Модуль 3. Нервові та гуморальні механізми регуляції функцій організму та їх розвиток.

Тема 2. Ендокринні залози.

План.

1. Поняття про ендокринні залози та гормони тканин. Гормони та їх

фізіологічна дія.

2. Гіпофіз та його роль в регуляції ендокринної системи і розвитку організму.

3. Щитовидна залоза та вплив її гормонів на фізичний і розумовий розвиток

організму. Кретинізм. Вплив екологічних і стресових факторів на

щитовидну залозу.

4. Вилочкова залоза: її вплив на ріст, статеве дозрівання та імунітет. Вікові

особливості.

5. Внутрішньосекреторна функція підшлункової залози.

6. Гормони надниркових залоз.

7. Гормони статевих залоз. Проблема статевого виховання в ранньому

шкільному віці.

3.2.1. Поняття про ендокринні залози та гормони тканин. Гормони та їх

фізіологічна дія.

У координації функцій окремих тканин і органів велике значення мають продукти діяльності його клітин. Це особливі хімічні речовини, які є джерелом інформації, необхідної для взаємодії клітин. Їх називають інформонами. Інформони- це та мова, на якій клітини спілкуються між собою. Іншої вони не знають. Для інформонів характерна надзвичайно висока біологічна активність. Навіть у дуже низькій концентрації (10^-6 – 10^-11 моль/л) вони здатні викликати вибіркові або численні ефекти. За надзвичайно високу біологічну активність ці речовини назвали гормонами.

Гормони – біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними залозами в кров і лімфу і є найважливішими біологічними регуляторами обміну речовин і функцій організму людини й тварин.

Гістогормони, або тканинні гормони – нетривкі сполуки, що діють через клітинні контакти або гуморально, тобто у межах тканин, що їх продукують.

До гістогормонів відносять кеніни, гістамін, серотонін. До гормонів належать адреналін, норадреналін і ін. Справжні гормони виробляються спеціальними залозами, які утворились на певному етапі еволюційного розвитку багатоклітинного організму. Такі залози називаються ендокринними.

Схема розміщення ендокринних залоз: 1- шишкоподібне тіло (епіфіз); 2-нейросекреторне ядро гіпоталамуса; 3- гіпофіз; 4- щитовидна і паращитовидні залози; 5- вилочкова залоза; 6- надниркові залози;

7- підшлункова залоза; 8- яєчник; 9- яєчко.

Ендокринні залози – це залози внутрішньої секреції, в яких утворюються біологічно активні речовини – гормони. Ці залози не мають вивідних проток і речовини, які вони виробляють (гормони), надходять безпосередньо в кров. Залози внутрішньої секреції складають систему органів, які роблять надзвичайний вплив як на фізичний, так і на психологічний розвиток дитини і підлітка. Найменші порушення функції цих залоз проявляються в різких порушеннях нормального розвитку дитини, що спричиняє до виродливості. Від діяльності залоз внутрішньої секреції в значній мірі залежить ріст, вага тіла, сила м’язів, ожиріння або схуднення, обмін речовин; виділювані ними гормони впливають на розвиток вторинних статевих ознак і на такі реакції організму, як, наприклад, запалення.

Ендокринні залози мають густу сітку кровоносних судин, велику кількістьнервових волокон. Функції ендокринних залоз регулюються нервовою системою, тому утворення гормонів і надходження їх у рідини організму складає ланку в системі нервово-ендокринної регуляції функцій організму. При порушенні діяльності ендокринних залоз виникають різні захворювання. Ці порушення бувають двоякого роду: а/ посилення діяльності залози – гіперфункція, коли утворюється і виділяється в кров надмірна кількість гормонів; б/ послаблення діяльності залози – гіпофункція, коли утворюється і виділяється в кров мало гормона..Виділяють чотири основні типи дії гормонів:

1. Обмінний тип - здійснює вплив на обмін речовин;

2. Морфологічний тип - стимулює процеси росту, диференціювання клітин організму;

3. Кінетичний тип - впливає на органи - виконавці;

4. Коригуючий тип - впливає на зміни інтенсивності функціонування органів і тканин.

За хімічною природою гормони поділяють на три основні класи: 1. Стероїди; 2. Похідні амінокислот; 3. Білково-ліпідні сполуки. Крім ендокринних залоз клітини різних органів виробляють значну кількість біологічно активних речовин, що виконують функцію інформонів. Так у травному каналі утворюється група гормонів, які мають велике значення у регуляції руху кишок, секреції різних речовин і процесів всмоктування. До цих гормонів відносять: холецистокінін, секретин, гастрин, соматостатин і ін. Нирки секретують ренін, який регулює кровообіг, а також є факто­ром, що прискорює утворення еритроцитів. У багатьох органах і тканинах виробляється серотонін, гістамін. Серотонін викликає скорочення непосмугованих м" язів, а також звужує кровоносні судини. Гістамін розширює кровоносні судини і підвищує проникність їх стінок.

3.2.2. Гіпофіз та його роль в регуляції ендокринної системи і розвитку організму.

Гіпофіз розташований у заглибленні на дні турецького сідла клиноподібної кістки. Його маса дорівнює 0, 6 – 1, 1г. У гіпофізі розрізняють три частки:

передню, задню і проміжну. Передня частка складається із залозистих клітин і тому її називають аденогіпофізом.

Задня – має багато розвинених нервових волокон – її називають нейрогіпофізом. Проміжна частка зрощена із задньою часткою. Функції нейрогіпофіза полягають у виділенні двох гормонів: антидіуретичного і окситоцину.

Антидіуретичний активує процес реабсорбції води із дугових канальців нирок, регулюючи водно-сольовий обмін. При порушенні у системі, що виробляє антидіуретичний гормон, спостерігається виділення великої кількості сечі – нецукрове сечове виснаження.

Окситоцин стимулює скорочення непосмугованих м’язів матки у кінці вагітності, а після родів – секрецію молока.

Проміжна частка гіпофіза виробляє інтермедин або меланоцитостиму-

люючий гормон, який регулює пігментацію шкіри. Регуляція секреції інтермедину здійснюється рефлекторно дією світла на сітківку ока. Аденогіпофіз виробляє сім гормонів. Всі вони мають направлену дію, тому

їх називають тропними. Один із них соматотропний, а шість виконують функції

специфічних залоз. Це адренокортикотропний, гонадотропний та тиреотропний гормони. Соматотропний гормон діє на генетичний апарат соматичних клітин, стимулюючи синтез білка і їхню мітотичну активність. Особливо чутливі до нього кісткова і хрящова тканини, тому він є основним регулятором лінійного росту організму. При його нестачі у дитячому віці спостерігається карликовість, а при збільшенні кількості – гігантизм (зріст людини може досягати
280см). Збільшення виділення гормона

Місце розташування у дорослої людини призводить до

гіпофіза в мозку: 1- мозо- розростання трубчастих кісток пальців

листе тіло; 2- мозочок; кисті, стопи, а також носа. Цю патологію

3- довгастий мозок; називають акромегалією. Соматотропний

4- гіпофіз. гормон впливає на обмін вуглеводів та

жирів, що сприяє лінійному росту і росту

тканин внутрішніх органів.

Адренокортикотропний

гормон викликає розростання кори надниркових залоз і стимулює синтез їхніх гормонів. Секреція його посилюється при стресових ситуаціях, що сприяє кращому пристосуванню організму до складних умов і його виживанню.

Тиреотропний гормон стимулює функцію щитоподібної залози. Якщо вирізати передню долю гіпофіза, щитоподібна залоза атрофується.

До гонадотропних гормонів відносяться фолікулостимулюючий та лютеінізуючий. Перший регулює розвиток яєчника, формування і розвиток його фолікулів, а другий – викликає утворення жовтого тіла.

Гіпоталамо- гіпофізарна система складається з двох частин. До першої входять нейрони гіпоталамусу, нейрони яких спускаються у задню частку гіпофіза – нейрогіпофіз. До складу другої частини входять гіпофізатропна зона і передня частка гіпофіза. Нейрони цих зон гіпофіза виконують потрійну функцію: секреторну, еферентну і, в окремих випадках, рецепторну. Вони мають широкі прямі моносинаптичні еферентні зв’язки з новою корою і структурами лімбічної системи і прямі – через сітчастий утвір і сіру речовину переднього мозку.

3.2.3. Щитовидна залоза та вплив її гормонів на фізичний і розумовий розвиток організму. Кретинізм. Вплив екологічних і стресових факторів на щитовидну залозу.

Ця залоза розташована на передній частині шиї на рівні гортані та верхньої частини трахеї, і складається із двох часток, з’єднаних тонким перешийком. Її маса у дорослої людини становить 20-30 г. Залоза добре постачається кров’ю – вся кров організму проходить через неї за добу 16 разів. Наявність йоду у тиреоїдних гормонах є їхньою особливістю. Запас гормонів у залозі такий, що при припиненні синтезу їх вистачає ще на 90 днів нормального функціонування організму.

Тироксин підвищує рівень окисних процесів, підвищує збудливість нервових клітин, впливає на білковий, водно-сольовий і жировий обмін, ріст, диференціацію тканин.

При гіпофункції щитоподібної залози знижується рівень енергетичного обміну, порушується білковий обмін, затримується ріст, зменшується частота серцевих скорочень, розвивається недоумкуватість. Таке захворювання називають кретинізмом. Гіперфункція щитоподібної залози проявляється посиленням енергетичного обміну, збільшенням частоти серцевих скорочень, схудненням (навіть при посиленому харчуванні), підвищенням збудливості, у важких випадках – підвищується температура тіла, з’являється витрішкуватість. Таке захворювання називають базедовою хворобою. Для нормальної діяльності залози необхідне надходження в організм достатньої кількості йоду (на добу не більше 0, 3 мг). Надходить йод головним чином з овочами та водою.

У деяких гірських місцевостях, де в грунті, воді та рослинах міститься невелика кількість йоду, у людей і тварин розвивається захворювання, пов’язане із зниженням активності гормона, що призводить до підвищення активності залози, її значного розростання (гіпертрофії): виникнення хвороби, яку називають ендемічним зобом. Тироксин має важливе значення у пристосуванні організму до низької температури навколишнього середовища. При охолодженні секреція його посилюється, що викликає збільшення теплоутворення в організмі. Функція щитоподібної залози регулюється тиреотропним гормоном гіпофіза, кількістю йоду в їжі й воді, центральною нервовою системою, особливо корою півкуль великого мозку.

Прищитовидні залози. Найменші залози внутрішньої секреції — це прищитовидні залози. Розміри їх досягають 1...2 мм. Маса усіх чотирьох залозок становить 0, 2 г. Вони розташовані на задній по­верхні щитовидної залози, примикаючи до її капсули. У дітей при­щитовидні залози світло-рожевого кольору і майже прозорі, а в дорослих — більш ущільнені, темного забарвлення. Як і будь-які і інші залози внутрішньої секреції, вони щедро постачаються кро­в'ю.

Значення прищитовидних залоз в життєдіяльності організму ду­же велике. Вони виділяють гормон, який регулює обмін кальцію й фосфору в організмі і підтримує постійний рівень цих елементів у крові.

При зниженні функції прищитовидних залоз концентрація каль­цію в крові знижується, а фосфору підвищується. Це призво­дить до виникнення тетанїі — захворювання, що супроводиться су­дорогами м'язів

2- верхня паращи- обличчя, гортані й кінцівок, випаданням волосся,

товидна залоза; крихкістю зубів і нігтів. Нервово-м’язова система 3- нижня паращи- таких хворих постійно і сильно збуджена. В дітей

товидна залоза. недостатній розвиток прищитовидних залоз може бути

наслідком рахіту, травм, інфекційних захворювань. У дитячому віці перебіг тетанії дуже важкий. При підвищенні функції прищитовидних залоз розвивається інше захворювання, що супроводиться болем в кістках, частими переломами їх, загальною слабістю, а іноді нирковими, кольками. Причиною цього захворювання є виведення з сечею з організму фосфору, при одночасному збільшенні концентрації в крові каль­цію. Тому при підвищеній функції прищитовидних залоз кістки розм'якшуються, викривляються, деформується малий таз, фалан­ги пальців тощо.

3.2.4. Вилочкова залоза: її вплив на ріст, статеве дозрівання та імунітет. Вікові особливості.

Вилочкова залоза (тимус) має важливе значення в імунологічних реакціях організму, хоча її ендокринна функція остаточно і нез’ясована, однак виділено кілька поліпептидів: тимозин, тимопоетин, тим усний гормональний фактор тощо. Деякі з них виділяються в плазму крові і, можливо, беруть участь у клітинних імунних реакціях. Вилочкову залозу часто називають залозою дитинства або залозою росту. Саме в період росту людини вона функціонує найінтенсивніше і досягає максимальних розмірів. Маса залози у немовлят 10-13 грамів, у дітей 6-10 років збільшується до 26 грамів, максимального розвитку – 37 грамів – вона досягає в юнацькому віці в період статевого дозрівання (11-15 років). З 25 - річного віку
1-щитовидна залоза; починається вікова інволюція залози -

4- гортань; 5- трахея; поступове зменшення в ній залозистої тканини

6- легеня; 7- вилочкова і заміщення її жировою клітковиною. В людей

залоза; 8- перикард. у віці 50 років маса цієї залози знижується до

13 грамів, в старих – до 6 грамів. Секреторна

діяльність вилочкової залози в дітей гальмує розвиток статевих залоз. Значення її для організму досить різноманітне: вона бере безпосередню участь у захисно-пристосувальних реакціях, у виробленні імунітету. Захворювання загруднинної залози трапляється дуже рідко і супроводиться надмірною повнотою, різко вираженою слабістю, збільшенням лімфатичних вузлів, зниженням опірності організму проти інфекційних захворювань. Після видалення тимусу у тварин порушується мінеральний обмін: кістки стають м’якими й гнучкими, переломи зростаються важко. У вилочковій залозі утворюються Т-лімфоцити.

3.2.5. Внутрішньосекреторна функція підшлункової залози.

Ендокринну функцію підшлункової залози виконують панкреатичні

острівці, які виробляють гормон інсулін. Цей гормон відіграє дуже важливу

роль у вуглеводному обміні. У здорових людей у крові міститься 0, 1 – 0, 12% глюкози. Надлишок її, що надходить у кров з органів травлення, проходячи через печінку, під дією інсуліну полімеризується в полісахарид глікоген, який відкладається в цьому органі про запас. Глюкоза є основним субстратом для всіх енергетичних перетворень в організмі і єдиним джерелом енергетичного забезпечення мозку. Тому підтримання її на постійному рівні у межах 0, 8 – 1, 1г/л життєво необхідно. При зниженні концентрації глюкози в крові до 0, 5г/л починається розлад діяльностіцентральної нервової системи, настає гіпоглікемічна кома і смерть. При гіперглікемії, коли вміст глюкози у крові досягає 1, 8г/л і більше, вона не утримується в крові і виходить із сечею (глюкозурія). При гіпофункції острівців підшлункової залози вміст цукру в крові підвищується до 1, 8 – 4, 0г/л (гіперглікемія). При цьому значно знижується утворення глікогену в печінці, і глюкоза, вільно проходячи через цей орган, потрапляє в кров. У таких випадках нирки починають виділяти надлишок глюкози, поглинаючи її з крові, і в сечі з’являється виноградний цукор, якого звичайно в ній не буває. Таке захворювання називають цукровим діабетом.

Глюкагон є антагоністом інсуліну, він посилює глюкогеноліз – перетворення глікогену на глюкозу і починає діяти у стресових ситуаціях, коли виникає підвищення потреби в енергетичних ресурсах.

3.2.6. Гормони надниркових залоз.

Топографія надниркових залоз: 1- діафрагма; 2- надниркові залози;

3- нирка; 4- аорта.

Надниркові залози розміщуються над верхнім кінцем нирок і складаються з коркового і мозкового шарів, різних за походженням і морфологією, які є самостійними ендокринними залозами. У дітей молодшого шкільного віку маса однієї надниркової залози становить 4-5г.

У кірковому шарі утворюються гормони кортизон, гідрокортизон, альдостерон.

При гіпофункції коркової речовини надниркової залози у людини розвивається аддісонова або бронзова хвороба, яка проявляється слабкістю, адинамією, гіпотонією, порушеннями функцій органів травлення. Ці симптоми є наслідком втрати організмом значної кількості солей, зниження обміну міжклітинної рідини, зменшення кількості глюкози у крові, відкладання у шкірі великої кількості меланіну, внаслідок чого шкіра набуває бронзового кольору (при сильному виснаженні організму).

При гіперфункції посилюється утворення статевих гормонів, що викликає раннє статеве дозрівання у дітей, появу бороди, вус і «чоловічого» голосу у жінок.

Порушення діяльності кіркового шару надниркових залоз у дітей призводить до порушення функцій статевих залоз: настає раннє статеве дозрівання, або розвиваються вторинні статеві ознаки протилежної статі.

Крім того, вони стають кволими, втрачають апетит, в них знижується кров’яний тиск, спостерігаються шлунково-кишкові розлади, біль у всьому тілі.