Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Економічне зростання, його суть, типи і фактори
В теоретичному і практичному аспектах поняття “економічне зростання” тісно пов'язане з термінами “розширене відтворення” та “економічний розвиток”, але за своїм змістом — це не тотожні економічні категорії. Наприклад, розширене відтворення охоплює процеси як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). Економічне зростання ж характеризує стратегічні цілі руху економіки на макрорівні (національному, світовому). Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісного розвитку національної економіки. Під економічним зростанням розуміють кількісне збільшення і якісне удосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних чинників. Зміст теорій економічного зростання— це аналіз динаміки його конкретних чинників та ефективності їх використання, а також шляхів, показників досягнення таких макроекономічних пропорцій, за яких можливий безкризовий розвиток. На цих положеннях і ґрунтуються основні теорії зростання: класична, марксистська, кейнсіанська, а також його сучасні течії — неокласична, неокейнсіанська, соціологічна. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч. До факторів економічного зростання відносять: а) фактор пропозиції; б) фактор попиту; в) фактор ефективності; г) позаекономічні фактори. Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Їх чотири: 1) кількість та якість природних ресурсів; 2) кількість та якість трудових ресурсів; 3) обсяг капіталу країни; 4) рівень технологій. Фактор попиту – в країні має бути такий рівень сукупних витрат, за якого повністю використовуються наявні ресурси суспільства. Фактор ефективності – повне використання всіх ресурсів плюс досягнення оптимальної структури виробництва, що дасть можливість якомога економніше використовувати ресурси і виробляти з них найпотрібніші й найцінніші товари і послуги для суспільства. Позаекономічні фактори: політична, соціальна ситуація в країні, культурні особливості нації. Розрізняють два типи економічного зростання: - екстенсивний тип економічного зростання – це нарощування виробництва товарів і послуг на базі збільшення кількості використовуваних факторів виробництва за попереднього рівня технологій. (зростання чисельності робочої сили, обсягу земель, інвестицій, при цьому продуктивність праці залишається незмінною); - інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів: - підвищення кваліфікації робітників; - поліпшення використання капіталу; - застосування нових машин і механізмів; - кращої організації і господарської діяльності, що веде до зростання продуктивності праці. Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. У ході нагромадження відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, які пов'язані з науково-технічним прогресом [2, с. 218]. Процес нагромадження капіталу органічно пов'язаний з процесами заощадження та інвестування. Останні здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалежних одна від одної. Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як зазначає П. Самуельсон, мало пов'язані з можливостями інвестування, тобто «чистим капіталоутворенням». Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних, торговельних підприємств. Таким чином, інвестиції — це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головна мета інвестування — одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, відсотка, ренти. Досить відомі такі моделі економічного зростання: Харрода — Домара; виробничої функції Кобба — Дугласа та її модифікація Я. Тінбергеном, Р. Солоу; «витрати — випуск» В. Леонтьєва [2, с. 222—225]. Неокейнсіанські моделі економічного зростання ґрунтуються на визнанні домінуючої ролі попиту у стимулюванні економічного зростання. Вихідною умовою неокласичної концепції є положення про залежність обсягів суспільного виробництва від факторів виробництва. Принципова особливість моделі Р. Солоу полягає у відображенні впливу на збільшення обсягів суспільного виробництва тих чинників, які є основою підвищення продуктивності суспільної праці.
|