Микола Андрійович Маркевич(1804-1860) як поет романтик.

Він був одним із найяскравіших представників українського романтизму. Його захоплення реалізувались в художній творчості російською мовою, в дослідженнях історії українського народу, його побуту, звичаїв та обрядів.

М.Маркевич народився 7 лютого 1804р. в с. Дунаєць (Сумська обл.), у сім'ї, що походила зі старовинного козацького роду, спорідненого з родом гетьмана І.Скоропадського. Освіту він здобув у пансіоні Петербурзького головного педагогічного інституту. В юності познайомився з О. Пушкіним, Є. Братинським, В.Кюхельбекером та М. Глинкою. Став виявляти, особливо під впливом дум і поем К.Рилєєва на українські теми, глибокий інтерес до поезії та народних повір'їв, сам почав віршувати.

У 1831р. В Москві вийшла збірка поезій Маркевича “Украинские мелодии”. Автор зазаначав, що ставив своїм завданням літературно опрацювати теми й образи найхарактерніших українських повір'їв та переказів, передати самобутність звичаїв та обрядів українського селянства, відтворити у віршових формах красу рідної землі, причому намагався свої поезії пристосувати до відповідних мелодій українських народних пісень.

Вірші поета пройняті щирим захопленням та описують красу української природи(“Украинские ночи”; ”Венки”). В деяких творах чути відгомін колишньої козацької слави. (“ Гетьманство”, “Чигирини”), із них постає романтизований образ козака.

Уже в творчості перших поетів, з діяльністю яких пов'язане формування преромантизму в українській літературі, стала заявляти про себе тема козаччини. Часто зустрічається вона і у Маркевича. Він був одним із перших в українській романтичній поезії, хто витворив образ народного співця («Бандурист») та першим, хто пов’язав мотив героїзму козацтва з політичною сучасністю України та її національно-визвольними потребами й прагненнями.

Так у творах поета починає звучати мотив прославлення лицарів Степу та туги за минулою славою народу.

Відчувається у його поезії й смуток за втраченою народом волею (“Украина “, “Веснянка”)

(Те, що подаю нижче не обов'язково, оскільки питання стосується тільки його творчості, як поета романтика. Іншими словами інформація (як казав Крохмальний) для випадку “на грані”)

М.Маркевич -один із перших дослідників української історії. Його 5 томна “История Малороссии”(1842-1843) була з цікавістю сприйнята в українських освічених колах.

Оскільки Маркевич був і обдарованим музикантом-аматором та подарував Т. Шевченкові “Народние украинские напеви, положенние на фортепиано”(1840), то молодий поет у вірші “Н. Маркевичу” називав його “бандуристом”. Із вірша видно, що Шевченкові імпонували національно-патріотичні погляди Маркевича, його інтерес до історії України, усної поезії її народу та його праця на ниві рідної культури.

Маркевич є автором кількох етнографічних праць. Найвідомішою з них є “Звичаї, повір'я, кухня та напої сучасних малоросіян”(1860). Він зібрав колекцію документів з історії України (17-18ст), котрі і сьогодні залишаються цінним джерелом для істориків.