Схема рефракції: Схеми виправлення далекозорості та

А- нормальне око; короткозорості.

Б- далекозоре око;

В- короткозоре око.

В нормальному оці фокус паралельних променів (без акомодації) міститься на сітківці. Відхилення від цієї норми приводять до далекозорості або короткозорості.

У короткозорих людей зображення предметів утворюється не на сітківці, а спереду від неї, тому воно розпливчате, нечітке. Це відбувається тому, що очне яблуко в них видовжене. Внаслідок цього короткозорі люди можуть чітко бачити тільки ті предмети, які розташовані близько до очей. Для коригування короткозорості користуються окулярами з двовгнутою лінзою. Короткозорість може розвинутися внаслідок ослаблення війкового м’яза, що призводить до збільшення кривизни кришталика.

У далекозорих людей очне яблуко вкорочене, внаслідок чого зображенню предмета виникає за сітківкою, що також призводить до нечіткого бачення.

Далекозорі люди носять окуляри з двоопуклими лінзами.

Найбільш поширена форма порушення зору в дітей шкільного віку - це посилення короткозорості від першого до старших класів. 3’ясовано, що серед першокласників кількість короткозорих дітей коливається від 2до 5%, а в сьомому класі вже досягає 16%.

Основні заходи запобігання короткозорості школярів - це добір столів відповідно до зросту, що дає змогу зберегти відстань між очима і книжкою або зошитом - в середньому 35 см, і достатнє освітлення робочого місця. Вчителеві початкових класів слід пам’ятати, що діти не повинні довго напружувати зір під час читання або писання, і періодично пропонувати дивитися вдалину, наприклад на настінні таблиці, на класну дошку. Дуже важливо також стежити за тим, щоб учні, в яких під час медогляду виявлено короткозорість або далекозорість, носили приписані їм окуляри.

Спадкові вади зору. До стійких порушень зору на­лежать сліпота та слабкозорість.

Сліпими (незрячими) вважа­ються особи з такими порушеннями зору, при яких зорові від­чуття або повністю відсутні, або є відчуття світла чи залишковий зір (до 0, 04 для ока, що краще ба­чить, із корекцією окулярами), а також особи з прогресуючими захворюваннями та звуженням поля зору (до 10—15 %) із гостро­тою зору до 0, 08.

При слабкозорості гострота зо­ру для ока, що краще бачить, ста­новить від 0, 5 до 0, 2 з корекцією звичайними окулярами. Окрім зниженої гостроти зору, можуть бути порушення сприймання ко­льорів, периферичного та бінокулярного зору.

Ранній розвиток сліпоти або слабкозорості викликає відхилен­ня в руховій сфері та нервово-психічному розвитку. Більшість із цих вад досить добре піддається корекційним заходам.

Обстеження спеціальних шкіл для сліпих та слабкозорих дітей показало, що понад 80 % захворю­вань мають переважно спадковий характер. Вважається, що гене­тично обумовлені порушення зору становлять від 60 % до 80 % усіх випадків цієї патології, причому 80—90 % серед них становлять аутосомно-рецесивні форми.

Нерідко стійка зорова пато­логія є компонентом спадкових синдромів (близько 16 % випад­ків спадкової сліпоти та слабко­зорості).

Так, наприклад, різні пору­шення зору та аномалії очей трап­ляються при синдромі Рігера. Основними симптомами цієї хво­роби є косоокість, дефекти сітків­ки, різні порушення або відсут­ність райдужки, помутніння ро­гівки чи кришталика тощо. У хво­рого широке перенісся, широко поставлені очі, вивернута нижня губа, деформовані вушні ракови­ни. Характерна також конічна форма передніх зубів та загальна недорозвиненість зубів. Синдром Рігера успадковується за аутосомно-домінантним типом.

При синдромі Альстрема на першому році життя з'являються мимовільні ритмічні коливання очей, розвиваються запалення сітківки та світлобоязнь. Спосте­рігається прогресуюче зниження центрального та периферичного зору, що приблизно до 7-ми ро­ків призводить до сліпоти. Для хворих характерне прогресуюче зниження слуху. З раннього ди­тинства спостерігається ожирін­ня. Після настання статевої зрі­лості з'являються ознаки цукро­вого діабету, незалежного від інсуліну, та ниркової недостатності. Статевий розвиток зовні нормальний, але наявні значні вади внутрішніх статевих орга­нів. Інтелект зазвичай збереже­ний. Тип успадкування — аутосомно-рецесивний.

Провідним клінічним проявом синдрому Ленца є, як правило, зменшення розмірів або відсут­ність одного з очних яблук. Окрім того, характерні аномалії кисті (зрощення пальців, подвоєння ве­ликих пальців тощо), помірна мікроцефалія, деформовані, від­копилені, низько посаджені вушні раковини. Хворі мають астенічну статуру з вузькими плечима та стегнами. Характерні вади серця, шлунково-кишкового тракту, ни­рок. Виявляються також відсутність частини зубів і порушення прикусу. Вади розумового розвит­ку незначні. Успадковується синд­ром Ленца Х-зчеплено рецесивно. У гетерозиготних носійок (у парі алелей гена один алель домінант­ний, а інший — рецесивний) мож­ливі легкі прояви хвороби (ано­малії кисті та зубів, вузьке облич­чя та ін.

Вроджені катаракти групують­ся на основі провідної ознаки — помутніння кришталика, від ін­тенсивності та локалізації якого залежить клінічна картина хворо­би. Близько 25 % випадків вро­джених катаракт становить повна катаракта, що спричиняє знижен­ня гостроти зору, іноді значного. Шарувата катаракта (до 40 % усіх випадків) прогресує поступово і вражає, як правило, обидва ока, внаслідок що й призводить до ін­валідності. Природжені катаракти в 30 % випадків супроводжуються косоокістю та мимовільними рит­мічними коливаннями очних яблук. У 25 % випадків односто­роння та в 11 % випадків двосто­роння катаракта поєднується зі зменшенням розмірів ока. При­роджені катаракти, внаслідок різ­номанітності їх форм, успадкову­ються за різними типами — аутосомно-домінантним, аутосомно-рецесивним та Х-зчепленим рецесивним.

Порушення зору супроводжу­ють також різні спадково обумов­лені аномалії обміну речовин.

4.1.4. Вікові особливості зору.

Найбільш інтенсивний ріст ока спостерігається від 1 до 5 років. У дітей очні ямки і очні яблука відносно більші, ніж у дорослих. Білкова і судинна оболонки тонші, рогівка товща. У новонароджених дітей нема узгоджених рухів повік при відкриванні і закриванні очей. Після 10-го дня життя дитини ця неузгодженість зникає. Узгоджені рухи повік стають постійними на першому місяці життя, а погодження їх рухів з рухами очей - на другому місяці. Захисний рефлекс змикання повік при наближенні предмета до очей з’являється у дитини під кінець другого місяця життя. Рефлекторне закривання очей при дії світла появляється з п’ятого місяця життя дитини. Новонароджена дитина не бачить предметів, бо нервові шляхи до сітківки і від сітківки до великих півкуль у неї не дозріли. Для нормального розвитку ока і його нервових шляхів необхідна дія на очі світла. До 2-3 місяці очі повертаються у дітей рефлекторно підкоровими центрами, що іннервують м’язи, які повертають очі. Уже в середині другого тижня дитина переводить очі від одного блискучого предмета на інший, але при цьому повертає в сторону предмета не тільки очі, а й голову. Здатність фіксувати поглядом предмет виробляється на другому (іноді навіть - на п'ятому) місяці життя.

У новонародженої дитини рухи очей за рухомим предметом іноді з’являються на третьому тижні, але вони ще недосконалі. З третього-четвертого тижня здатність стежити за рухомим предметом швидко удосконалюється і узгоджується з загальними рухами дитини, рухи очей стають тривалішими.

Рухи очей у новонародженої дитини спочатку не координовані і здійснюють­ся незалежно одне від одного. Координовані рухи очей виробляються вправ­лянням не раніше шостого місяця або навіть під кінець першого року життя. Дитина в перші місяці після народження плутає верх і низ предмета.

4.1.5. Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця учня, підручників, наочних посібників, ТЗН.

Дефекти зору найчастіше бувають у дітей шкільного віку, бо саме вцьому віці на органи зору припадає найбільше навантаження. До того ж і очі в дітей легше змінюють свою форму під дією внутрішнього очного тиску. Щоб зберегти у дітей нормальний зір, необхідно додержувати певних гігієнічних правил, найважливішим з яких є достатнє і правильне освітлення в класних кімнатах, шкільних майстернях і вдома. Розглядаючи дрібні об’єкти при поганому освітленні, дитина дуже нахиляє голову, дуже напру­жує акомодаційний апарат, надмірно зводить обидва ока до близької точки від чого очі дуже стомлюються, збільшується внутрішньоочний тиск, на очні яблука тиснуть зовнішні прямі м’язи, що спричиняє деформацію очних яблук - вони видовжуються, тобто стають короткозорими. Цього не буває при достатньому і правильному освітленні робочого місця школяра. Недостатнє або надмірне освітлення класних приміщень не тільки шкодить зору дітей, а й знижує їхню працездатність. Шкідливе також пряме соняч­не проміння. Воно пригнічує зорові функції, а тим самим знижує ефек­тивність уроку. Напруження зору при недостатньому освітленні, крім того, що призводить до короткозорості, спричиняє гальмування в центральній нервовій системі, що також відбивається на сприйнятті навчального матеріалу.

Найбільш сприятливим для зору і для зосередження уваги учнів є розсіяне світло. Джерело світла має бути обладнане спеціальною світлорозсіювальною арматурою. Для люмінесцентних ламп - це металеві пластини пофарбовані білим, а для ламп розжарювання-плафони з молочного скла або кільцеві металеві світильники.

Велике значення в освітленості класних приміщень має колір стін, учнів­ських столів та класної дошки. Щодо стін найбільш прийняті світло-жовті відтінки, - вони відбивають близько 60% світла, що падає на них. Столи учнів найкраще фарбувати світло-зеленим, а класні дошки темно-зеленим. Такий колір дошки поглинає значку кількість світла, контрастно відтіняючи записи і малюнки, зроблені на ній крейдою. Освітленість робочого місця дуже важлива для збереження зору дитини. Для визначення природного освітлення приміщення користуються відносною величиною, яка показує у скільки разів освітленість всередині приміщення менша за освітленість зовні.

Цю відносну величину, яку звичайно виражають у процентах, називають коефіцієнтом п р и р о д н о ї освітленості. Природна освітленість приміщень залежить від кількості вікон, їхньої величини, конфігурації, від того як близько одне від одного розташовані будинки, високі дерева, від штор на вікнах, чистоти скла. Світловий коефіцієнт (СК) - це відношення заскле­ної площі вікон до площі підлоги. У класних кімнатах і шкільних кабіне­тах світловий коефіцієнт має бути не менш ніж 1/4.У фізкультурних

за­лах, рекреаційних приміщеннях СК може бути знижений до 1/6, у допоміж­них - до 1/8, а на сходах - до 1/12.

Глибина класної кімнати звичайно дорівнює подвійній (не більше) висо­ті верхнього краю вікон від підлоги. Чим вище верхній край вікна, тим більше прямих сонячних променів проникає до класної кімнати і тим краще освітлюються парти третього ряду. Простінки між вікнами мають бути не більш ніж 0, 5 м.

Гігієнічні вимоги до підручників мають на меті полегшити процес зорового сприймання їх тексту та ілюстрацій під час читання. Підручники слід друкувати на високоякісному білому папері з гладенькою рівною по­верхнею. Шрифт повинен бути простим і відповідати вікові дітей. Розміри літер повинні бути такими, щоб текст читався без напруження зору на відстані від 30 до 40 см. У букварях на перших сторінках найдоцільнішим буде шрифт висотою 6-8 мм. Коли першокласники вже засвоять всі букви і перейдуть до зв’язного читання, вони читають шрифт висотою в 3, 5 - 3 мм. У наступні роки висока шрифту поступово зменшується, проте ще в 3 класі шрифт повинен бути не менше 2 мм. Найдрібніший шрифт підручників для учнів старших класів неповинен бути нижче 1, 5 мм. Гігієнічне значення має також відстань між рядками, словами і літерами. Відстань між рядками - І Н Т Е Р Л І Н Ь Я Ж - повинна бути вдвічі більшою за висоту літер (відповідно до характеру шрифту), але вона не повинна бути меншою за 3 мм. Відстань між словами - а п р о ш - не повинна бути меншою за висоту літер, тобто повинна дорівнювати близько 4 мм, а в букварях - близько 5 мм. А п р о ш - між літерами - 1, 5-1 мм. Достатні проміжки між рядками, а також між словами, відбиваючи більше світла і створю­ючи велику контрастність, полегшують читання. Важливо також, щоб дитяча книжка була добре переплетена, мала достатню кількість ілюстра­цій, які пояснюють нові літери і тексти. Малюнки в книжках для початко­вих класів повинні бути чіткими, без зайвих деталей. Взагалі оформлення книжки повинно бути таким, щоб викликало позитивні емоції дітей, приваблювало їх, виховувало б у них любовне і бережне ставлення до книжки.

Контролюючи в процесі дальшого життя зображення в оці руками і іншими органами чуття, дитина починає бачити предмети в нормальному положенні, хоч зображення їх на сітківці обернене.

У новонароджених дітей очі ще не мають здатності до акомодації. Здатність очей бачити на різних відстанях виробляється поступово. Кришталик у дітей дошкільного і шкільного віку менш опуклий, ніж у дорослих. Передньо-задня вісь його коротша, що забезпечує порівняно більшу далеко­зорість у дітей. За даними Ф. Ерісмана, у дітей 8-10 років далекозо­рість становить 67-68. Кришталик у дітей досить еластичний, що забезпечує швидку зміну його форми. Отже, очі дітей мають значно більшу

здатність до акомодації, ніж очі дорослих. З віком здатність до акомодації поступово знижується, кришталик стає менш еластичним. Тому з віком розвивається да­лекозорість. Зір у дітей і підлітків, як правило, гостріший, ніж, у дорослих. Але при тривалій роботі, зв’язаній з напруженням зору, гострота зору може зменши­тись. Палички сітківки функціонують, від народження дитини, а повне функ­ціонування колбочок спостерігається лише під кінець третього року життя дитини. Здатність розрізняти кольори проявляється у дітей в один рік; повністю розрізняти кольори діти починають з кінця третього року життя. В шкільному віцірозрізнювальна колірна чутливість ока підвищується. Найбільшого розвитку здатність розрізняти кольори досягає в 25 років. Здатність впізнавати предмети за їх зображенням на папері проявляється у дітей на третьому році життя. Деякі діти уже в 5 місяців реагують на незнайомий ще колір і форму предмета.

Діти дошкільного віку спочатку звертають увагу на форму предмета, потім на його розміри і, нарешті, -колір. Нічне бачення, тобто здатність паличок сітківки ока сприймати світлові подразнення, з віком змінюються. До 20 років воно зростає, а потім знижується. Новонароджена дитина плаче без сліз, хоч слізні залози у неї розвинуті. У зв^’язку з недостат­нім розвитком відповідних нервових центрів захисний слізний рефлекс проявляється не зразу після народження. Сльози у дітей під час плачу з'являються лише після 1, 2-2місяців. Зорові умовні рефлекси виробляють­ся з перших місяців життя дитини, проте чим менший вік дитини, тим пот­рібна більша кількість поєднань умовного зорового сигналу і безумовного подразника. Вдосконалення структури зорового аналізатора закінчується в шкільні роки.

Основною вимогою до наочних посібників є добра їх видимість всім учням класу. Літери і цифрові позначення, деталі малюнків на наочних посібниках повинні мати такі розміри, щоб їх можна було вільно розглядати і читати без напруження зору на відстані 8-10м.

Настінні таблиці, схеми, колекції повинні бути максимально простими і зрозумілими, виготовлені на білому, гладенькому, але не глянцевому папері. Якщо написи зроблено не чорною фарбою, то літери треба збільшити, бо кольорові фарби дають менший контраст з папером. При виготовленні географічних і історичних карт слід використовувати фарби світлих тонів невеликого насичення. Мінімальна висота літер в написах на картах встановлена в 1мм. Написи розміщуються один над другим не менше як на подвійну висоту букв. Фізичні прилади, діючі моделі, всі технічні засоби навчання насамперед повинні відповідати вимогам техніки безпеки.