![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Аудіо- та відеозасоби навчання історії
До технічних засобів навчання (ТЗН) відносяться статичні наочні шсоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навчальні відеокасети, діафільми, діапозитиви, кодопозитиви), зорово-звукові (аудіозаписи, компакт-диски, аудіо чи комп'ютерні програми). Аудіовізуальні засоби навчання історії можна розділити на чотири І рупи: а) навчальні діафільми, діапозитиви й інші засоби статичної екранної проекції; б) навчальне радіо і звукозапис; в) навчальне кіно; І) телебачення. Застосування ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищити їхній Інтерес до історичної інформації, створити умови для розвитку як чуттєвої, так і розумової сфери особистості, забезпечити образність у пізнанні історії, економію часу. Яскравість і емоційність вражень, створюваних за допомогою аудіовізуальних засобів, стимулює мислення, творчу уяву, інтереси школярів. Особлива виразність аудіовізуальної інформації відкриває широкі можливості для виховного впливу на учнів. Застосування ТЗН, крім того, обумовлене інтенсифікацією сучасного процесу вивчення історії: значно зростає обсяг історичної інформації при скороченні годин на її засвоєння. Використання ТЗН дозволяє представити учням навчальний історичний матеріал у найбільш компактному і зручному для сприйняття, економному за часом вигляді. У діафільмах і діапозитивах використовуються зображення різного характеру. У посібниках для середніх класів широко застосовуються картини і малюнки, що реконструюють у художній формі фрагменти історичної реальності, історичні карти та карти-схеми. Діафільми показують у малюнках послідовний хід історичних подій. Працюючи із серіями діапозитивів і з діафільмами, учитель відбирає їх і визначає послідовність демонстрації відповідно до плану і логіки викладення матеріалу. У більшості навчальних діафільмів з історії текст розкриває зв'язки між зображеннями і містить загальні висновки. Підвищенню самостійності учнів сприяє демонстрація діафільму із закритими субтитрами (у діафрагмі проектора прокладається закриваюча їх смуга щільного чорного паперу). Учні, спираючись на наявні знання, повинні впізнати та назвати історичні явища, що містяться на кадрах, і пояснити їх. Самостійний аналіз і інтерпретацію школярами нових для них зображень стимулюють спеціальні діафільми, призначені для уроків повторення. До статичних екранних засобів навчання також відносяться транспаранти для кодоскопа. За допомогою кодоскопа вчитель проектує на екран малюнки, креслення, нанесені на прозору плівку. Для показу явища в розвитку частини схеми поетапно накладаються одна на одну. Крім того, це створює умови для поєднання екранної проекції і роботи з підручником, картою та іншими посібниками. У багатьох школах учителі створюють для кодоскопа саморобні посібники, широко використовуючи його різнобічні можливості. Матеріали до кодоскопу готуються звичайно заздалегідь. Велика робоча поверхня апарата дозволяє вчителю й у ході уроку робити на плівці фломастером малюнки і написи. До звукових посібників відносяться записи на магнітній плівці, радіопередачі тощо. Серед них найбільшу значимість для навчального процесу мають посібники, створені на основі документальних джерел: це розповіді учасників, свідків історичних подій, інтерв'ю з видатними людьми. Можливість почути голоси історичних діячів і безпосередніх учасників подій підвищує емоційність засвоєння історичного матеріалу. Учні переживають події разом з оповідачами, голоси яких вони чують. Радіопостановки, радіокомпозиції на історичні теми й спеціальні навчальні радіопередачі реконструюють історичну реальність у художній фор мі. Учитель має підготувати учнів до свідомого засвоєння передачі, поставити завдання, перевірити їх виконання після передачі, організувати підсумкову бесіду за її змістом, що включається в загальну систему історичних знань школярів.. Ефективною може бути робота історичного радіоклубу, проведення усних історичних журналів та радіоподорожей в історичне минуле тощо. Загальними рисами навчального кіно і телебачення є їх динамічність і наявність зорового і звукового рядів. Кіно і телебачення належать до найбільш економічних за часовими витратами засобів передачі знань. Щільність інформації в навчальному фільмі дозволяє розгорнути перед школярами в доступній формі велику кількість навчального історичного матеріалу. У навчальних фільмах з історії використовуються документальні зйомки, зокрема кінохроніка, уривки з історико-художніх фільмів, натурні зйомки історичних пам'ятників. Навчальне телебачення з історії широко використовує телевізійні лекції, а також телеекскурсії в музеї, на виставки, до меморіальних історичних пам'ятників. Телевізійна драматизація реконструює історичну реальність. Ця форма телепередач з історії може широко застосовуватись у роботі зі школярами середніх класів. Екранні динамічні засоби навчання демонструють твори мистецтва і предмети матеріальної культури з різних боків, що допомагає зосереджувати увагу на найбільш важливих рисах і властивостях об'єкта. Дуже важливе попереднє знайомство вчителя зі змістом використовуваного на уроці фільму, телепередачі, діафільму, оскільки деякі кінофільми і телепередачі містять лише частину матеріалу, що має бути засвоєним на уроці, і служать додатковим джерелом знань. У цих випадках кінофільм чи телепередача включаються у викладення матеріалу вчителем, у бесіду, у роботу учнів з посібником. Для цього існують так звані кінофрагменти - короткі фільми з окремих питань з тривалістю демонстрації 5-8 хвилин. Інші кінофільми, телепередачі містять весь обов'язковий історичний матеріал, необхідний для засвоєння теми уроку. У цьому випадку вони служать основним джерелом знань. Екранні посібники можуть служити і засобом повторення пройденої теми. Учитель має планувати використання технічних засобів навчання не для окремих уроків, а для цілої теми курсу. Опитування за матеріалом кіно, телебачення доцільно проводити не зразу після перегляду, а на наступних уроках. Після перегляду кінофільму, телепередачі необхідна пауза (1, 5-2 хвилини), під час якої відбувається певна розрядка учнів після напруженої роботи. Потім проводиться обговорення виконуваних завдань. До змісту переглянутих телепередач чи кінофільму можна звернутись і на уроках узагальнення. Для формування умінь бачити наочно-образну сторону фільмів, телепередач і одночасно осмислювати їхній зміст рекомендується надавати учням завдання із самостійної постановки запитань до фільму і передачі, зі складання планів, розповідей про зміст. Ці вправи можна проводити як в усній, так і в письмовій формі. У найбільш завершеному вигляді свої думки і почуття про фільм, телепередачу учні передають у письмових роботах, наприклад есе або історичній розповіді. Під час телепередачі учитель допомагає учням виконувати завдання у найбільш раціональній формі, стежить за їх роботою. В учнів є можливість робити записи, складати план, таблиці тощо. Останнім часом зростає число європейських країн, де на телебаченні з'явився історичний канал, і деякі школи активно використовують його на уроках, особливо з нової історії Європи й світової історії. Можна визначити три види історичних передач на телебаченні: - разові передачі про окремі події і проблеми, які викладачі записують на відеомагнітофон, щоб використовувати їх на уроці; - історичні реконструкції. Вони все більше використовуються для передач про минулі століття; - найбільш значимими є телевізійні серіали, що зазвичай знімаються до особливо значних річниць, і згодом продаються як відеофільми. Багато телевізійних документальних фільмів і програм щодо подій сучасності стали джерелами зовсім нових історичних фактів. У деяких випадках це стало можливим тому, що творцям документального фільму вдалося переконати політиків і посадових осіб розповісти про окремі події чи важливі рішення. Або творці програми отримали доступ до більш нетрадиційних джерел історичних фактів, що, за винятком статистичних даних, не завжди представлені в архівах письмових документів: про біженців, іммігрантів, жертв порушення прав людини тощо. Згодом деякі документальні фільми самі ставали важливими суспільними і політичними документами. Історичні передачі по телебаченню і документальні фільми в основному зосереджують увагу на подіях, відомих людях чи окремих періодах часу. Так звані інформаційно-розважальні програми, присвячені течіям у мистецтві і культурі, розвитку наук і технологій, соціальним та іншим змінам, феноменам повсякденного життя, також можуть використовуватись у вивченні історії. Рада Європи готує до видання покажчик художніх кінофільмів, як історичних документів, у якому буде міститися список фільмів з коментарями, як ці фільми можуть бути використані на уроках історії. Викладачам, які зацікавлені у використанні кінофільмів, особливо художніх, на уроках історії варто звертатися до цього документа Отже, з освітньої точки зору, телевізійні програми і фрагменти програм є корисними, оскільки: - історичні факти в них можуть бути представлені у надзвичайно захоплюючий спосіб, часто за допомогою методів, з якими учні знайом по інших видах програм; - вони створюють сюжетно-тематичні картини й історичні реконструкції, наприклад завдяки старій кінохроніці чи історичній реконструкції учням передається відчуття місця і часу; - вони наближають учня до минулого і конкретизують події, що відбулися багато років тому в таких місцях або країнах, про які учні знають не так багато; - вони дозволяють учням зрозуміти суть життєвого досвіду, думок, почуттів і відносин людей, безпосередньо пов'язаних з конкретною подією чи історичним явищем. Однак викладач історії також має враховувати потенційний вплив, що може здійснювати телебачення поза межами класної кімнати. Протягом тижня деякі учні проводять біля телевізорів стільки ж часу, скільки у школі. Тому важливо формалізувати цей вид навчання, надаючи учням інформацію про телебачення як посередника, а також загальні уявлення про телебачення, необхідні для аналізу його продукції. Учні повинні розуміти, що телебачення не є нейтральним, об'єктивним і відкритим, як здається. Образи, які воно створює, відбираються і редагуються з тим, щоб відповідати певним критеріям привабливості для глядачів або смакам і потребам певних сил чи власників телеканалів. Учням необхідно пояснити, що коли вони використовують телевізійні програми, кінохроніку і фільми як історичне джерело, то вони повинні побачити за екранними образами і почути за текстом звукових коментарів: - контекст, у якому створювалися дана кінохроніка і фільми; - організації, що їх виготовили; - аудиторію, для якої вони призначені; - мету, з якою вони були створені; - спосіб, в який збирався матеріал, як перевірявся, редагувався і зіставлявся з іншими джерелами; - вплив використовуваної технічної апаратури і прийомів145.
|