Емоції – це яскраво виражене особисте ставлення людини до навколишньої дійсності і до себе.

В емоціях розрізняють два боки: суб’єктивний, який проявляється переживаннями – тривогою, пристрастю, люттю, задоволенням тощо, і об’єктивний, для якого характерна крайня напруга всіх фізіологічних систем організму. Зміни у діяльності вегетативних систем настільки великі, що їх називають «вегетативною бурею». Ця «буря» проявляється різким підвищенням діяльності серцево-судинної, дихальної, м’язової системи; у цей час блокуються механізми стомлення, активуються процеси катаболізму і гальмуються процеси анаболізму. Ці реакції виникають і закріплюються у процесі еволюції тваринного світу як форма термінової мобілізації всіх енергетичних і пластичних ресурсів при небезпечних для життя обставинах. Емоції виникають тоді, коли людина не знає про свої можливості щодо усунення небезпеки або задоволення потреб.

Для досягнення будь-якої мети необхідні три фактори: інформація, енергія і час. Чим менша інформація, що необхідна для вирішення завдання, тим більший ступінь емоційної напруги. Розрізняють чотири ступені емоційної напруги людини: перший характеризується підвищенням уваги, мобілізацією інтелектуальних і фізичних ресурсів організму. У момент

емоційного підйому особливо часто сприймають впливи навколишнього середовища. У людини з’являється натхнення, радість творчості.

Другий ступінь називають стенічними негативними емоціями, коли спостерігається максимальна мобілізація ресурсів організму. Психологічно другий ступінь проявляється станом обурення, гніву, люті.

Третій ступінь виникає тоді, коли для подолання перешкоди, вирішення завдання необхідно значно більше сил і часу, ніж є в організмі. Психологічно проявляється ця стадія відчуттям жаху, нудьги. При цьому знижуються інтелектуальні і енергетичні ресурси організму, імунологічний захист.

Четвертий ступінь – невроз, розлад регуляторних механізмів (захворювання).

Розрізняють емоції вищі і нижчі. Нижчі емоції пов’язані із задоволенням біологічних потреб організму і спрямовані на підтримання гомеостазу, самозахисту та інстинктів. Вищі емоції виникають тільки у людини і пов’язані з задоволенням особистих та соціальних потреб – інтелектуальних, моральних, естетичних тощо. Вищі емоції розвиваються на базі свідомості і тому здійснюють гальмівний контролюючий вплив на нижчі емоції. Виникнення позитивних емоцій під час опанування нової інформації і розвиток нестерпної нудьги при припиненні цього потоку стають могутнім стимулом для навчання і творчості.

Емоційний стрес. Будь-які пристосувальні реакції здійснюються за участю гормонів надниркових залоз. Найбільш яскраво це проявляється при надмірних напруженнях систем організму (інтенсивна м’язова робота, кисневе голодування, переохолодження, біль та ін.). У цих умовах кора надниркових залоз збільшує продукцію гормонів, у тому числі і глюкокортикоїдів, у багато разів. Це призводить до мобілізації захисних сил організму. Цей стан Г. Сельє назвав стресом (від англ. stress — на­пруження), а фактори, що викликали такий стан, — стресорами. Ці гормональні реакції стандартні і не залежать від типу стресора, тому їх називають загальним синдромом адаптації.

При тривалих впливах стресових факторів у функції наднирко­вих залоз розрізняють три стадії. Перша — стадія занепокоєння. Вона характеризується значним підвищенням кількості кортико­стероїдів в крові. Ця стадія поступово переходить в стадію рези­стентності (пристосування). Виділення гормонів зменшується, тому що в силу їх індукуючого впливу відбулися структурно-мета­болічні зміни в тканинах організму, внаслідок цього розширилися їх функціональні можливості. Організм перейшов у новий підви­щений функціональний стан, і діяльність гіпофізарно-кортикальної системи повернулась до свого оптимального рівня.

Якщо стресовий фактор діє досить тривалий час, настає третя стадія— стадія виснаження. Вона супроводжується зменшенням секреції кортикостероїдів і зниженням опору організму до різно­манітних стресових впливів.

Емоції дітей нестійкі. Через слабкість контролю з боку вищих відділів мозку дитина легко і швидко починає плакати і так же швидко від плачу може перейти до сміху. Нерідко молодші школярі плачуть у зв’язку з настанням втоми. Від радощів дитина голосно сміється, кричить, махає руками. З віком емоційні прояви стають стриманішими. Цьому дитина вчиться у дорослих. І тут дуже важливо, щоб дорослі були зразком у цьому відношенні. Виховувати емоції треба з раннього віку. І в цьому неабияку роль відіграє виховання внутрішнього гальмування.

5.2.2. Фізіологічні механізми пам’яті.

Пам’ять – це здатність мозку сприймати, відбирати (втрачати) тимчасові зв’язки, що утворились внаслідок навчання. Це фіксація, збереження і наступне відтворення певної інформації. Особливістю пам’яті людини є те, що вона формується головним чином на мовній основі, а інформація зберігається у формі загальних положень. Загальну схему механізму запам’ятовування можна уявити так: всі подразнення, що надходять у кору великого мозку через першу і другу сигнальні системи, кодуються у мовну форму, на основі чого за допомогою мислення формується ідея, яка передається у довгострокову пам’ять для зберігання. При вилученні інформації із довгострокової пам’яті відбувається зворотній процес: спочатку вилучається загальне поняття, яке потім втілюється у мовну форму. Розрізняють чутливу, первинну, вторинну і третинну пам’ять. При тривалій бездіяльності, коли накопичена інформація, що знаходиться у вторинній пам’яті, не використовується, відбувається її стійке забування, яке супроводжується морфологічною дегенерацією.