Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття наочного навчання. Класифікація наочності






ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНИХ ПОНЯТЬ.

Історичні поняття.

За змістом

Істерико-економічні

Історико-культурологічні

Ідеологічні

Соціально-політичні

Військово-історичні

Історико-географічні

За рівнем узагальнення:

Одиничні;

Особові;

Загальні;

всеохопні

Етапи, формування понять

створення цілісної картини історичного явища;

виділення його суттєвих ознак;

повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;

визначення поняття;

вправи по використанню понять;

перехід до вивчення нових понять.

Форми пояснення понять в 5-8 класах Спрощене визначення, в якому неповно розкривається сутність понять (наука - це знання про розвиток природи та суспільства). Перераховуємо об'єкти, що охоплює дане поняття (культура - це наука, література, живопис).

Вказуємо на значення поняття (виробництво - це основа життя суспільства). Визначення замінюємо конкретним описом відповідних об'єктів (наприклад, " знаряддя праці — це сокира, мотика...").

Подаємо поняття за допомогою характерних для нього явищ (криза -це переповненні склади, закриті фабрики, безробіття).

 

Вміння та навички

При визначенні розвиваючої мети уроку та при проведені уроків формування вмінь та навичок слід використовувати слідуючі спеціальні вміння: локалізувати історичні факти в часі; локалізувати історичні події та явища в просторі; вміння працювати з текстом підручника, документами, періодичними виданнями;

вміння засвоювати теоретичні знання, застосовувати їх при поясненні та розумінні ходу подій чи процесів;

оволодіти принципом історизму, бачити історичні явища в розвитку,

розуміти причини їх змін, встановлювати етапи і визначити тенденції

їх розвитку;

вміння оцінювати події, явища, історичних діячів, визначити

їх прогресивну чи реакційну роль;

вміння простежувати і виявляти закономірності розвитку історичного

процесу;

вміння співставляти однотипні історичні явища;

вміння викладати наскрізні питання курсу.

Тема 10

НАОЧНІСТЬ У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

Поняття наочного навчання. Класифікація наочності. 2. Ме­тодика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю. 3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю. 4. Застосу­вання опорних схем та сигналів у навчанні історії.

Основні поняття теми: наочне навчання, наочні засоби навчання, образна наочність, види картин, речові пам 'ятки минулого, умов­но-графічні засоби навчання, види схем, види таблиць, історична карта та її види, контурна карта, карта-схема, опорні сигнали та опорні конспекти.

Поняття наочного навчання. Класифікація наочності

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності сфор­мулював і обґрунтував в XVII ст. Я. Коменський: «...усе, що тільки можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, те, що почуте, - слухом, запахи - нюхом, те, що смакує, - смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо які-не-будь предмети відразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються декількома почуттями»

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ. Під засобами навчання розуміють предмети, прилади чи їх сукупність, яка необхідна для здійснення чого-небудь. Таким чином, під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.

Наприклад, у класифікацію за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання.

Застосовуючи різні параметри, розрізняють: за характером вико­ристаного матеріалу - документальні і художні засоби навчання; за видами сприйняття - зорові, зорово-слухові, слухові; за способами подання матеріалу - технічні і нетехнічні, статичні і динамічні; за ор­ганізаційними формами - демонстраційні і роздаткові, за технікою виконання - друковані, екранні, саморобні. Тільки сукупність де­кількох критеріїв всебічно характеризує кожен із засобів навчання історії, переконуючи в неможливості створити прийнятну класифіка­цію лише за однією якоюсь ознакою. Так, навчальна картина «Продаж рабів у Стародавній Греції» є художнім, наочним, статичним, демон­страційним і образотворчим навчальним посібником, а навчальний кінофільм «Грюнвальдська битва» - художньо-документальним, аудіовізуальним, динамічним, демонстраційним, екранним посібни­ком і т. п.

У теорії найбільш досконало розроблена методика використання наочних засобів і посібників (М. Аппарович, В. Вакурко, П. Гора, Д. Никифоров, Д. Полторак, С. Скляренко, О. Стражев та ін.).

Цю численну і використовувану на практиці групу навчальних посібників вчені теж намагалися систематизувати, пропонуючи різні підстави для класифікації: ступінь узагальнення історичних фактів (О. Вагін і Н.В. Сперанська), особливості змісту навчального істо­ричного матеріалу (О. Стражев, Д. Никифоров), характер історично­го образу (П. Гора). За визнанням методистів, усі підходи приводили до виділення двох-трьох однорідних груп, у які включалися або тільки наочне приладдя або всі наочні засоби навчання історії. В останньому випадку розрізняли: 1) справжні речові пам'ятки минулого; 2) обра­зотворчі (образні) засоби; 3) умовно-графічні засоби.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал