Нові умовні рефлекси утворюються тим легше і швидше, чим менша за віком дитина.

В період статевого дозрівання нові умовні рефлекси у дітей утворюються повільніше. Взагалі, чим менша за віком дитина (молодший шкільний, дошкільний вік), тим довше зберігаються вироблені у неї умовні рефлекси.

Дві сигнальні системи дійсності. І.П.Павлов, вивчаючи вищу нервову діяльність, створив учення про першу і другу сигнальні системи.

Першою сигнальною системою він назвав аналітичну і синтетичну діяльність кори великого мозку, яка спрацьовує у відповідь на численні подразники навколишнього середовища, крім слова.

До подразників першої сигнальної системи належать: світло, колір, шум, запах, смак, тепло, холод, біль і т.д.

Для другої сигнальної системи подразником є слово (його змістовезначення). Вона властива тільки людині.

Перші місяці після народження дитина володіє тільки першою сигнальною системою; друга сигнальна система розвивається пізніше на основі першої. Тільки на кінець першого року життя слово набуває для дитини смислового значення. Друга сигнальна система сприяє збільшенню будь-якої умовнорефлекторної реакції і стає фундаментом всієї розумової діяльності людини тому, що людина мислить словами. Обидві сигнальні системи у вищій нервовій діяльності людини нерозривно пов’язані міжсобою, хоча головна роль у діяльності кори великого мозку належить другій сигнальній системі.

Подібність і відмінність вищої нервової діяльності людини і тварин.

Вища нервова діяльність людини має такий же рефлекторний характер, як і у тварин. Але у людини умовні рефлекси утворюються значно швидше і більш стійкі; легше утворюються рефлекси на складні комплекси подразників.

На відміну від тварин, умовні зв’язки в корі головного мозку людини утворюються, головним чином, при участі слова як умовного подразника.

Модуль 5. ВНД і нейрофізіологія поведінки.

Тема 2. Нейрофізіологія поведінки.

План.

1. Фізіологічні механізми уваги. Потреби. Емоції. Мотиви. Емоційний стрес.

Вікові особливості емоційних реакцій.

2. Фізіологічні механізми пам’яті.

3. Генетичні та психофізіологічні основи індивідуальних особливостей

поведінки. Типологічні особливості ВНД дітей.

4. Аномалії поведінки (наркотична та психічна залежність, алкоголізм,

наркоманія, тютюнокуріння, гомосексуалізм, злочинність, самогубство).

5.2.1. Фізіологічні механізми уваги. Потреби. Емоції. Мотиви. Емоційний

стрес. Вікові особливості емоційних реакцій.

Увага – це стан активної бадьорості, який характеризується готовністю виділити з багатьох подій найважливіше і відповісти на нього активною діяльністю.

Мимовільна увага пов’язана з безумовним рефлексом.

Довільна увага – нервовий процес направленої свідомості, який є продуктом соціального розвитку особистості. Довільна увага виробляється в процесі навчання.

Активний стан організму завжди спрямований на задоволення потреб, які безперервно виникають. Будуть ці потреби усвідомленими чи залишаться за межами свідомості, вони задовольняються тільки цілеспрямованою поведінкою. У людини виділяють три групи потреб:

- життєві (біологічні) спрямовані на збереження життя;

- соціальні, зумовлені необхідністю спілкування;

- ідеальні є підставою для саморозвитку.

Нейрофізіологічні механізми цілеспрямованої поведінки дуже складні. Найбільш досконалою моделлю цих механізмів є теорія функціональних систем, яку розробив П.К.Анохін. Суть цієї теорії полягає в тому, що при виникненні потреби створюється тимчасове об’єднання всіх структурних і фізіологічних систем організму в єдину функціональну систему, спрямовану на задоволення цієї потреби. Будь-якій цілеспрямованій діяльності передує прийняття рішення шляхом аналізу і синтезу аферентних

(доцентрових) імпульсів від чотирьох джерел:

1. навколишнього середовища;

2. вирішального стимулу, який викликає виникнення потреби;

3. нервових структур, в яких виникає певне відчуття при виникненні потреби

(мотивація);

4. нервових структур, де зберігається інформація життєвого досвіду

(пам’ять).

Наслідки дії по задоволенню потреби порівнюються за допомогою зворотного зв’язку з моделлю, що передбачається. В тому випадку, коли наслідок дії відповідає запрограмованій моделі, ця функціональна система припиняє своє існування в зв’язку з задоволенням потреби.

Цілеспрямована активність у людини спрямовується двома механізмами, а саме: мотивацією і емоцією.

Мотивація – це фізіологічний стан, який виникає в разі необхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму. Суб’єктивно мотивації проявляються у відчуттях, оскільки зрозуміти потребу можна тільки через власні відчуття (голод). Об’єктивно – зміна електричної активності певних відділів мозку і біологічних реакцій. Вважають, що мотивації – це особливий комплекс збуджень, які штовхають людину до послуху специфічних подразників зовнішнього середовища, що можуть задовольняти існуючу потребу.

Мотивації можуть бути усвідомленими і неусвідомленими. Неусвідомлені мотиви називають спонуканням або потягами. Вони відображають внутрішні зміни організму, які пов’язані з біологічними потребами (голод, спрага, статевий потяг тощо). Складні форми мотивації людини, які проявляються на усвідомленому рівні, називають інтересами.