Види циклічних коливань

Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки (а також світового господарства) як єдиного цілого, тобто закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги до іншої.

За тривалістю вирізняють такі типи економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років), довгі (40—60 років).

Економічний цикл — період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Середні цикли (у класичному трактуванні) включають такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.

Рис. 8 Фази економічного циклу

І фаза – криза – різке скорочення ділової активності: падіння цін у немонополізованих галузях, підвищення цін монополій, банкрутства, зменшення капіталовкладень, обсягів виробництва, зайнятості, збільшення безробіття, обсягів нереалізованих та товарних запасів.

ІІ фаза – депресія – фаза пристосування економічних суб’єктів до нових умов господарювання: спад виробництва зупиняється, зменшуються ціни, обсяги нереалізованих товарних запасів, ставка позичкового відсотку; зростають обсяги вільного грошового капіталу; відбувається нагромадження капіталу для оновлення виробництва.

ІІІ фаза – пожвавлення – фаза зростання обсягів виробництва і капіталовкладень, підвищення попиту на товари, ставки позичкового відсотку, зайнятості. Вона закінчується досягненням докризового рівня розвитку виробництва.

ІV фаза – піднесення – фаза, яка характеризується стрімким економічним зростанням: збільшуються капіталовкладення, курси акцій, ціни, ставка позичкового відсотку, заробітна плата тощо.

Довгострокові циклічні коливання економічна наука виявила ще в другій половині XX ст., але особлива роль у розробці цієї проблеми належить російському вченому М. Д. Кондратьєву [2, с. 230—231; 3, с. 378-382].

Довгохвильові цикли Кондратьєва тривалістю близько 50 років пов’язують із інноваційними процесами економічних системах, а також із радикальними змінами в технологічній базі суспільного виробництва та інфраструктурі.

Дослідження вченого ґрунтувались на статистичних даних щодо динаміки виробництва чавуну, свинцю, вугілля, а також середнього рівня цін, заробітної плати та ставки відсотка, зовнішньоторговельного обороту та інших показників в Англії, Франції, Німеччині і США за період із 80-х рр. ХVІІІ ст. до 20-х р. ХХ ст.

Ці хвилі мають стадії «підвищення» та «зниження».

Перша – період революційних змін у техніці та технології, у сферах грошово-кредитних і фінансових відносин; друга зумовлюється наростаючою нестійкістю економіки – спадом промислового виробництва, аграрними кризами, розладом фінансово-кредитної системи, падінням курсу цінних паперів.

У сучасній теорії існують різні думки щодо запобігання спаду, подолання негативних наслідків циклічного розвитку. Найчастіше використовують 2 підходи – кейнсіанський (стимулювання попиту, пріоритет макроекономічного регулювання, пріоритет податково-бюджетної політики, заохочення економічної політики держави) та монетаристський (стимулювання пропозиції, пріоритет мікроекономічного регулювання, пріоритет кредитно-грошової політики, обмеження економічної ролі держави).