Поняття капіталу та його форми

В економічній науці існують різноманітні підходи до визначення капіталу. Первісне значення слова " капітал" походить від латинського слова capitalist, ще означає " головний". Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали називати головне майно, головну суму.

Перша спроба наукового аналізу капіталу була зроблена ще Арістотелем, який ввів термін " хремастика", що походить від слова " хрема" - майно, володіння. Під " хремастикою" Арістотель розумів " мистецтво наживати багатство" за допомогою великих торговельних угод для перепродажу та лихварських угод.

Таке розуміння капіталу (нагромаджене майно, певна сума грошей) характерне й для економістів, які започаткували політекономію як науку. Так, меркантилісти, не виходячи за межі формули Г - Т - Г, ототожнювали капітал з його грошовою формою. Для них капітал - це гроші, а гроші - капітал.

Класики політекономії, перенесли свій аналіз із сфери обігу в сферу виробництва і розуміли капітал дещо ширше.

У багатьох представників класичної школи під капіталом розумілися засоби виробництва, виготовлені людиною. А.Сміт відносив до капіталу нагромаджену працю, втілену у знаряддях виробництва. Д.Рікардо розглядав капітал як частину багатства країни, яка використовується у виробництві і складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин та іншого, що є необхідним для приведення праці в рух.

К.Маркс розглядав капітал як категорію, яка зростає з поняття вартості і грошей. Капітал, на його думку, це самозростаюча вартість, гроші, які створюють у своєму русі ще більше грошей.

О. Бем-Баверк – один з основоположників австрійської школи економічної теорії поряд з К. Менгером і Ф. Візером - визначив капітал, як запас засобів існування, який належить капіталісту і " авансується" робітником.

Д. Мінсер та Д. Беккер запропонували концепцію людського капіталу, під яким розуміють витрати (на навчання, на підвищення кваліфікації та ін.), що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда.

Поєднати різноманітні погляди на сутність капіталу вдалося І. Фішеру, який визначав капітал як дисконтований потік доходу. Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.

Сучасна політекономія виокремлює наступні підходи до визначення сутності капіталу: а) соціально-економічний, б) предметно-функціональний, в) грошовий, г) трактування капіталу як певного вкладення, д) ототожнення капіталу з часом.

Як бачимо, економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.

Соціально-економічний підхід, згідно з яким економічна категорія „капітал трактується як— специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов, буде розглянуто у другому питанні даної теми.

Багатоаспектність категорії " капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування:

1) за сферами застосування:

1.1 промисловий,

1.2 торговельний,

1.3 позичковий капітал;

2) за напрямами інвестування:

2.1 речовий,

2.2 людський капітал;

3. за масштабами функціонування:

3.1 національний,

3.2 міжнародний капітал;

4. за роллю у створенні додаткової вартості:

4.1 постійний,

4.2 змінний капітал;

5. за джерелами формування:

5.1 власний,

5.2 залучений капітал.

Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

6. за способом обороту та перенесення вартості на готову продукцію:

6.1 основний,

6.2 оборотний капітал;

7. за значенням у створенні та перерозподілі доходу:

7.1 реальний,

7.2 фіктивний капітал.

Реальний капітал обслуговує насамперед рух промислового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюється у цінні папери (акції, облігації) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктивний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

8. за формами функціонування:

8.1 індивідуальний,

8.2 колективний,

8.3 суспільний.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Не відкидаючи жодного з трактувань капіталу, накопичених науковою думкою за всю історію розвитку економічної теорії, слід наголосити на необхідності аналізу сутності капіталу в контексті соціально-економічних та історичних умов його саморозвитку.