Неусвідомлювані спонукачі поведінки особистості (неусвідомлювані мотиви та сенсові установки).

Неусвідомлювані спонукачі діяльності особистості завжди були центральним предметом дослідження в традиційному пси-

хоаналізі. Вони беруть участь в регуляції діяльності, виступаючи»у вигляді сенсових установок; крім них, психологами визначені»ще й цільові та операційні установки. Загальна функція всіх цих установок характеризується трьома такими моментами:

а) установка визначає усталений цілеспрямований характер й протікання діяльності і виступає як механізм стабілізації діяльності особистості, що дозволяє зберегти її спрямованість у безупинно змінюваних ситуаціях;

б) установка звільняє суб'єкта від необхідності приймати рішення і вільно контролювати протікання діяльності в знайомих ситуаціях;

в) фіксована установка може виступати в якості чинника, який зумовлює інерційність, застиглість, що ускладнює пристосування до нових ситуацій.

Установка як готовність до реагування є свого роду носієм, формою вираження того чи іншого змісту в діяльності суб'єкта. Як-• що чинники, що призводять до актуалізації установки, усвідомлюються суб'єктом, то установка, відповідно, виражає в діяльності цей усвідомлюваний зміст. У таких випадках, коли якийсь об'єктивний чинник діяльності (наприклад, мотив) не усвідомлюється, то актуалізована ним сенсова установка виражає в діяльності неусвідомлюваний сенс, у випадках сенсової установки — " особистісний сенс" подій, що відбуваються, витиснений суб'єктом.

Отже, до іншого класу проявів несвідомого відносяться неусвідомлювані мотиви і сенсові установки — спонукання та нереалізовані схильності до дій, що детермінуються тим бажаним майбутнім, заради якого здійснюється діяльність і у світлі якого різні вчинки та події набувають особистісного змісту. 3 іншого боку, сама модель бажаного майбутнього вже подана в ідеї установки, тому що остання — це завжди установка на щось певне, на " модель" дії, яка тільки має реалізуватися в майбутньому.

3 точки зору політичної психології, йдеться про глибинні елементи політичної культури (політичний міф, сенсоутворюючі цінності й ідеали).

С.Дацюк та В.Грановский, розмірковуючи над засадничими принципами української картини світу та українського світосприймання, зазначали, що українські цінності вкорінені в наших історичних традиціях, а через це вони схожі на цінності інших культур, а саме нової російської ідеології або американської

" каліфорнійської" ідеології. Проте, в українських цінностях є відмінності від лібертаріанських уявлень росіян та американців. На думку цих вчених, бути американцем нині значить бути вільним громадянином світу (відчутним чином волюнтаристськи налаштованим — не дарма екс-президента США Б.Клінтона називали " глобальним президентом"). Бути росіянином частіше за все означає вірити в Бога, у Росію, у свою виняткову місію. Бути українцем значить бути хазяїном — у слові " хазяїн" звучить і свобода, і праця, і турбота про навколишній світ. Принцип " хазяїна" постає в якості сенсоутворюючого центру для українців: хазяїна своєї долі, хазяїна свого будинку і сім'ї, хазяйського відношення до справи. Бути хазяїном — принцип онтологічний, що сягає споконвічних українських традицій; але і в європейській традиції цей принцип виражений як пастухування, а людина при цьому виступає як пастир.

Наші основні цінності — свобода, добробут, розвиток. Держава для українців при цьому не є основним інструментом забезпечення цих цінностей — ці цінності знаходяться в культурно-історичному просторі. Держава ж, знаходячись поза цим простором, не може зреалізувати ні свободу, ні добробут, тому що свободу обмежує, а добробут забезпечує для дуже вузького кола. Державні структури відокремилися від країни, живуть своїм життям, зайняті звичайним накопиченням і по суті є окремим " хутором".

Добробут, до якого ми прагнемо, є для нас не буржуазним споживанням, але умовою нашого розвитку. Вільний час ми добровільно інвестуємо у власний розвиток. А наше дозвілля ми розглядаємо як невіддільну частину фахової творчості й особистого розвитку. Проте, дотепер символом свободи і добробуту в нас був хутір — свобода означала: відокремитися від усіх і будувати свій добробут. Тому розвиток для нас є та цінність, що ще тільки має бути сконструйована та інстальована в наше життя.

Ми довіряємо особистості більше, ніж еліті або державі. Ми цінуємо можливість ризикового вибору більше, ніж помірну безпеку. Ми виступаємо за новітні технології, де комп'ютер і Інтернет — наше безпосереднє середовище комунікації. Структура нашої комунікації — не ієрархічна система, а Мережа, де немає центру і периферії, метрополії і провінції. Усередині нашої Мережі ми будуємо рівноцінне спілкування, де кожний учасник однаково важливий і доступний для всіх.

Своє українське суспільство ми мислимо, насамперед, як суспільство професіоналів. Бути професіоналом — один із найважливіших сенсів, що постають в якості життєвої стратегії розвиткуукраїнців. Весь ігровий пафос теперішньої нелегальної конкуренції має бути переведений у контекст легальної змагальності професіоналізму. Наш принцип — " нехай талант має успіх, ю зароблене споживає відкрито". Ми довіряємо життєлюбству й ентузіазму молодості більше, ніж мудрості й обережності старших. Ми дивимося в майбутнє, а не в минуле, але ми віддаємо перевагу знати минуле, е, ніж його знали до нас. Ми шукаємо себе усередині власної історично кореневої культури, а не за її межами. Ми кожний свій крок порівнюємо з сенсом історії і з традиціями, і все новий знаходимо в глибинах архаїчного. Ми не надаємо значення ідеології, але не через те, що відкидаємо будь-яку ідеологію або ідеологічний принцип системної організації ідей, а тому, що не використовуємо ідеологію в якості інструмента організації власних знань і дій. Ми вважаємо, що теоретично осмислений проект і інструментальний, ніж ідеологія. Ми не ідеологічні опозиціонери і вважаємо за краще створити нові значеннєві простори, ніж відстоювати одну зі звичних ідеологічних опозицій усередині старих змістів: із комуністів і націоналістів ми не вибираємо; ми вважаємо, що обидва напрями негідні, і потрібні принципово інші уявлення про світ, аніж одномірне класове або одномірне національне. Тому ми не проти чого і не за, ми створюємо новий значеннєвий простір, де г цієї опозиції: " проти" чи " за". Наше мислення позитивне, і і проти чого не боремося. Наше майбутнє не колись, наше майбутнє — тепер...