Скелет новонародженого. 1- череп; хребетний стовп; 3- грудна клітка; 4- кістки верхньої кінцівки; 5- тазові кістки; 6- кістки нижньої кінцівки.

і остисті відростки. В молодшому шкільному віці триває окостеніння тіл хребців, яке закінчується лише в 23-26 років. В цей період закінчується ріст хребта. Відносна довжина різних відділів хребта змінюється з віком. У новонародженої дитини поперековий відділ відносно коротший, ніж у дорослої людини, а шийний, навпаки, довший. З ростом дитини поперековий відділ значно витягується. У новонародженої дитини хребетний стовп, крім невеликого крижового вигину, майже прямий. Хребет дорослої людини має два вигини вперед (шийний і поперековий) і два назад (грудний ікрижовий). Вигини роблять хребет пружним, завдяки чому послаблюються поштовхи голови і тулуба під час ходьби, бігу і стрибків, зберігається рівновага тіла. Крім того, грудний і крижовий вигини збільшують передньо-задній діаметр грудної і тазової порожнини. Вигини хребта в людини єнаслідком прямоходіння. У немовляти вигини хребта з’являються в міру розвитку в неї статики (здатності зберігати певне нерухоме положення – сидіти, стояти) і моторики (рухів). Коли дитина починає тримати голову, в неї утворюється шийний вигин хребта. Коли дитина починає стояти і ходити- формується поперековий вигин. Грудний вигин формується в дошкільному віці, коли дитина сидить за столом. Крижовий вигин з’являється ще в період

утробного розвитку, а остаточно формується під впливом ваги верхньої частини тіла і розвитку м’язів та зв’язок таза. У перші роки життя дитини вигини її хребта ще не сталі: в лежачому положенні вони згладжуються. Лише в молодшому шкільному віці остаточно формуються і стають постійними шийний і грудний вигини, а в період статевого дозрівання – поперековий вигин.

У дитячому віці тіло грудної кістки складається з кількох відрізків, з’єднаних між собою хрящовою тканиною. Процес окостеніння триває досить довго. Так, нижні її відрізки зростаються у 15-16 років, а верхні тільки у 21-25 років. Мечовидний відросток зростається з грудниною після 30 років. У новонародженої і в грудної дитини ребра розміщені горизонтально, майже під прямим кутом до хребта. У дорослої людини передні кінці ребер трохи звисають донизу. Внаслідок горизонтального положення ребер і високого стояння діафрагми глибокі дихальні рухи в немовлят неможливі, тому в них більша частота дихальних рухів. Ці особливості дитячої грудної клітки згладжуються до 6-7 років. До 12-13 років формування грудної клітки закінчується, і вона відрізняється від грудної клітки дорослої людини тільки розмірами. В період статевого дозрівання грудна клітка дуже швидко росте (причому влітку швидше, ніж взимку).

Процес окостеніння скелета верхньої кінцівки у дітей відбувається нерівномірно. Повне його окостеніння закінчується лише в 25 років. В педагогічній практиці особливо важливо знати процес окостеніння кисті руки, бо за допомогою кисті дитина вчиться писати і виконувати різні трудові рухи.

У новонародженої дитини ще немає зап’ясткових кісток. Вони розвиваються поступово і стають добре помітними при просвічуванні

рентгенівським промінням лише на сьомому році життя дитини. Але і в цьому віці кістки зап’ястка ще не цілком розвинені. Лише в 10-13 років закінчується процес їх окостеніння. Окостеніння фаланг пальців закінчується в 9-11 років. В результаті цього значно підвищується працездатність дітей щодо швидкості і тривалості письма. Знання особливостей окостеніння кисті руки має важливе значення для правильної постановки навчання дітей письма і трудових процесів. Внаслідок того, що кисть руки в дітей молодшого шкільного віку ще не окостеніла, вона ще не цілком працездатна і швидке письмо дітям молодших класів не вдається, кисть швидко стомлюється. Тому не можна перевантажувати дітей, особливо учнів 1 і 2 класів, письмовою роботою.

Кістки таза дітей і підлітків ще не зрощені і тому легко зміщуються. У новонародженої дитини довжина верхньої і нижньої кінцівок майже однакова. За період росту відносна довжина (щодо довжини тіла) верхньої кінцівки лише трохи збільшується (з 41 до 45%), а нижня кінцівка інтенсивніше росте і досягає 50% довжини всього тіла.

У новонародженої дитини череп ще не повністю окостенів. Лобова, основна і вискові кістки складаються з двох частин кожна, потилична кістка поділена на чотири частини. Процес їх зростання триває 3-4 роки. Шви між окремими кістками черепа новонародженої дитини не сформовані: їх краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками. Особливо значні сполучнотканинні проміжки там, де сходяться краї кількох кісток – так звані тім’ячка. Розрізняють шість тім’ячок: лобове (велике), потиличне (мале), два передніх бічних і два задніх бічних. Коли процес окостеніння черепа відбувається нормально, бічні тім’ячка заростають вже до моменту народження дитини, мале – у 2-3 місяці. Найдовше заростає лобове
тім’ячко – 12-18 місяців.Черепні шви

Череп новонародженого. остаточноформуються тільки в 3-4 роки,

А- вигляд збоку; Б- вигляд зверху; а іноді й пізніше. Тім’ячка і

1- переднє тім’ячко; 2- заднє сполучнотканинні шви черепа

тім’ячко; 3- сосковидне тім’ячко новонародженої дитини

(заднє бічне); 4- клиновидне зумовлюють легке зміщення кісток

тім’ячко (переднє бічне).завдяки чому полегшується

процес родів. За розмірами череп

новонародженої дитини значно менший, ніж череп дорослої людини. Він має відносно більшу мозкову частину і відносно мало розвинену лицеву частину. Якщо в дорослої людини мозковий череп більший від лицевого вдвічі, то в новонародженої дитини – у вісім разів. Це пояснюється дуже раннім розвитком головного мозку. Найінтенсивніше росте череп протягом першого року життя дитини; до 4 років він росте ще досить інтенсивно, а потім його ріст дуже сповільнюється, особливо у віці 7-12 років. Інтенсивний розвиток лицевого черепа починається в 13-14 років, і в період статевого дозрівання встановлюється остаточне співвідношення між мозковою та лицевою частинами черепа. В цей період мозковий череп стає ширшим, а лицевий – видовжується; посилено росте лобова кістка. Шви черепа до 30 років життя людини майже повністю заростають. Лише в деяких випадках вони залишаються не зарослими до глибокої старості.

Статеві відмінності у будові черепа полягають у тому, що чоловічий череп більший, лицева частина його більш розвинена, а виступи й горбики, до яких прикріплюються м’язи, помітні виразніше, ніж у черепі жінки. Порожнини очних ямок у жінок більші, ніж у чоловіків, а хоани – менші.