Причини виникнення та існування лобізму

1.Суспільство представлене різними соціальними групами, які розрізняються своїми інтересами та потребами.

2.Представницькі органи влади (парламенти, ради різного рангу, виборні посадові особи) складаються з представників різних груп інтересів, які конкурують між собою. Ця конкуренція вимагає спеціального механізму узгодження та збалансування інтересів і розв’язання суперечок. В умовах нерозвинутої політико-правової системи, зокрема слабкої та недосконалої представницької влади, лобізм починає поступово домінувати як форма представництва інтересів різних соціальних, політичних та економічних груп.

3.Узгодження інтересів потребує взаємного інформування між тими, хто має владу, і тими, ким влада управляє.

Основне завдання лобіювання – домогтися того, щоб у законодавчих і нормативних актах державної влади враховувалися специфічні інтереси різних груп громадськості й організацій, що не суперечать інтересам суспільства.

Основними цілями лобізму з точки зору PR вважають:

· поліпшення комунікацій з персоналом державних структур та з державними відомствами;

· моніторинг роботи законодавців і агентств у сферах, що торкаються діяльності клієнта;

· забезпечення представництва інтересів організації на всіх рівнях державного управління; \

· вплив на законодавство, що стосується економіки регіону, у якому розташована організація та здійснюється її діяльність;

· забезпечення поінформованості та розуміння законодавцями діяльності та операцій, які стосуються певної організації

Завдання, які виконують лобісти:

---Пошук фактів. Як правило, держапарат має у своєму розпорядженні величезну кількість фактів, статистики, економічної інформації, експертних оцінок і рішень, які можна запитувати.

---Інтерпретація дій держапарату. Інтерпретація для менеджменту того, що відбувається в держапараті й потенційної значимості прийдешньої законотворчості. Лобіст пророкує законодавчі події й рекомендує відповідні дії менеджменту.

--Інтерпретація дій компанії. Через майже щоденні контакти лобіста із особами, що приймають рішення дозволяє повідомляти останнім як ставляться до законопроекту конкретні групи. Лобісти повинні бути повністю знаючими в бізнесі клієнтів і відносно організації до дій держави.

---Захист позиції. Поряд із наданням фактів, лобіст захищає позицію клієнтів. Існує думка, що лобістська діяльність схожа до діяльності адвоката. Тільки адвокат захищає вже порушене право клієнта, а лобіст прагне забезпечити це право шляхом прийняття відповідних нормативних актів

---Формування пабліситі.

Залежно від спрямованості зусиль лобіста розрізняють два види лобізму: горизонтальний та вертикальний. Вертикальне лобіювання – діяльність, спрямована до найвищих посадових осіб (президента, його радників, інших представників центральної влади). Горизонтальне лобіювання – лобістська діяльність як посередництво, що розрахована на достатньо широке коло лідерів думок, які можуть впливати на владні структури.