Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство

Однією з найголовніших умов формування цивілізованих ринкових відносин є антимонопольне регулювання.

Демонополізація як різновид економічної функції держави у ринковій економіці повинна здійснюватись на таких загальних принципах антимонопольної політики:

- аналіз стану доступу до ринку - вільний чи обмежений;

- диференційований підхід до монополізованих ринків - потреба усунення всіх видів монополізму, зокрема зони природної монополії;

- виокремлення монополій, що підлягають жорсткому державному контролю;

- поєднання антимонопольної політики, правових норм і організаційних заходів.

Антимонопольне законодавство - це звід законів, спрямованих на обмеження діяльності монополій, а також законодавство про “нечесну конкуренцію”, “нечесну торгівлю” тощо. До антимонопольного законодавства належать також закони, які забороняють або регулюють угоди підприємців, спрямовані на обмеження конкуренції шляхом поділу ринків, угоди про ціни, обмеження торгівлі або так звану обмежувальну ділову практику.

Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок з закону Шермана (1890 р.) і забороняє не тільки різні форми монополій, а й саму спробу монополізувати торгівлю. Другою забороняється не сама монополія, а лише її зловживання владою. Тому головною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод в спеціальних органах. В ЄЕС реєстрації підлягають лише угоди, які обмежують конкуренцію між членами - учасниками цієї організації.

Першим антимонопольним законодавчим актом в Україні став закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.). Він спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. В ньому передбачається контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, об¢ єднанням) фірм з метою запобігання виникненню монопольних ситуацій, відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією. Згідно з цим законом монопольним слід вважати становище, коли: 1) частка підприємства на ринку перевищує 35 %; 2) господарюючий суб’єкт має можливість обмежувати конкуренцію. Але наявність у підприємця монопольного становища на ринку не є порушенням вимог чинного законодавства. Порушення антимонопольного законодавства має місце тоді, коли господарюючий суб’єкт використовує своє монопольне становище на ринку для здійснення монопольної діяльності.

Крім того антимонопольне законодавство в Україні представлено Законами: ”Про захист від недобросовісної конкуренції” (1996 р.), “Про природні монополії” (2000 р.), “Про захист економічної конкуренції” (2001 р.), “Про Антимонопольний комітет України” (1993 р.).

До переліку дій, які визнаються як прояви недобросовісної конкуренції, належать:

- умисне поширення неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

- отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди репутації або майну іншого підприємця;

- замовлення, виготовлення, розміщення чи поширення юридичними або фізичними особами реклами, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України і може завдати шкоди громадянам, установам, організаціям.

Безпосередній державний контроль за дотриманням антимонопольних правових норм, захист інтересів підприємців та споживачів від їх порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України та його органами відповідно до їх компетенції.

Основними завданнями Антимонопольного комітету є:

- здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

- захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання порушення антимонопольного законодавства, накладення стягнень за його порушення в межах своїх повноважень;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх галузях економіки.

Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових великих економічних об¢ єднань слід отримати дозвіл цього комітету.

У разі порушення антимонопольних правових норм чинним законодавством передбачена юридична відповідальність (цивільно-правова, адміністративна та кримінальна), а також визначені організаційно-правові заходи та фінансові санкції до господарюючих суб¢ єктів. Відповідні нормативні акти передбачають заходи відповідальності, а також порядок їх застосування.

Більш детально ознайомитися з поняттям та значенням конкуренції в сучасному суспільстві, зокрема в умовах переходу до ринкового господарювання, з одного боку, та негативними наслідками монополій у сфері економічних та соціальних відносин - з іншого можна у [23].