Мова та поведінка оратора

Оратор як носій культури мусить спиратися на літературну мову. Промова оратора, у якій багато помилок, створює негативне враження про нього й утруднює сприйняття теми, відволікає від неї.

Культура мови оратора – це свідомий добір та вживання мовних засобів для швидкого і результативного досягнення мети виступу.

Під час виступу оратор повинен дотримуватися таких вимог:

– чітко вимовляти звуки, особливо коли існують розходження між написанням і вимовою слів, напр.: затверджується, а не затвержуєц΄ ц΄ я.

– правильно наголошувати слова, напр.: ма́ ркетинг, а не марке́ тинг;

– розрізняти морфеми у словах, напр.: вибирати приміщення, а не обирати приміщення;

– уникати повторення однокореневих слів (тавтології), напр.: Він переконливо усіх переконав у своїй правоті;

– не дублювати слова, які позначають одне поняття, напр.: У творі відображена дійсність, реальне життя;

– не вживати слів-паразитів, напр.: ну, скажімо, значить;

– враховувати стилістичні особливості слів, ситуацію спілкування, напр.: Студенти прийшли побалакати з деканом;

– чітко будувати синтаксичні конструкції, напр.: справив враження, мав уплив, а не справив великий вплив.

У виступі оратора важливим є його зовнішня культура і поведінка. Доповідач повинен привертати до себе увагу за допомогою певних прийомів, вміти створити свій власний образ. Однак важливо дотримуватися міри. Не варто привертати увагу незвичайною манерою говорити, особливими жестами, мімікою чи екстравагантним одягом, бо це справляє враження дивацтва і відштовхує аудиторію, а симпатія чи антипатія до оратора формується у перші хвилини його виступу.

Перед виходом до аудиторії оратор повинен налаштувати себе на впевнене і щире спілкування з використанням своєї чарівності і виявом цікавості та поваги до слухачів. Запорукою успіху під час виступу є правильна артикуляція і вимова, добра дикція, відповідний темп мовлення, вміле послуговування своїми тембровими можливостями, глибоке, інтенсивне та вільне дихання, зміна інтонації для урізноманітнення мовлення.

Рекомендована література

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – С. 140-223.

Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділов. комунікації. – К., 2002.

Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі україн. мови. – К., 1999. – С. 30-40.

Ділова українська мова / За ред. О.Д.Горбула. – К, 2002. – С. 189-207.

Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002. – С. 300-324

Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С. 8-96, 174-222.

Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.

Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 178-227.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика спілкування. – К., 2002.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 346-375.

Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. – К., 2003.