Економічне зростання та ефективність виробництва. Показники ефективності.

Мета суспільного виробництва – задоволення людських потреб. Невгамовність і постійне зростання потреб та прагнення людей задовольнити ці потреби є рушійною силою і спонукальним мотивом розвитку суспільного виробництва, під яким сучасна економічна теорія і світова практика господарювання розуміють економічне зростання та економічний і соціальний прогрес суспільства.

Економічне зростання вимірюється показникамиросту і приросту валового національного продукту (ВНП), національного доходу (НД) та національного багатства як в абсолютному вимірі, так і у розрахунку на душу населення.

За умов обмежених ресурсів динаміка розвитку економіки значною мірою залежить від ефективності суспільного виробництва або ефективності використання наявних ресурсів.

Ефективність використання ресурсів або ефективність суспільного виробництвахарактеризує зв’язок між обсягом виробленої продукції (економічних благ) і кількістю ресурсів, що застосовуються в процесі її виробництва. Отже загальною формою виміру ефективності суспільного виробництва є співвідношення між його результатами і витратами.

В сучасній економічній теорії та практиці розрізняють поняття економічної і соціальної ефективності суспільного виробництва.

Економічна ефективність суспільного виробництва характеризується співвідношенням обсягів виробленого продукту с витратами використаних на його виробництво ресурсів. Суспільне виробництво вважається ефективним у разі досягнення максимально можливих результатів за найменших витрат виробничих ресурсів. Зростання економічної ефективності передбачає скорочення сукупних витрат живої та уречевленої праці на випуск одиниці продукції.

Для характеристики економічної ефективності суспільного виробництва використовують цілу низку спеціальних показників, які вимірюють ефективність використання усіх задіяних у суспільному виробництві ресурсів.

Розглянемо основні з цих показників.

Продуктивність праці – показник ефективності виробничої діяльності людей в процесі створення економічних благ, який вимірюють кількість продукції вироблюваної одним працівником за певний проміжок часу в натуральному обсязі або вартісному вимірі.

Продуктивність праці (П_РП) на окремому підприємстві вимірюють обсягом виробленої продукції, що припадає на одного робітника:

Продуктивність суспільної праці (П_РП_С) вимірюється величиною валового національного продукту (ВНП) або національного доходу (НД), що припадає на одного робітника зайнятого у народному господарстві або на одну грошову одиницю витрат на оплату живої праці:

Трудомісткість – показник обернений показникові продуктивності праці і характеризує затрати живої праці на одиницю виробленої продукції. Трудомісткість (Т_Р) може вимірюватися як у натуральних так і вартісних показниках, а саме:

Фондовіддача – показник, що характеризує ефективність використання засобів праці. Фондовіддача (Ф_В) для окремого підприємства (мікрорівень) визначається вартістю виробленої продукції, що припадає на одиницю вартості основних виробничих фондів підприємства. Для окремої галузі фондовіддача (Ф_ВГ) визначається вартістю товарної (або валової, або чистої) продукції), що припадає на одиницю середньорічної вартості основних виробничих фондів галузі у незмінних цінах. На рівні народного господарства (макрорівень) Фондовіддача (Ф_ВС) визначається величиною національного доходу, що припадає на одиницю середньорічної вартості основних виробничих фондів суспільства у порівняльних цінах. Методики розрахунку всіх перелічених показників фондовіддачі є майже тотожними, тому для приклада наведемо формулу розрахунку фондовіддачі для окремого підприємства:

Підвищення фондовіддачі є найважливішою умовою зростання ефективності суспільного виробництва, оскільки її зростання дозволяє збільшувати обсяги випуску продукції без введення в дію нових виробничих потужностей і забезпечує економію інвестиційних ресурсі.

Фондомісткість – показник обернений показникові фондовіддачі.Фондомісткість (Ф_М) характеризує вартість витрат виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції і обчислюється у такий спосіб:

Матеріаломісткість (М_М) характеризує ефективність використання предметів праці – сировини, матеріалів, енергії палива тощо і вимірюється витратами матеріальних ресурсів у вартісному вимірі на одиницю вартості виробленої продукції:

Для аналізу динаміки структури витрат виробництва і пошуку шляхів зниження собівартості продукції певне значення мають розрахунки показників матеріаломісткості виробництва по окремим видам матеріальних ресурсів, яка може обчислюватися не тільки у вартісних, але й у натуральних показниках. Зокрема останнім часом, у зв’язку зі значним підвищенням цін на енергоносії, електроенергію та паливно-мастильні матеріали, пильна увага приділяється аналізу енергомісткісті вітчизняного виробництва. Покращення цього показника стало першочерговою задачею підвищення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Для розв’язання цієї проблеми навіть розробляється національна цільова комплексна програма енергозбереження, яка має не меті саме зниження енергомісткісті виробництва.

Матеріаловіддача – показник обернений показникові матеріаломісткості виробництва. Він визначається вартістю виробленої продукції, що припадає на одиницю вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів.

Узагальнюючим інтегральним показником ефективності суспільно виробництває показник продуктивності суспільного виробництва, який одночасно характеризує ефективність використання усіх задіяних у суспільному виробництві ресурсів, тобто продуктивність як живої, так і уречевленої праці, що застосовується у виробництві. Продуктивність виробництва (П_РВ) вимірюється вартістю вироблюваної продукції на одиницю сукупної вартості витрат на всі задіяні у виробництві ресурси:

Підвищення економічної ефективності суспільного виробництва є водночас і показником і чинником економічного зростання і соціально-економічного прогресу в цілому, під яким розуміють поступовий розвиток і піднесення суспільства на новий ступень розвитку продуктивних сил суспільства і задоволення матеріальних і соціальних потреб людей.

Соціально економічний розвиток суспільства характеризується ступінню задоволенні матеріальних і соціальних потреб як суспільства в цілому, так і кожної окремої людини. Узагальнюючими показниками досягнутого рівня соціально-економічного розвитку є розмір валового національного продукту або національного доходу на душу населення і рівень і якість життя населення.

Рівень життя населення– це ступень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами, потрібними для забезпечення їх нормальної життєдіяльності. Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення або на сім’ю, а також його відповідністю як національному стандарту життя певної країни за даних конкретно-історичних умов, так і науково обґрунтованим раціональним нормам споживання цих благ.