Соціальний захист населення сутність, проблеми , напрями реформування

В умовах ринкової економіки працівника можуть захистити, по-перше, його знання, досвід, професіоналізм, активна трудова діяльність; по-друге, власність, володарем якої він є; по-третє, державні гарантії та різноманітні види соціальної допомоги. Йдеться про соціальний захист, який забезпечується державою, громадськими організаціями та трудовими колективами.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, “що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними”.

Економічна категорія “ соціальний захист ” являє собою систему розподільчих відносин, у процесі яких за рахунок частини національного доходу утворюються та використовуються суспільні фонди грошових засобів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій громадян.

У світі діє декілька моделей соціального захисту, що включають в себе систему пенсійного захисту і соціальне страхування: соціал-демократична модель (скандинавські країни), неоліберальна модель (США); неоконсервативна модель (Німеччина), система Беверіджа (Великобританія, Ірландія).

Соціал-демократична модель - характеризується значною роллю держави в рішенні соціальних проблем суспільства, у тому числі в забезпеченні повної зайнятості.

Неоліберальна модель заснована на рішенні проблем соціального захисту безпосередньо між підприємцем і працівником в особі профспілок і максимальним усуненням держави від втручання в цю сферу.

Неоконсервативна модель - це приклад рішення соціальних проблем державно-приватними методами, де відповідальність окремого підприємця замінена системою їх обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави.

Система Беверіджа ґрунтується на тому, що в страхових випадках (хвороба, пенсійний вік, смерть, пологи, тощо) кожен громадянин повинен бути охоплений соціальною страховою допомогою або грошовою допомогою; головна задача держави - захист громадян з мінімальними доходами.

Економічна теорія виділяє чотири основні функції соціального захисту: профілактично-попереджувальну, економічну, реабілітаційну і політичну [72, с.488].

Профілактично - попереджувальна функція соціального захисту полягає в проведенні комплексу організаційно-технічних медичних заходів, що дозволяють захистити здоров’я і працездатність людей.

Економічна — полягає в заміщенні втраченої заробітної плати або доходу в зв’язку з тимчасовою або постійною втратою працездатності (хвороба, нещасні випадки, похилий вік або настання будь-якого іншого соціального ризику).

Соціально-реабілітаційна - передбачає здійснення комплексу медичної, професійної і соціальної реабілітації працівників з метою відновлення втраченого здоров’я і працездатності.

Політична - покликана забезпечити формування і підтримку ефективних інститутів і механізмів соціального захисту з метою забезпечення гарантованих Конституцією і законодавством країни соціальних і правових норм захисту і підтримки соціальної стабільності і безпеки країни.

Сучасна система соціального захисту населення включає наступні основні інститути: традиційну форму державної допомоги (соціальну допомогу, що надається державою і муніципалітетом); соціальне страхування (з публічно-правовим статусом); приватну страхову ініціативу і соціальні послуги, що надаються підприємствами

Верховною Радою України були прийняті Закони України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення” та ін.

Більшість економістів розглядають такі принципи, на яких повинна ґрунтуватися система соціального захисту в ринкових умовах:

− визначення соціального захисту пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави;

− законодавче визначення основних соціальних гарантій;

− загальнодоступність і гарантований рівень соціального забезпечення найнагальніших життєвих потреб для всіх громадян;

− визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальних нормативів;

− законодавчо встановлений розподіл відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій із соціального страхування;

− забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, який відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму;

− відповідальність основних засад соціального захисту рівню соціально-економічного розвитку держави.

Питання до теми

1. Якими економічними законами управляється процес розподілу доходів та національного доходу?

2. Чому існує нерівність у доходах населення в умовах ринкової економіки?

3. Чи впливає принцип соціальної справедливості на розподільчі відносини? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чому споживання є завершувальною фазою відтворювального процесу?

5. Чим викликана необхідність державного регулювання доходів населення і в чому його сутність?