Держводгоспу;

б) міжгосподарські меліоративні системи – перебувають у межах однієї області і забезпечують у її межах міжгосподарську подачу, розподіл та відведення води;

в) внутрішньогосподарські меліоративні системи – перебувають у межах земель одного власника і забезпечують подачу, розподіл і відведення води у межах одного господарства.

Відповідно до ст. 10 Закону „Про меліорацію земель” право власності на меліоративні системи загальнодержавного значення належить виключно державі. Управління ними здійснює Державний комітет водного господарства. Міжгосподарські меліоративні системи можуть перебувати як у державній, так і в комунальній власності. Внутрішньогосподарські меліоративні системи можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності.

П. 59 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року передбачає ліцензування діяльності щодо проектування, будівництва нових і перебудови існуючих меліоративних систем та об’єктів меліоративної інфраструктури. Крім того, будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи хвостосховища та шламонакопичувачі входить до Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 27 липня 1995 року № 554, а значить – проекти такого будівництва підлягають обов’язковій державній екологічній експертизі відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України „Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року.

Правовий режим меліоративних систем визначається також Законом України „Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 року. Ремонт меліоративних систем здійснюється згідно з вимогами Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд, затверджене наказом Держводгоспу України від 1 жовтня 1999 року № 151.

Меліорація земель регулюється Земельним кодексом, Законами України „Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 року, „Про меліорацію земель” від 14 січня 2000 року, „Про охорону земель” від 19 червня 2003 року та іншими нормативними актами. Управління у цій царині здійснюють різні державні органи, зокрема, Державний комітет земельних ресурсів і Державний комітет водного господарства України.

Відповідно до ст. 1 Закону „Про меліорацію земель”, меліорація земель – це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються задля регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Згідно зі ст. 4 Закону, гідротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (перезволожених, переосушених тощо), регулювання водного режиму шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових та інших землях задля поліпшення водного і повітряного режиму ґрунтів та захисту їх від шкідливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо). Під час гідротехнічної меліорації земель здійснюються зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові, протиерозійні та інші меліоративні заходи.

Хімічна меліорація земель здійснюється згідно з вимогами Закону України „Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 року.

Згідно зі ст. 8 Закону, агролісотехнічна меліорація земель передбачає лісонасадження двох штибів:

а) площинні (протиерозійні) захисні лісонасадження, що забезпечують захист земель від ерозії, а водних об'єктів від виснаження та замулення шляхом заліснення ярів, балок, крутосхилів, пісків та інших деградованих земель, а також прибережних захисних смуг і водоохоронних зон річок та інших водойм;

б) лінійні (полезахисні) лісонасадження, що забезпечують захист від вітрової і водної ерозій та поліпшення грунтово-кліматичних умов сільськогосподарських угідь шляхом створення полезахисних і стокорегулюючих лісосмуг.

Ст. 19 Закону „Про меліорацію земель” передбачає розробку ресурсовпорядних документів для регулювання порядку здійснення меліоративного ресурсовпорядкування з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов:

а) програми меліорації земель (загальнодержавні, регіональні, місцеві, міждержавні тощо) – Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року схвалена постановою КМУ від 16 листопада 2000 року № 1704;

б) виробничі програми меліорації земель окремих суб’єктів використання земель;

в) договори на проведення меліорації земель;

г) проекти меліорації земель.

Проведення меліоративних робіт може здійснюватися також згідно з договорами оренди землі відповідно до вимог Закону України „Про оренду землі” в редакції від 2 жовтня 2003 року.

Правове регулювання меліорації надр здійснюється згідно з Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року, а також підзаконними актами, прийнятими на його виконання. Щоправда, термін „меліорація” щодо надр використовується тільки в Положенні про Державну геологічну карту України масштабу 1: 200000, затверджену наказом Держкомгеології від 9 листопада 1998 року № 163. Річ у тому, що надра підлягають обмеженій меліорації в силу своєї специфіки: збагачення корисних копалин здійснюється вже після їх видобутку. Разом з тим, меліорація надр відповідно до ст. 56 КУН передбачає заходи з охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, забруднення, пожеж та інших чинників, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку. Крім того, законодавство регулює запобігання шкідливій дії надр: боротьба зі зсувами, заходи сейсмічної безпеки тощо.

Таким чином, меліорація надр включає:

- заходи щодо запобігання затопленню і підтопленню територій внаслідок підпору ґрунтових вод;

- заходи щодо запобігання забрудненню надр стічними водами, відходами та іншими небезпечними речовинами;

- заходи щодо запобігання негативним геологічним перебігам: зсувам, карстоутворенням, землетрусам, суфозії тощо.

Відповідно до ст. 55 КУН, заходи з меліорації надр у вищезазначених випадках здійснюються відповідно до затверджених ресурсовпорядних проектів і програм. Наприклад:

- Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель, затверджена постановою КМУ від 29 квітня 2004 року № 545;

- Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і селищах України, затверджена постановою КМУ від 15 лютого 2002 року № 160;

- Комплексна програма протизсувних заходів на 2005 – 2014 роки, затверджена постановою КМУ від 22 вересня 2004 року № 1256 тощо.

Правове регулювання меліорації водних об’єктів здійснюється згідно з Водним кодексом України від 6 червня 1995 року та підзаконними актами, прийнятими на його виконання. Найдавнішим видом меліорації водних об’єктів, напевне, є захист від шкідливої дії вод: укріплення берегів, їх залуження чи залісення, будівництво захисних гребель, загат, гаток, дренажу та інших гідротехнічних споруд для запобігання затоплення і підтоплення територій, руйнування берегів, абразії, ерозії, меандруванню, цвітінню вод, заболоченню та інших негативних перебігів. Меліорація водних об’єктів також здійснюється для:

- забезпечення питного водопостачання: очищення від забруднюючих речовин та сміття;

- лікувальних та рекреаційних потреб: упорядкування водного об’єкту згідно з відповідною ресурсовпорядною документацією;

- охорони екосистем водних об’єктів: регулювання стоку, здійснення зоологічної меліорації (зариблення водойм організмами, що сприяють підтриманню екологічного балансу: поїдають шкідливі водорості, сприяють відновленню і поліпшенню водних екосистем тощо), укріплення берегів, протиерозійні заходи тощо;

- водного транспорту: поглиблення русла річок, створення судноплавних каналів, укріплення берегів таких каналів, днопоглиблювальні роботи, запобігання замулюванню тощо;

- рибного господарства: зоологічна меліорація, очищення від забруднюючих речовин і сміття, насадження корисних для водних живих організмів рослин і водоростей тощо.

Ст. 81 Водного кодексу для здійснення меліорації водних об’єктів передбачає комплекс агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів. Водно-меліоративні заходи переважно здійснюються за ресурсовпорядними проектами, схемами та програмами. Наприклад:

- Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиси у Закарпатській області на 2002 – 2006 роки та прогноз до 2015 року, затверджена постановою КМУ від 24 жовтня 2001 року № 1388;

- Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001 – 2005 роках та прогноз до 2010 року, схвалена постановою КМУ від 26 липня 2000 року № 1173.

Закон України „Про охорону атмосферного повітря” в редакції від 21 червня 2001 року, як і інші акти повітряохоронного законодавства нічого не згадують про меліорацію атмосферного повітря. Разом з тим, виходячи з поняття меліорації як поліпшення якісного стану атмосферного повітря шляхом вжиття відповідних заходів, можна сказати, що чинне законодавство передбачає правове регулювання меліорації атмосферного повітря. Серед ефективних заходів щодо поліпшення стану атмосферного повітря, зокрема, широко використовується створення зелених лісонасаджень: використовується здатність деревної рослинності до поглинення шкідливих речовин, шуму, а також виділення кисню в атмосферу.

Відповідно до ст. 23 Закону „Про охорону атмосферного повітря, меліорація атмосферного повітря здійснюється за спеціальними ресурсовпорядними проектами.

Чинне законодавство не містить словосполучення „меліорація клімату”. Разом з тим, у меліоративній науці широко використовується це поняття. Тому можна сказати, що правове регулювання меліорації клімату здійснюється на рівні нормативних актів (частково), а також на рівні правових звичаїв. Згідно з такими правовими звичаями, меліорація клімату являє собою покращення клімату шляхом зміни кліматичного режиму в потрібну людині сторону: насадження лісосмуг, зрошення, обводнення тощо. Ясна річ, що в цій ситуації не йдеться про глобальні поліпшення клімату, радше доцільно вести мову про меліорацію мікроклімату.

Мікроклімат розглядається як клімат приземного шару повітря невеликою території, що утворюється під впливом місцевих чинників рельєфу, рослинності, стану ґрунту, водойм, забудови тощо. Особливості мікроклімату проявляються у горішніх шарах ґрунту. Поліпшення мікроклімату здійснюється для сільськогосподарських потреб (сприяння відповідному температурному, водному, вітровому режимам, вологості тощо), рекреаційних та оздоровчих потреб, запобігання шкідливим діям клімату (негативним атмосферним явищам: сильні зливи, град, ураган тощо).

Впливати на мікроклімат людина може різними способами: зеленими насадженнями, водогосподарськими заходами, крім того, підвищувати температуру ґрунту і приземного повітря можна осушенням, мінералізацією, внесенням піску тощо. Нарешті, зміна клімату та погодних умов може здійснюватися шляхом випуску в атмосферне повітря спеціальних хімічних речовин – реагентів, які стимулюють бажані атмосферні явища.

Правове регулювання меліорації клімату здійснюється такими нормативними актами:

- ст. 16 Закону „Про охорону атмосферного повітря” в редакції від 21 червня 2001 року, яка передбачає обов’язкове отримання дозволів на здійснення діяльності, пов’язаної з штучними змінами кліматичних умов в господарських цілях;

- Порядок погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної зі штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, затверджений постановою КМУ від 13 березня 2002 року № 301.

Меліорація тваринного світу регулюється Законом України „Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року та підзаконними актами, прийнятими на його виконання. Законодавство про тваринний світ безпосередньо вживає поняття „меліорація” щодо тваринного світу. Так, відповідно до ст. 47 Закону „Про тваринний світ” передбачається здійснення меліоративного відлову диких тварин відповідно до Закону України „Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 року. Меліоративний відлов здійснюється для регулювання чисельності диких тварин, підтримання балансу у екосистемі.

Рибне законодавство більш детально регулює меліорацію щодо рибних ресурсів. Так, Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою КМУ від 28 вересня 1996 року № 1192, регулює здійснення рибницько-меліоративних заходів, тобто заходів, спрямованих на поліпшення продуктивності рибного господарства: створення необхідних умов для зростання водних живих ресурсів та їх відтворення. Регулюється також меліоративний вилов малоцінних і хижих шкідливих водних організмів. Здійснення рибницько-меліоративних заходів є обов’язком суб’єктів спеціального використання водних живих ресурсів. Рибна меліорація регулюється також ресурсовпорядною документацією, зокрема, відповідно до Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затвердженої Законом України від 19 лютого 2004 року, передбачається здійснення зоологічної меліорації у рибному господарстві, тобто зариблення водойм корисними рибами-біомеліораторами. Для рибної меліорації у системі Державного департаменту рибного господарства Мінагрополітики створюються спеціальні рибницькі меліоративні станції.

Порядок здійснення рибної меліорації регулюється відповідними правилами рибальства. Так, відповідно до Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Укрдержрибгоспу від 8 грудня 1998 року № 164, до обов’язків користувачів водних живих ресурсів віднесено виконання узгоджених з органами Укрдержрибгоспу ресурсовпорядних планів меліоративних заходів: зариблення рибогосподарських водних об'єктів; поліпшення умов відтворення, рятування молоді із залишкових водойм; розчищення тоней, плавів, протоків, міжлиманних з'єднань, каналів, що з'єднують лимани з морем, джерел; боротьба із задухою, викос рослинності тощо. Про виконання рибницьких меліоративних робіт користувачі зобов’язані звітувати перед Укрдержрибгоспом.

Правові вимоги щодо меліорації рослинного світу містяться у Законі України „Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року, Лісовому кодексі України в редакції від 8 лютого 2006 року, Законах України „Про захист рослин” від 14 жовтня 1998 року, „Про карантин рослин” у редакції від 19 січня 2006 року та законодавчих актах, прийнятих на їх виконання. Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону „Про рослинний світ”, передбачається здійснення заходів щодо збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ, охорони об’єктів рослинного світу від пожеж, захист від хвороб і шкідників, здійснення заходів щодо відтворення об’єктів рослинного світу, регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров’я населення. Ст. 31 зазначеного Закону передбачає занесення рідкісних та типових природних рослинних угруповань до Зеленої книги України. Положення про Зелену книгу України затверджене постановою КМУ від 29 серпня 2002 року № 1286.

Лісове законодавство містить особливі вимоги щодо меліорації рослинного світу у лісах. Відповідно до ст. 46 ЛКУ, меліорація у лісах здійснюється на підставі лісовпорядної документації. Лісова меліорація регулюється ст. 83-84 ЛКУ і передбачає створення сприятливих умов для зростання дерев, штучне відтворення лісів, догляд за деревами, усунення сміття з території лісу, проведення рубок догляду за лісом та санітарних рубок. Такі види меліорації регулюються численними підзаконними актами.

ТЕМА 6: