Міжнародний рух факторів виробництва: капіталу, робочої сили, технологій.

Найбільш характерною рисою міжнародних економічних процесів XXІ ст. є вивезення капіталу, темпи зростання якого почали перевищувати темпи зростання міжнародної торгівлі, обсяги ВВП промислово розвинутих країн.

Міграція, або вивіз, капіталу означає переміщення його за кордон з метою отримання прибутку або одержання відсотків.

Міжнародна міграція капіталу – це зустрічний рух капіталів між країнами, що приносить їхнім власникам доход.

Передумовамистановлення міжнародної міграції капіталу як однієї з найважливіших форм міжнародних економічних відносин є: а) утворення відносного надлишку капіталу на національних ринках; б) розбіжність попиту на капітал і його пропозиції в різних ланках світового господарства; в) формування світового ринку як альтернативної сфери застосування капіталу.

Інвестування капіталу за межами національних господарств дозволяє підприємцям за рахунок розходжень у рівнях витрат виробництва між країнами отримувати прибуток вище національного середнього.

Безпосередні причини експорту капіталу:

- глобалізація і інтернаціоналізація виробництва;

- наявність в країнах, які імпортують капітал, більш дешевої сировини або робочої сили;

- розходження в екологічних нормах і стандартах між країнами. Розвинуті держави переміщають екологічно небезпечні виробництва у країни, що розвиваються;

- нерівновага попиту та пропозиції капіталу на різних ланках світового господарства.

Основні цілі залучення капіталу:

- використання закордонних інвестицій для здійснення реіндустріалізації, підвищення наукоємкості виробництва, зростання зайнятості населення в країнах, що розвиваються;

- країни, що розвиваються, за допомогою іноземного капіталу розвивають сектори, що заміщають імпорт, або експорто-зорієнтовані;

- максимізація прибутку;

- диверсифікованість ризику;

- скорочення рівня оподатковування.

За характером використання капітал поділяється на: підприємницький капітал - кошти, що прямо або непрямо вкладені у виробництво з метою одержання прибутку, позичковий капітал – кошти надані в позику з метою одержання відсотків.

Підприємницький капітал за метою розміщення поділяють на прямі інвестиції – розміщення капіталу за кордоном, що забезпечує контроль інвесторові над об'єктом інвестування; портфельні інвестиції – розміщення капіталу в інвестиційні цінні папери, що не забезпечують інвесторові контроль над об'єктом інвестування.

Сьогодні дедалі набуває глобальнішого характеру міжнародна міграція робочої сили як переселення працездатного населення з однієї держави в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.

Основними видами міжнародної міграції робочої сили є: еміграція - виїзд працездатного населення з даної країни за її межі; імміграція- в'їзд працездатного населення в дану країну через її межі; рееміграція- повернення мігрантів на батьківщину на постійне місце проживання; " витік мозків " - міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Основними причинами міграції робочої сили є різні рівні та форми безробіття в різних країнах.

Прихильники неокласичного підходу вважають, що міграція приводить до росту добробуту приймаючої країни. При цьому економічний розвиток держави, з якого відбувається еміграція, на їхню думку, залишається незмінним або ні в якому разі не погіршується.

Точка зору кейнсіанців полягає в тім, що вони визнають можливість погіршення економічного становища країни в результаті еміграції, особливо якщо емігрує висококваліфікована робоча сила.

Міграційне сальдо – це різниця еміграції з країни й імміграції в країну.

Обсяги щорічних грошових потоків, пов'язаних з міжнародною міграцією, виміряються сотнями мільярдів доларів в порівнянні з масштабами щорічних прямих закордонних інвестицій.