Мультинаціональні функціональні утворення

У другій половині XX ст. надзвичайно зросло значення нових світосистемних процесів, роль яких безумовно підвищиться у XXI ст. Це:

— «розмивання» самодостатності господарства окремих країн і формування єдиного світового ринку;

— активізації міжнародних інвестиційних потоків і формування єдиного світового ринку капіталу;

— зростання ролі нових інфор­маційних технологій та розвитку науково-дослідних і конструк­торських робіт.

Новими компонентами світосистеми є:

• транснаціональні корпорації та банки (ТНК та ТНБ);

• міжнародні організації (МВФ, СБ, СОТ, ЮНІДО, ФАО і т.д.);

• регіональні організації, яких налічується близько 60. Серед них вирізняються регіональні інтеграційні системи (ЄС, НАФТА, АСЕАН тощо);

• інституційні інвестори (інвестиційні фонди, страхові компанії тощо);

• світові міста, передусім Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж та інші.

Особливо вагому роль у функціонуванні світового господар­ства стали відігравати ТНК. Суми річних продажів найбільших ТНК світу наближаються до 200 млрд. дол. США. У десятків із них цей показник домірний до ВВП малих індустріальних країн Європи, найбільших країн Азії чи великих постсоціалістичних країн. Вартість же цінних паперів та фінансові можливості ТНК за небагатьма винятками перевищу­ють розміри нагромаджень золотовалютних резервів навіть вели­ких держав.

Фінансові можливості міжнародних організацій та­кож домірні до ВВП порівняно великих держав.

Водночас відбулася істотна поляризація в розміщенні госпо­дарства світу: економічна активність зосередилася в кількох десятках країн, які інтерпретуються науковцями як світовий «центр», та в ключових (так званих світових) містах, де зосеред­жуються функції управління світогосподарськими процесами.

Висновки. Зв'язки між компонентами світосистеми традиційно здійсню­валися шляхом руху товарів та послуг на ринку, передусім у зов­нішній торгівлі сировиною, промисловими та сільськогоспо­дарськими товарами, а також при трансфері технологій та русі інвестицій. Але на межі тисячоліть в умовах інформаційно-техно­логічної революції створено нові інтернаціональні транспортно-логістичні та інформаційно-комунікаційні системи. Формується небачена суперсистема фінансово-інформаційних зв'язків у масштабах планети. Нової якості набувають цивілізаційні ко­мунікації в галузях культури, мистецтва, спорту, мас-медіа, шоу-бізнесу.

Література:

1. Бабурин В.Л., Мазуров Ю.А. Географические основы управлення: Курс лекций по зкономической и политической географии: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2000. — 288 с.

2. Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пособие. — М.: Логос, 2003. — 359 с.

3. Дергачев В.А. Глобальная геоэкономика: Трансформация мирового экономического пространства. — Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2003. — 238 с.

4. Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації. — К.: МАУП, 2003. — 376 с.

5. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геполитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

6. Мадіссон В.В., Шахов В.Л. Політологія міжнародних відносин: Навч. посіб. — К.: Либідь, 1997. — 176 с.

7. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. — Львів: ЛНУ, 2002. – 392 с.

8. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. — М.: Гардарики, 2002. — 928 с.

ЛЕКЦІЯ 3. Форми державного правління і державного

Устрою

План:

1. Форми правління держав.

2. Форми політико-територіального устрою держав. Поняття сучасного федералізму.

3. Типи федерацій у сучасному світі.

4. Політичні системи сучасних держав.