Умови та шляхи виникнення монополій. Їх сутність та основні види

Після розгляду конкуренції як економічного явища слід звернути увагу на те, що розвиток конкуренції на певному історичному етапі призводить до виникнення монополій. Це було зумовлено процесами концентрації і централізації капіталу й виробництва наприкінці ХІХ ст.

Концентрація виробництва – процес зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації додаткової вартості (прибутку).

Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу шляхом об’єднання індивідуальних капіталів або внаслідок поглинання.

Відмінність концентрації капіталу від його централізації полягає в тому, що концентрація приводить до збільшення не тільки індивідуального, але і сукупного суспільного капіталу, тоді як централізація збільшує розміри тільки індивідуального капіталу.

Шляхами виникнення монополій є:

- горизонтальна інтеграція - об¢ єднання компаній однієї сфери виробництва з метою захоплення більшої частини ринку (приміром об¢ єднання двох швейних фірм);

- вертикальна інтеграція - об¢ єднання підприємств різних галузей, пов¢ язаних єдиною технологією з метою скорочення витрат виробництва (наприклад придбання автомобільною компанією шинного та сталеливарного заводів);

- диверсифікація - придбання підприємств різних галузей, не пов’язаних технологічно, з метою різногалузевого розміщення капіталу (приміром купівля торговельною фірмою готелю або банком - туристичного бюро).

Термін “монополія” походить від грецьких слів “моно”- один і “полес”- продаю. Монополія є угода, союз, об’єднання відносно невеликої кількості великих підприємств, що зосередили в своїх руках виробництво і збут значної, вирішальної частини продукції якоїсь галузі економіки. Метою і результатом функціонування такого об¢ єднання є усунення конкуренції між його учасниками і посилення їх позицій в конкурентній боротьбі з іншими немонополізованими підприємствами цієї галузі.

Учасники монопольного об¢ єднання поділяють між собою обсяги виробництва відповідних товарів, ринки їх збуту та сировинні ринки. Вони проводять узгоджену політику щодо оплати праці найманих працівників та цін на свою продукцію і сировину, закуповувані матеріали. В результаті цього монополістичні об¢ єднання забезпечують собі пануюче становище на відповідних ринках.

Отже, монополії притаманні такі риси:

- єдиний продавець або монополіст;

- відсутність близьких замінників даного товару. Продукт, що продається монополією, відрізняється від усіх інших видів товарів конкурентів, тому покупець змушений або платити визначену ціну, або обходитись без цього товару;

- існування бар’єрів для виходу на даний ринок - конкуренти не можуть вийти на ринок, де панує монополія.

В залежності від особливостей походження та механізмів здійснення й утримання монопольної влади розрізняють такі основні види монополій:

Природна монополія – це монополія, яка офіційно визнається як технологічно необхідна і економічно доцільна та існує у галузях, де економія зумовлена зростанням масштабу виробництва особливо значна і може бути реалізована тільки за умови концентрації всього галузевого обсягу випуску одним виробником.

Закрита монополія – це монополія, що захищена від конкуренції через юридичні обмеження – механізми патентного і авторського права, державного ліцензування та патентування окремих видів підприємницької діяльності тощо.

Відкрита або підприємницька монополія – контроль за галузевим ринком, встановлений на деякий час окремою фірмою або об’єднанням кількох фірм внаслідок збігу економічних обставин – логіки розгортання конкурентної боротьби, концентрації та централізації виробництва та ін. Відкрита монополія не має спеціального правового захисту і як правило. має тимчасовий характер.

Монопсонія – тип ринкової структури за якої, незалежно від кількості виробників, існує лише один споживач-монополіст, який має змогу контролювати галузеві ціни і загальний галузевий обсяг купівлі-продажу вироблюваної продукції.

Двостороння монополія – тип ринкової структури, за якої на певному галузевому ринку протистоять одне одному монополіст-виробник (продавець) і монополіст-покупець (споживач), що обидва мають монопольну владу, тобто вплив на ринкову ціну і галузевий обсяг купівлі продажу.

Основними формами монополій у промисловості є:

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринки збуту.

Синдикат – це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест – це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, що дає їм право брати участь в управлінні та привласнювати відповідну частку прибутку.

Багатогалузевий концерн – це об’єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль над іншими учасниками об’єднання.

Конгломерат – група підприємств, що належать одній фірмі та здійснюють одну або більше стадій виробництва різноманітних неконкурентних продуктів.

Консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети