Модуль 2. Опорно – руховий апарат.

Тема 2. Морфолого – функціональна характеристика скелетних

М’язів.

План.

1.Будова скелетних м’язів, їх класифікація. Основні групи м’язів, їх функціональне значення.

2. Функціональні властивості м’язів: сила, швидкість, витривалість. Робота м’язів. Динамічна і статична робота.

3.Тонус м’язів, його значення і регуляція. Регуляція рухової активності.

4. Вікові особливості будови і функціональних характеристик м’язів.

2.2.1. Будова скелетних м’язів, їх класифікація. Основні групи м’язів, їх функціональне значення.

В організмі людини нараховується близько 400 скелетних м’язів. Основну масу їх становить поперечносмугаста м’язова тканина. Якщо у новонароджених маса всіх м’язів становить 23% маси тіла, а в 8 років – 27%, то в 17-18 років вона досягає 43-44%. У будові м’яза розрізняють середню частину – черевце, яке складається із м’язової тканини, і сухожилля, утворене щільною сполучною тканиною. За допомогою сухожиллів м’язи прикріплюються до кісток та інших органів(очні яблука, шкіра). Кожний м’яз складається з великої кількості поперечнопосмугованих м’язових волокон, розташованих паралельно і з’єднаних між собою прошарками пухкої сполучної тканини в пучки. Весь м’яз зовні вкритий тонкою сполучною оболонкою – фасцією. М’язові волокна складаються із саркоплазми, в якій розташовуються скоротливі нитки – міофібрили, а також мітохондрії та інші органоїди клітини. М’язи містять 72-78% води, 20-28% сухих речовин, переважно білків (16, 5-21%); є невелика кількість ліпідів, глікогену й фосфорних сполук. Серед білків основне місце займає міоглобін, що легко зв’язує кисень.

Схематичне зображення м’яза:

М’яз (А) складається з м’язових волокон(Б), кожне з них ділиться на міофібрили(В). Міофібрила (Г) складається з товстих та тонких міофіламентів (Д). На рисунку показано один саркомер, обмежений з двох боків лініями. І – ізотропний диск,

А – анізотропний диск, Н – участок з меншою анізотропністю. Поперечний розріз міофібрили (Е) дає уяву про гексагональне розташування товстих та тонких міофіламентів.

За формою розрізняють м’язи довгі, широкі, короткі і колові. Назву м’язам дають або за їх функцією – згиначі, розгиначі, або за ходом волокон – поперечні, косі, або за формою – дельтовидний, квадратний, або за місцем прикріплення – грудинно-ключично-сосковий.

Довгі м’язи розміщені головним чином на кінцівках, широкі – на тулубі, короткі між окремими хребцями. Колові м’язи розташовуються навколо отворів тіла і при скороченні звужують їх. Такі м’язи називають сфінктерами. М’язи, які разом і одночасно виконують той або інший рух, називаються синергістами. М’язи, які при своєму скороченні спричиняють
протилежні рухи (наприклад, одні

Форми м’язів. згинають кінцівку, а другі – розгинають її)

А – веретеноподібна; називаються антагоністами.

Б – однопериста;

В – двопериста; Скелетні м’язи ділять на такі групи: м’язи

Г – двоголовий м’яз; голови і шиї, м’язи тулуба, м’язи

Д – двочеревцевий м’яз; плечового пояса і верхніх кінцівок, м’язи

Е – прямий м’яз; тазового пояса і нижніх кінцівок.

Ж – широкий м’яз; М’язи тулуба поділяються на м’язи спини,

1- черевце; 2- сухожилок; грудей і живота. До м’язів спини

3- сухожильна дуга; належать трапецієвидний, найширший

4- сухожильна перетинка; м’яз спини, м’яз-піднімач лопатки,

5- апоневроз. ромбовидні та інші м’язи. Всі ці м’язи

забезпечують рух і зміцнення плечового пояса та рук. Вертикальне положення тіла і розгинання хребта здійснюють глибокі м’язи спини, які лежать під названими вже м’язами спини.

До м’язів грудей належать малі та великі грудні, зовнішні і внутрішні міжреберні, передні зубчасті та інші.

До м’язів живота належать м’язи, що утворюють черевний прес (прямий, внутрішні і зовнішні косі, поперечні). Черевний прес виконує різні функції: він бере участь в акті дихання (скорочення м’язів черевного преса підвищує тиск у черевній порожнині і сприяє збільшенню кривизни діафрагми під час видиху); перебуваючи постійно в деякому напруженні, м’язи черевного преса сприяють утриманню органів черевної порожнини в нормальному положенні і беруть участь в рухові хребта.

Діафрагма, або грудочеревна перепона, відділяє черевну порожнину від грудної.Зовні вона куполоподібна, обводом кріпиться до краю нижнього отвору грудної клітки. Беручи участь в акті дихання, діафрагма може змінювати форму – сплощуватися (при вдиху) і вгинатися всередину грудної порожнини (при видиху).

М’язи верхньої кінцівки представлені м’язами плечового пояса і м’язами вільної верхньої кінцівки. М’язи плечового пояса беруть участь в рухах верхніх кінцівок. Вони розташовані на спинній і грудній сторонах тулуба. Такими є, наприклад, надосний, підосний, підлопатковий, дельтовидний та інші м’язи. До м’язів вільної верхньої кінцівки належать двоголовий і триголовий м’язи плеча та інші м’язи.

М’язи нижньої кінцівки поділяються на м’язи таза (серед них клубовопоперековий, великий, середній і малий сідничні м’язи та інші) та м’язи вільної нижньої кінцівки. До них належать, наприклад, кравецький м’яз, чотириголовий і двоголовий м’язи стегна, тонкий, напівсухожильний м’язи та литковий м’яз – згинач колінного і гомілковостопного суглобів.

М’язи голови утворюють дві групи – жувальні й мімічні м’язи. До жувальних м’язів належать висковий, жувальний, два криловидні (внутрішній і зовнішній). Всі жувальні м’язи кінцями кріпляться до нижньощелепної кістки. Мімічні м’язи досягли в людини великого розвитку й досконалості. За допомогою їх змінюється вираз обличчя – міміка. На відміну від жувальних мімічні м’язи кріпляться до шкіри. До мімічних належать колові м’язи ока й рота, вилицевий і щічний м’язи, м’яз сміху і квадратні м’язи, що беруть участь у підніманні губ і куточків рота.

У ділянці шиї розташовані м’язи, що виконують різні функції: поворот, нахили голови. До м’язів шиї належать, наприклад, широкий підшкірний, грудинноключичнососковий, драбинчастий м’язи.

М’язи тіла людини (вигляд спереду).

1- згиначі кисті і пальців; 2- двоголовий м’яз плеча;

3- триголовий м’яз плеча; 4- великий грудний м’яз;

5- передній зубчастий м’яз; 6- дельтовидний м’яз;

7- трапецієвидний м’яз; 8- грудинно-ключично-сосковий м’яз; 9- зовнішній косий м’яз живота;

10- прямий м’яз живота; 11- біла лінія живота;

12- кравецький м’яз; 13- чотириголовий м’яз стегна;

14- тонкий м’яз; 15- литковий м’яз; 16- камбалоподібний м’яз; 17- передній великогомілковий м’яз; 18- плечовий м’яз; 19- плечопроменевий м’яз; 20- розгиначі кисті і пальців.

М’язи тіла людини (вигляд ззаду).

1- трапецієвидний м’яз; 2- дельтовидний м’яз;

3- найширший м’яз спини; 4- триголовий м’яз плеча; 5- плечопроменевий м’яз; 6- згиначі кисті і пальців; 7- великий сідничний м’яз;

8- двоголовий м’яз стегна; 9- литковий м’яз;

10- п’ятковий (Ахіллів) сухожилок; 11- малогомілковий м’яз; 12- клубово-великогомілковий тракт; 13- малий сідничний м’яз; 14- розгиначі кисті і пальців.

2.2.2. Функціональні властивості м’язів: сила, швидкість, витривалість. Робота м’язів. Динамічна і статична робота.

До функціональних властивостей м’язів належать:

Сила м’язів – максимальне напруження м’язів під час збудження. Залежить від сили скорочення волокон, їх кількості (площі поперечного перерізу м’яза, його товщини), довжини, фізичного стану.

Швидкість – показник розвитку м’язів, що характеризується кількістю рухів, які здатні виконувати діти за певний проміжок часу.

Витривалість – рухова якість м’язів, яка характеризується часом, протягом якого зберігається висока працездатність організму.

Скорочуючись, м’язи виконують роботу. Робота м’язів залежить від їхньої сили. М’яз тим сильніший, чим більше в ньому м’язових волокон, тобто чим він товщий. При перерахунку на 1см² поперечного перерізу м’яз здатний підняти вантаж до 10кг.

Робота м’язів – необхідна умова існування м’язів. Тривала бездіяльність м’язів веде до їхньої атрофії і втрати ними працездатності. Тренування, тобто систематична, не надмірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності. Робота м’язів поділяється на статичну і динамічну.

Динамічна діяльність – робота м’язів, що виявляється у виконанні рухів, пов’язаних з переміщенням тіла або його частин у просторі.

Супроводжується позмінним скороченням і розслабленням м’язів. М’язи, які виконують динамічну роботу, швидко скорочуються і, працюючи з великим напруженням, швидко втомлюються. Але, звичайно, різні групи м’язових волокон при динамічній роботі скорочуються по черзі, що дає можливість м’язові діяти тривалий час.

Статична діяльність – робота м’язів, що виявляється в утриманні тіла або його частин в певному положенні.

До статичних зусиль належать стояння, тримання голови у вертикальному положенні і ін. При статичному зусиллі м’яз перебуває у стані напруження. При деяких вправах на кільцях, паралельних брусах, при утриманні піднятої штанги, статична робота вимагає одночасного скорочення майже всіх м’язових волокон і, природно, може бути дуже недовга через втому, яка розвивається. Для кожного виду м’язової діяльності можна підібрати деякий середній (оптимальний) ритм і величину навантаження, при яких робота стане максимальною, а втома розвиватиметься поступово.

2.2.3. Тонус м’язів, його значення і регуляція. Регуляція рухової активності.

М’язи людини навіть у стані спокою трохи скорочені. Цей стан тривалого напруження називають т о н у с о м м’ я з і в.

М’язовий тонус – стан тривалого помірного напруження м’язів. Під час сну, при наркозі тонус м’язів трохи знижується, тіло розслаблюється. Повністю зникає м’язовий тонус тільки після смерті. Тонічні скороченні м’язів не супроводжуються втомою, завдяки їм внутрішні органи утримуються в нормальному стані. Величина тонусу м’язів залежить від функціонального стану центральної нервової системи. Тонус скелетних м’язів пов’язаний із надходженням до м’яза нервових імпульсів із рухових нейронів спинного мозку, які йдуть один за одним з великим інтервалом. Активність цих нейронів підтримується імпульсами із розташованих вище відділів центральної нервової системи, а також від рецепторів, що містяться в самих м’язах (пропріорецепторів). Тонус м’язів відіграє важливу роль у здійсненні координації рухів. У новонароджених дітей переважає тонус згиначів руки; у дітей 1-2 місяців переважає тонус м’язів-розгиначів; у дітей 3-5 місяців спостерігається рівновага тонусу м’язів-антагоністів. Підвищений тонус м’язів у новонароджених дітей і в перші місяці їхнього життя пов’язують із підвищеною збудливістю червоних ядер середнього мозку. В міру функціонального дозрівання пірамідної системи і кори великого мозку тонус м’язів знижується.

2.2.4. Вікові особливості будови і функціональних характеристик м’язів.

М’язи дітей своєю будовою, хімічним складом і функціями відрізняються від м’язів дорослої людини. Вони блідіші і ніжніші, містять більше води, але бідніші на білок, жири, а також мінеральні солі та екстрактивні речовини, ніж м’язи дорослої людини. Скорочуючись, вони не стільки виробляють механічну енергію, скільки беруть участь в утворенні тепла. М’язи дітей відносно довші, ніж у дорослих, але мають коротші і ширші сухожилки, які прикріплюються до кісток в суглобах далі від осей обертання. Тому при скороченні м’язів дитини витрачається менше енергії. М’язи дітей еластичніші, при скороченні більше вкорочуються, при розтягуванні більше видовжуються; скорочуються повільніше, ніж у дорослих. У перші роки життя розвиваються великі м’язи тулуба і кінцівок, пов’язані з ходінням і рухами рук, але ще зовсім не розвинені м’язи кисті рук. Дрібні м’язи кисті руки починають розвиватись лише у 6-7 років. У дітей молодшого шкільного віку (особливо після 8-9 років) спостерігається посилення темпу розвитку всієї мускулатури: значно збільшується об’єм і сила м’язів, зміцнюються зв’язки. Особливо інтенсивно зростає м’язова сила у підлітків наприкінці періоду статевого дозрівання. У ці роки енергійно збільшується і маса м’язів. У зв’язку з збільшенням сили і маси м’язів зростає і швидкість їх скорочення, особливо здатність до тривалого скорочення (статична робота). Це пояснюється тим, що ріст м’язів з віком супроводжується зміною їх будови, складу і розвитком нервового апарата м’язів, який керує всіма їх рухами. У дітей м’язи під час роботи стомлюються швидше, ніж у дорослих.