Типи федерацій у сучасному світі

Федераціями, згідно конституції, є 23 країни світу. В них сконцентровано 1/3 населення світу.

Ще 22 держави юридично не є федераціями, однак їх державний устрій включає елементи федералізму. Географічно ці квазіфедерації можна поділити так:

· малі острівні держави – Антигуа і Барбуда, Фіджі, Папуа – Нова Гвінея, Соломонові о-ви, Вануату – Нові Гебриди;

· західноєвропейські демократичні держави з тривалими традиціями регіоналізму – Великобританія, Італія, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Фінляндія;

· багатонаціональні країни Азії, Африки з компактно проживаючими меншинами – М`янма, Гана, Намібія, Судан, Танзанія.

23 федерації можна об’єднати у 7 типів:

1. Західноєвропейський тип – Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія (4): старі західноєвропейські демократії, з тривалими традиціями самоуправління чи державності складових частин, стійким співвідношенням між політичною та етнічною ідентичністю. До цього ж типу можна віднести багато західноєвропейських унітарних держав – Великобританію, Італію, Іспанію, Фінляндію та ін.

2. Північноамериканський тип – США, Канада, Австралія (3): старі англомовні «переселенські» федерації, створені «знизу» в ході побудови ліберальної демократії, слабо пов’язані з етнічними та соціальними відмінностями, із стійкою політичною ідентичністю, високою децентралізацією державної влади.

3. Латиноамериканський тип – Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела (4): старі «переселенські» федерації, створені «зверху» в результаті розпаду іспанської і португальської імперій із частин їх колоній, не пов’язані з етнічними відмінностями, асиметричні, з великим числом суб’єктів і високою централізацією державної влади, що поєднується з розвинутими інститутами самоуправління в суб’єктах.

4. Острівний тип – Федеративні штати Мікронезії, Сент-Кітс і Невіс, Коморські о-ви (3): молоді острівні федерації, створені в результаті розпаду колоніальних імперій, асиметричні і слабо інтегровані.

5. Афро-азіатський тип – Індія, Малайзія, ОАЕ, ПАР (4): молоді, але стійкі централізовані федерації, створені «зверху» на базі компромісу між елітами феодальних держав, що існували раніше, і національними елітами регіонів, що стали суб’єктами федерації, високоасиметричні, з сильними відмінностями в потенціалі регіонів, з елементами авторитарного правління в центрі і на місцях.

6. Нігерійський тип – Нігерія, Ефіопія, Пакистан, М`янма (4): молоді високоцентралізовані федерації з нестійкими авторитарними режимами, що виникли в результаті деколонізації. Принципи федеративного устрою використані центральною владою («зверху») як засіб збереження єдності різнорідних в етнічному, соціальному і економічному відношеннях регіонів. Ці федерації асиметричні, із слабкими і формальними інститутами самоуправління на місцях, узаконеним втручанням центру у справи регіонів, навіть до зміни їх кордонів.

7. «Постсоціалістичний тип» – Росія (1): молоді багатонаціональні федерації з глибокими внутрішніми етнічними і соціально-економічними відмінностями. Вони успадкували асиметричність і використання в державному устрої принципу національно-територіальної автономії і диспропорції у співвідношенні політичної (загальнодержавної) і етнічної ідентифікації громадян від своїх історичних попередників.