Типи презентацій

Зі сценарієм. Є довершеним засобом представлення інформації для уч­нівської аудиторії. Матеріал у такій презентації, як правило, добре органі­зований, її можна досконало підготувати, щоб забезпечити бездоганну пре­зентацію. Мультимедійна презентація зі сценарієм, в ході якої викладач керує подачею матеріалу, — це ідеальний спосіб організувати процес пред­ставлення інформації на уроці в школі. Цю методику можна застосовувати в будь-якій сфері навчання.

Інтерактивні. У таких презентаціях реалізована можливість обирати спосіб вивчення навчального матеріалу. За допомогою інтерактивних пре­зентацій зручно реалізувати індивідуальну роботу за поданим матеріалом, що дозволяє користувачеві самостійно ознайомитися з інформацією про предмет, їх можна використовувати для самостійного вивчення школярем матеріалу в ході уроку або удома, інтерактивна презентація — це діалог між комп'ютером і людиною, під час якої людині надається можливість шукати і знаходити для себе інформацію самостійно, за потребою.

Користувач управляє інтерактивною презентацією, приймаючи рішен­ня про те, який матеріал для нього важливий, і здійснюючи на екрані комп'ютера вибір, тобто показуючи курсором на потрібний об'єкт і натис­каючи кнопку миші або клавішу на клавіатурі.

Всі інтерактивні програми мають загальну властивість: вони керуються діями (натиснення клавіші, позиціонування курсора на екранний об'єкт). Для користувача інтерактивна презентація — це реалізована у зручній і ці­кавій формі можливість здійснювати пошук потрібної інформації, за­глиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено творцем пре­зентації.

Інша суттєва ознака якісної інтерактивної презентації — це закладена в ній властивість захоплювати користувача й утримувати інтерес до матеріалу, що представляється. Кращі активні презентації містять елементи новизни, які сприяють стимуляції інтересу користувача до подальших досліджень.

При створенні схеми сценарію і складанні текстового супроводу до мультимедійної презентації слід керуватися такими принципами:

1. Презентація повинна бути короткою, доступною і композиційне ціліс­ною. Тривалість презентації за сценарієм повинна складати не більше 20—30 хв. Для демонстрації потрібно підготувати приблизно 20-25 слайдів (показ одного слайду займає близько І хвилини плюс час для відповідей на питання слухачів).

2. Під час викладу матеріалу слід виділити декілька ключових моментів і в ході демонстрації час від часу повертатися до них, щоб висвітлити пи­тання різнобічне. Це гарантує належне сприйняття інформації вашими слухачами. Не бійтеся повторити свою думку, якщо хочете, щоб її за­своїли.

Пропонований план стане у пригоді впродовж роботи над власною презентацією.

1. Перш ніж розпочати роботу над презентацією, слід досягти повного ро­зуміння того, про що ви збираєтеся розповідати.

2. У презентації не повинно бути нічого зайвого. Кожен слайд має бути ланкою всієї розповіді і працювати на загальну ідею презентації. Не­вдалі слайди необхідно об'єднати з іншими, перемістити або видалити взагалі.

3. Користуйтеся готовими шаблонами під час вибору стилю символів і кольору фону. Не бійтеся творчого підходу. Експериментуйте при роз­міщенні графіки і створенні спецефектів.

4. Не перевантажуйте слайди зайвими деталями. Іноді краще замість од­ного складного слайду представити декілька простих. Не слід намага­тися «завантажити» в один слайд дуже багато інформації.

5. Додаткові ефекти не повинні перетворюватися на самоціль, їх слід звести до мінімуму і використовувати лише для акцентування уваги глядача на ключових момейтах демонстрації. Звукові та візуальні ефек­ти у жодному випадку не повинні виступати на передній план і затуляти корисну інформацію.

Основні якості мультимедійної презентації:

а) зручна система навігації, шо дозволяє легко переміщатися по презентації;

б) використання мультимедійних можливостей сучасних комп'ютерів і Інтернет (графічних вставок, анімації, звуку, якщо необхідно та ін.);

в) розподіл уроку на невеликі логічно замкнені блоки (слайди);

г) кожен слайд презентації повинен мати заголовок;

д) необхідні посилання на літературні джерела, електронні бібліотеки і на джерела інформації в мережі Інтернет;

е) доступність — швидке завантаження, без ускладнення ефектами.

При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати особливості сприйняття інформації з екрана комп'ютера. Слід дотримува­тися єдиного стилю представлення інформації для всього уроку і прагнути уніфікації структури і форми подання матеріалу. Шрифти рекомендується використовувати стандартні. Краще за все обме­житися використанням двох або трьох шрифтів для всієї презентації. Нап­риклад, основний текст презентації шрифт, заголовок слайду. Рекомендується використання кольору в презентації, най­більш ефектно виділяти окремі частини тексту кольором та елементи таб­лиці або всю таблицю кольором (фон осередку або фон таблиці). Уся пре­зентація виконується в одній колірній палітрі, зазвичай на базі одного шаблону.

Важливо перевіряти презентацію на зручність читання з екрана ком­п'ютера. Тексти презентації не повинні бути великими. Рекомендується використовувати стислий, інформаційний стиль викладу матеріалу.

При створенні мультимедійної презентації слід вирішити, як за умов мак­симальної інформаційної насиченості продукту забезпечити максимальну простоту і прозорість організації матеріалу для учнів. Один із способів вирі­шення цього завдання — обмежити способи представлення навчального ма­теріалу і набору навігаційних об'єктів. У цьому випадку учень швидко опанує особливості інтерфейсу даної презентації й надалі на нього не відволікатиметь­ся, зосередивши всю увагу на отриманні інформації.

Для правильного вибору стилю потрібно знати принципи ергономіки що містять кращі, перевірені на практиці методи використання тих чи ін­ших компонентів мультимедійної презентації. Щоб привернути й утримати увагу учнів, необхідно подавати максимум інформації, використовуючи мінімум слів.

Для забезпечення дидактичних функцій до мультимедійної презентації висуваються такі вимоги.

1. Текстові фрагменти супроводжуються аудіо- або відеоінформацією для виділення смислових акцентів. Для представлення різнорідної або гіпертекстової інформації доцільно використовувати багатовіконний ін­терфейс.

2. У мультимедійній презентації може міститися додатковий матеріал, а також матеріал для поглибленого вивчення теми.

3. Найбільш важливі елементи мультимедійної презентації повинні мати підказки або пояснення.

4. Після вивчення кожної структурної одиниці представленого матеріалу в презентації міститься матеріал для узагальнення, де матеріал, що ви­вчався, поданий у стислому вигляді.

5. Мультимедійна презентація повинна бути відкрита для розвитку.

6. Текст мультимедійної презентації має піддаватися копіюванню, друку.

При підготовці мультимедійних презентацій викладач має використо­вувати можливості Інтернет, сучасні мультимедійні енциклопедії та елект­ронні підручники. Гнучкість — одна з основ успішної презентації. Будьте готові внести зміни по ходу презентації у відповідь на реакцію школярів. Електронна презентація постійно поповнюється новими матеріалами й удосконалюється. Для учня його презентація поповнюється особистими роботами. Сучасні програмні і технічні засоби дозволяютьлегко змінювати зміст презентації та зберігати великі обсяги інформації.

Етапи підготовки мультимедійної презентації:

а) структуризація навчального матеріалу;

б) складання сценарію реалізації;

в) розробка дизайну презентації;

г) підготовка медіафрагментів (тексти, ілюстрації, відеозйомка, запис аудіофрагментів);

д) тестування-перевірка.

Враховуючи дослідження психологів, можна сформулювати ряд загаль­них рекомендацій, які слід брати до уваги при розробці способу візуалізації інформації на екрані:

а) інформація на екрані має бути структурована;

б) візуальна інформація повинна періодично мінятися на аудіоінформацію;

и) темп роботи, а також яскравість кольору і / або гучність звуку мають варіюватися;

г) зміст навчального матеріалу, що візуалізується, не повинен бути надтопростим або складним.

Під час розробки формату кадру на екрані і його побудови слід пам'я­тати, що існують зв'язки між об'єктами, які визначають організацію зоро­вого поля. Компонувати об'єкти рекомендується:

• близько один від одного, оскільки чим об'єкти ближче в зоровому полі, тим з більшою вірогідністю вони організовуються в єдині, цілісні образи;

за схожістю процесів, оскільки чим більше схожість і цілісність образів, тим з більшою вірогідністю вони організовуються;

• так, щоб вони утворювали замкнені ланцюги, оскільки чим більше еле­ментів зорового поля утворюють замкнені ланцюги, тим з більшою го­товністю вони організовуваються в окремі образи;

• з урахуванням особливостей виділення предмета і фону при виборі форми об'єктів, розмірів літер і цифр, насиченості кольору, розташу­вання тексту;

• не перевантажуючи візуальну інформацію деталями, яскравими і конт­растними кольорами;

• виділяючи матеріал, призначений для запам'ятовування, кольором, підкресленням, розміром шрифту тощо.

Природним для людини є сприйняття у відбитому світлі, а на екрані монітора інформація передається за допомогою випромінюючого світла. Колір разом із яскравістю і контрастом зображення істотно впливають на характер візуального середовища на екрані монітора. Об'єкти, для зобра­ження яких використовується багатющий спектр кольорів з опорою на розмаїтий фон, по-різному сприймаються людиною. Якщо яскравість ко­льору об'єктів і яскравість фону значно відрізняються, то при поверхнево­му розгляді зображення може виникнути ефект «психологічної плями», коли деякі об'єкти начебто випадають із поля зору, розгляд зображення і сприйняття цих об'єктів вимагає додаткових зорових зусиль. Важливу роль в організації зорової інформації відіграє контраст предметів щодо фо­ну. Існують два різновиди контрасту: прямий і зворотний. При прямому контрасті предмети та їх зображення темніші, а при зворотному — світліші за фон. Перевага віддається роботі в прямому контрасті. За цих умов збіль­шення яскравості поліпшує видимість, а при зворотному — погіршує, але цифри, букви й знаки, що зображуються у зворотному контрасті, пізнаються точніше й швидше, ніж у прямому, навіть за менших розмірів. Чим біль­ше відносні розміри частин зображення і вище їхня яскравість, тим меншим повинен бути контраст, тим кращою буде видимість. Комфортність сприйняття інформації з екрана досягається при рівномірному розподілі яскравості в полі зору.

Співвідношення кольорів у кольоровій палітрі інформаційного ресурсу може формувати і певний психологічний настрій. Домінування темних ко­льорів стає причиною розвитку пригнобленого психологічного стану, па­сивності. Переважання яскравих кольорів, навпаки, надто збуджує і при­зводить до втоми зорового аналізатора. Все це слід враховувати, якщо ви прагнете дотримуватися вимог ергономіки та здоров'язбереження.

Кольори рекомендується встановлювати постійними й дотримуватися, аби вони відповідали стійким зоровим асоціаціям, реальним предметам і об'єктам. Для смислового зіставлення об'єктів (даних) доцільним є вико­ристання в презентаціях контрастних кольорів (червоний — зелений, си­ній — жовтий, білий — чорний). Але важливо не зловживати контрастними кольорами, оскільки це часто призводить до появи психологічних після-образів і кольорових гомогенних полів. Колірний контраст зображення і фону повинен перебувати на оптимальному рівні, контраст яскравості зображення щодо фону має бути вище, приблизно, на 60 %. Необхідно вра­ховувати, що червоний колір забезпечує сприятливі умови сприйняття тільки при високій яскравості зображення, зелений — у середньому діапа­зоні яскравості, жовтий— в широкому діапазоні рівнів яскравості зобра­ження, синій — при малій яскравості.

З метою оптимізації вивчення інформації на екрані доцільним є вико­ристання логічних наголосів. Логічними наголосами називають психоло-го-апаратні прийоми, призначення яких— привернути увагу користувача до певного об'єкта.

Для створення логічних наголосів можна використовувати такі прийоми:

а) зображення головного об'єкта більш яскравим кольором;

б) зміна розміру, яскравості, розташування;

в) виділення тексту проблисковим світінням.

Кількісною оцінкою логічного наголосу є його інтенсивність, яка зале­жить від співвідношення кольору та яскравості об'єкта щодо фону, від змі­ни відносних розмірів об'єкта по відношенню до розмірів предметів фону зображення. Важливим є виділення або яскравішим, або більш контраст­ним кольором, менш важливе виділення — проблисковим світінням, шля­хом зміни розміру або яскравості. Щоб привернути увагу до об'єкта в пре­зентації, можна використати декілька логічних наголосів одночасно. Тоді інтенсивність логічного наголосу об'єкта дорівнюватиме сумі цих логічних наголосів. Наприклад, об'єкт може бути виділений одночасно зі зменшен­ням яскравості фону, включенням режиму його мигтіння або проблисково­го світіння та звуковими сигналами.

На естетико-ергономічні показники презентації і комфортність спри­йняття зорової інформації істотно впливає засміченість поля головного об'єкта. У полі головного об'єкта доцільно розміщувати не більше трьох об'єктів.

Конкретна кількість ілюстрацій для окремої екранної сторінки або для всієї презентації комплексом вимог спеціально не встановлюється. Для підвищення наочності навчального матеріалу можна використовувати таб­лиці та схеми.

При створенні презентації таблиці використовуються, щоб:

а) підвищити зорову наочність і полегшити сприйняття того або іншого смислового фрагменту тексту;

б) здійснити певне порівняння двох і більше об'єктів (таких змістових елементів тексту, як події, факти, явища, персоналії,.предмети, фраг­менти текстів та ін.);

в) згрупувати значну кількість об'єктів;

г) систематизувати об'єкти;

д) класифікувати й пов'язати компоненти в рамках теми, що вивчається.

При розробці таблиць для презентацій варто дотримуватись таких ос­новних правил:

а) таблиця має містити мінімум коментарів;

б) верхні, нижні і бокові поля таблиці повинні мати відступи;

в) кольорова палітра таблиці не повинна бути строкатою;

г) кількість елементів таблиці мають відповідати змісту і характеру виді­леного фрагмента тексту і т. ін.

Таблиці, графіки, діаграми, аплікації, схематичні малюнки використо­вуються як для виявлення істотних ознак, зв'язків і відношень явищ, подій, процесів, так і для формування локального образного уявлення фрагмента тексту. За допомогою схематичного зображення автор розкриває явища в їх логічній послідовності, забезпечує порівняння двох або більше об'єктів, а також узагальнює та систематизує знання.

З метою формування в учня реалістичного образу у ряді випадків до­цільно зіставити схематичне зображення з іншими видами ілюстрацій. Схема може бути доповнена конкретним текстовим матеріалом, проте об­сяг його варто обмежити, оскільки існує небезпека перевантаженості схе­ми, що ускладнить зорове сприйняття матеріалу, знецінить зміст схеми.

Компактне розміщення матеріалу, лаконічні умовні позначення дозво­ляють розвантажити схему або блок-схему, привести її у відповідність до гігієнічних норм і здоров'язберігаючих вимог.

При створенні презентацій рекомендується опанувати декілька прийо­мів реалізації ефекту анімації.

Прийом типу «накладання». Автор, обравши статичну ілюстрацію, роз­биває її на складові частини, а потім вписує послідовність накладання цих частин одна на одну. При цьому об'єкт, динамічно змінюючись, не пере­міщається в просторі.

Прийом типу «каширування». Заповнена текстом таблиця спочатку за­крита і розкривається поступово. Створюється ілюзія руху непрозорого па­перу по таблиці, що розкриває ту або іншу її частину.

Прийом типу «руху в просторі». На відміну від прийому «накладання», в інформаційному ресурсі описується послідовність дій, які для ілюстрації здійснюватиме на екрані обраний об'єкт, пересуваючись за попередньо за­даною траєкторією (ефект мультиплікації).