Методичні поради до вивчення теми. Управління міжнародною конкурентоспроможністю може здій­снюватися як в межах загальної системи менеджменту підприєм­ства

Управління міжнародною конкурентоспроможністю може здій­снюватися як в межах загальної системи менеджменту підприєм­ства, так і шляхом формування виокремленої системи управління з властивими їй елементами, структурою, функціями, організаційно-економічним, інформаційним і кадровим забезпеченням.

Інкорпорування управління міжнародною конкурентоспромож­ністю підприємства в загальну систему менеджменту підприємства на практиці призводить до створення «гібридних» систем управлін­ня із різнорідними та з надлишковим ступенем свободи елемента­ми, які не сприяють досягненню необхідного результату управління. Використання подібних систем не тільки не забезпечує підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств, а навпа­ки, спричинює зростання трансакційних витрат і залучення додат­кових ресурсів для підтримки їх функціонування.

Подоланню «дефекту» надлишкової свободи елементів системи управління і відбору тих, які працюють безпосередньо на резуль­тат її функціонування, сприяє формування спеціального механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (МУМКП).

Механізм управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства - це система доцільних форм, структур, методів і за­собів впливу на об'єкт управління, за допомогою яких забезпечуєть­ся рівень міжнародної конкурентоспроможності, необхідний і до­статній для усталеного функціонування підприємства на зовнішніх ринках.

Організаційне проектування механізму управління міжнарод­ною конкурентоспроможністю підприємства відноситься до класу слабкоструктурованих задач і вимагає використання міждисциплінарного підходу та високої кваліфікації топ-менеджера - системного організатора, здатного координувати зусилля фахівців різних професій.

Організаційне проектування МУМКП має ґрунтуватися на принципах проектного менеджменту і становити послідовний процес нирішення комплексу задач – від концептуально-методологічних до проектно-розрахункових, пов'язаних з розрахунками ефективності організаційного проекту МУМКП.

Основні етапи організаційного проектування МУМКП мають суттєві відмінності як стосовно змісту, характеру та обсягу управлінських задач, так і методів їх вирішення. Забезпечення ефективного проектування МУМКП вимагає до­тримання загальноприйнятих принципів (правил), до яких відно­сяться: цілісність; інтегрованість; адекватність; економічність; зво­ротного зв'язку; необхідного різноманіття; історичності.

Принцип цілісності вимагає проектування МУМКП як цілісної системи, яка складається із елементів, ефект взаємодії яких переви­щує суму ефектів окремих її елементів.

Принцип інтегрованості вимагає формування таких елементів МУМКП, які, з одного боку, володіють властивостями неоднорід­ності і суперечливості, а з іншого - властивістю взаємосприяння в досягненні кінцевого результату.

Принцип адекватності означає відбір і формування адекватних для реалізації задач елементів МУМКП.

Принцип зворотного зв'язку має фундаментальне значення у за­безпеченні саморегуляції та підтримки гомеостазу МУМКП.

Принцип економічності вимагає ретельного обґрунтування еко­номічного ефекту проекту МУМКП у площині витрат і результатів.

Принцип необхідного різноманіття відображає одну з най­важливіших закономірностей здійсненності систем - відповідність параметрів керуючої підсистеми МУМКП різноманіттю об'єкта управління.

Принцип історичності вимагає розробки організаційного проекту з урахуванням життєвого циклу МУМКП і способів його розвитку.

Організаційне проектування механізму управління міжна­родною конкурентоспроможністю підприємства вимагає чіткого уявлення мети і моделі його функціонування. Згідно з системним підходом, слід розрізняти поняття «мета системи» і «мета управ­ління системою». Метою системи є вироблення засобів впливу на об'єкт управління, тоді як метою управління системою є оптиміза-ція моделі досягнення бажаного стану об'єкта управління. Звідси, метою організаційного проектування є не сам рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства, а оптимальна модель його досягнення. Слід зауважити, що концептуальна модель МУМКП

І тим «програмним забезпеченням», яке визначає спосіб досягнен­ня рівня міжнародної конкурентоспроможності, необхідного і достатнього для ефективного функціонування підприємства.

Методологічна складність організаційного проектування МУМКП зумовлюється: по-перше, системними властивостями конкуренто­спроможності як об'єкта управління, по-друге, наявністю складної мети системи управління, яка має відображати суспільний і мікро-скономічний інтереси суб'єктів управління; no-трете, великим сту­пенем відкритості та стохастичності поведінки системи управління, що вимагає дотримання системних закономірностей, які обумовле­ні дією законів «необхідного різноманіття» та «потенційної ефек­тивності систем».

Технологічно організаційне проектування МУМКП є ітера­тивним процесом, який починається з моніторингу сере­довища і діагностики стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства, виявлення проблемної ситуації та переходу до цілевизначення, вироблення програмно-цільового комплексу реаліза­ції задач щодо структури, функцій, ресурсного та інформаційного шбезпечення із завершальною процедурою оцінки ефективності впровадження МУМКП.

Організаційне проектування МУМКП у своїй основі є колек­тивним процесом і вимагає залучення фахівців різних професій – економістів-менеджерів з міжнародного бізнесу та міжнародної конкурентоспроможності підприємства, системних проектуваль­ників, менеджерів операційних підрозділів і функціональних служб підприємства, а також фахівців у царині національно-державного та міжнародно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності.

У проектуванні організаційних систем поняття «синтез» ви­користовується як синонім таких понять, як «створення», «роз­робка», «реорганізація», «вдосконалення». Синтез системи управ­ління полягає у визначенні її структури і параметрів у площині їх шдповідності кінцевому результату, алгоритму функціонування та способу реалізації мети системи управління. Системний синтез включає структурний, функціональний, інформаційний і параметричний описи системи управління. При цьому структурний і функціональний синтез здійснюються одночасно, що обумовлюється їх діалектичним взаємозв'язком структури і функції системи управління.

Структурно-функціональний синтез МУМКП включає: 1) синтез структури керованого об'єкта – складу і структури факторіаль­них джерел міжнародної конкурентоспроможності підприємства;

2) синтез структури функцій керуючої системи, її внутрішньої організації, складу елементів (рівнів, контурів) і способів формування управлінських впливів, які забезпечують реалізацію мети МУМКП;

3) синтез структури інформаційно-комунікативного процесу систе­ми управління.

У практиці проектування організаційних систем використовуються три основних підходи - нормативно-функціональний, функ-мюиально-технологічний і системно-цільовий. Вони не є взаємовиключними, але мають принципові відмінності. З огляду на особливості міжнародної економічної діяльності підприємства і, насамперед, значного впливу зовнішнього середовища на її результативність, використання функціонально-технологічного і системно-цільового підходів є більш продуктивним.

Суміщене використання системно-цільового і функціонально-технологічного підходів дозволяє здійснити структуризацію загальної мети, побудову «дерева цілей» і відбір необхідних для реалізації функцій і цілей МУМКП елементів, з одного боку, і сформувати ра­ціональну структуру управлінського циклу МУМКП — з іншого.

Формальним інструментарієм структурування є трирівнева іє­рархічна модель МУМКП, яка включає: державно-регулятивний рі­вень (контур), мікроекономічний рівень (контур) управління і модуль взаємодії державно-регулятивного та мікроекономічного контурів.

Використання системно-цільового підходу забезпечує відповід­ність «різноманіття» структурних характеристик і цілей МУМКП, тобто дотримання вимог закону «необхідного різноманіття». Пе­рехід від цілей до складу задач МУМКП забезпечується використанням методу структуризації, що базується на подвійному - факторному і процедурному - описі системи управління.

На нижчому рівні «дерева цілей» визначаються якісні і кількісні характеристики об'єкта управління, які мають бути забезпечені в процесі функціонування МУМКП.

Використання системно-цільового підходу дозволяє також виявити і виключити із існуючої структури МУМКП елементи, які не мають відношення до «дерева цілей», та здійснити вибір актуальних дляреалізації мети елементів структури.

Угрупування задач у функціональні блоки з однорідними і спе­ціалізованими операціями формує структуру (алгоритм) управлінського циклу як багатокрокового процесу, в якому кожен наступ­ний крок є похідним від попереднього, а сукупність кроків формує наповнену релевантним змістом структуру управлінського циклу МУМКП.

Управлінський цикл МУМКП включає такі структурні елементи:

1) блоки спостереження, аналізу та діагностики, що виявляє причинно-наслідкові взаємозв'язки між змінами середовища та рівнем міжнародної конкурентоспроможності підприємства;

2) блок прогнозування, що визначає наслідки впливу змін серед­овища на об'єкт управління;

3) блок реагування, що визначає способи реагування на зміни станів об'єкта управління;

4) блок контролю, що встановлює адекватність управлінських дій і рішень задачам МУМКП.

Ключовим питанням структурно-функціонального синтезу МУМКП, як було зазначено вище, є визначення рівнів (контурів) регулювання та управління, взаємодія яких має забезпечувати су-ммценість цілей і задач МУМКП. Вирішення цієї задачі здійснюється побудовою трирівневої ієрархічної моделі МУМКП, в якій державний контур регулювання та мікроекономічний контур управ­имління взаємодіють через інструментальний модуль, що дозволяє на мікрорівні управління здійснювати вибір доцільних способів регулювання з урахуванням стану міжнародної конкурентоспромож­ності підприємства. Для окремих підприємств - суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності - засоби регулювання можуть виступати в ірраціональній формі або бути відсутніми, що свідчить про протиріччя між цілями державного регулювання та інтересами окре­мих підприємств, які, з точки зору стратегії інтеграції економіки України у світове господарство, є неперспективними.

Загальнодержавний рівень регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства містить засоби і механізми регулювання, що визначаються зовнішньоторговельним режимом держави.

Механізм системно-структурного регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства включає засоби та інстру­менти системної та структурної дії і, зокрема, такі, як: податкові та кредитні пільги, експортне кредитування, компенсаційні збори, тарифна ескалація, структурна політика, інформаційно-аналітична підтримка суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Механізм селективного регулювання міжнародної конкурентоспроможності підприємства включає засоби селективної підтримки суб'єктів міжнародної економічної діяльності, розвиток яких є пріоритетним у стратегії інтеграції економіки країни у світове господарство.

Усі інформаційні потоки і процедури координації елементів інтегруються в модулі вибору (адаптері), функцію якого виконує експертна система типових процедур вирішення задач МУМКП.

Головним принципом структурно-функціонального синтезу державно-регулятивного контуру є його відповідність закону «необхід­ного різноманіття», а синтезу МУМКП в цілому - принцип суміще­ності задач, що вирішуються контурами регулювання та управління.

Практична цінність моделі структурно-функціонального синтезу механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, полягає в тому, що вона забезпечує:

– комплексність і динамічну збалансованість системи управлін­ня міжнародною конкурентоспроможністю підприємства;

– розширену функціональність та галузь застосування запропо­нованої моделі управління;

– гнучкість й адаптацію системи управління до змін зовнішньо­го середовища за рахунок вбудови у варіативний блок нових елементів координації та масштабування елементів базового блоку;

– економічність і ефективність процесу управління міжнарод­ною конкурентоспроможністю підприємства за рахунок гене­рації та вибору управлінських рішень, адекватних умовах зо­внішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Активне використання інформаційного ресурсу у формуванні кон­курентних переваг є однією з головних особливостей сучасної міжна­родної конкуренції. Стрімке зростання ролі інформаційного ресурсу зумовлюється тим, що він є самостійним фактором, дія якого поро­джує особливий «інформаційний код» конкурентоспроможності.

Тенденція до нарощування інформаційної компоненти систем управління конкурентоспроможністю в розвинених країнах знахо­диться у повній відповідності із сучасними теоріями «інформацій­ного суспільства» й «економіки знань», де інформаційний чинник вважається домінантою сталого розвитку та ефективним засобом досягнення конкурентного успіху. Такий примат інформаційного ресурсу обумовлює виключну важливість інформаційного синтезу систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підпри­ємств. Невипадково, що у щорічних Звітах Всесвітнього економічно­го форуму увага акцентується на рівень застосування інформацій­них технологій формування міжнародної конкурентоспроможності країн і підприємств.

Перспективи прориву українських підприємств до світово­го рівня конкурентоспроможності значною мірою визначаються швидкістю подолання «інформаційного бар'єру» і перетворення інформаційного ресурсу в домінанту організаційно-управлінських механізмів їх розвитку.

План практичного (семінарського) заняття