Тарас Шевченко. Великий український поет, художник, мислитель, громадський діяч

(1814-1861)

Великий український поет, художник, мислитель, громадський діяч. Його “Кобзар” (1840 p.), “Гайдамаки” (1841 p.), “Три літа” (1843-1845 pp.), “Сон” та інші знає кожний свідомий українець.

Співець героїчного минулого, Т. Шевченко у своїх творах закликав до боротьби за соціальне і національне визволення. Його творчість мала великий вплив на національне пробудження українського народу. Т. Шевченко підтримував діяльність передової молоді у недільних школах і для них наприкінці 1860р. написав “Буквар південноруський”.

Геній Т. Шевченка випереджав епоху.

Євген Гребінка

(1812-1848)

Великий майстер слова, український популярний байкар. Народ любив його твори “Малоросійські приказки”, “Ніжинський полковник Золотаренко” та інші.

У 1841 р. видав альманах “Ластівка”. Це був перший збірник, у якому всі українські письменники писали рідною українською мовою.

Високо цінував він Т. Г. Шевченка, допоміг викупити його з неволі, а також видати “Кобзар”.

Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

Великий патріот України, видатний письменник, історик, етнографі Перші його твори з’явилися у 40-х роках XIX ст. і відіграли значну роль у пробудженні національної самосвідомості українського народу.

Брав активну участь у виданні журналу “Основа”.

Широко відомий його історичний твір “Історія возз’єднання Русі”. П. Куліш талановитий письменник, написав поеми “Куліш у пеклі”, “Україна”, роман “Чорна рада” та інші.

П. Куліш дбав про розвиток української мови, впровадив нову систему передання української мови на письмі — “кулешівку”, здійснив переклад Біблії українською мовою.

Театр як відображення тенденцій суспільного розвитку

В Україні на початку XIX та діяли російські професійні театри:

1805 р. — у Києві,

1810 р. — у Полтаві,

1812 р. — у Харкові.

У Полтаві великою популярністю користувався український театр, на сцені якого виступала акторська група під керівництвом І. Котляревського.

У 1819 р. тут було поставлено “Наталку-Полтавку” та “Москаля-чарівника”.

Першу українську театральну трупу організував Г. Квітка-Основ’яненко. Він директор і режисер Харківського професійного театру.

Існував аматорський театр у селі Кибинці, керівником і режисером якого був батько М. Гоголя — В. Гоголь-Яновський.

Для українського театру Т. Шевченко написав драму “Назар Стодоля” (1843 р.) — одну з перших, яка побудована на соціальному конфлікті.

У поміщицьких маєтках діяли домашні театри, в яких грали кріпаки. Найвідоміші кріпацькі театри в: с. Кибинці на Полтавщині у маєтку Д. Трощинського; с. Качанівці на Чернігівщині у поміщика Г. Тарновського.

Великий російський актор М. Щепкін розпочинав театральну кар’єру кріпаком. І. Котляревський став ініціатором викупу його з неволі. М. Щепкін прекрасно грав роль Виборного у “Наталці- Полтавці” і Чупруна в “Москалі-чарівнику”.

На західноукраїнських землях перші аматорські трупи виникли напередодні революції 1848-1849 pp. Вони ставили п’єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, а також місцевих акторів — М. Устияновича, С. Петрушевича, О. Духновича.

Музика в пошуках українського мистецького стилю

1. У музичному мистецтві продовжували жити культурні традиції минулого, які дбайливо зберігали кобзарі, бандуристи, лірники. Найвидатніші з них: Остап Вересай, Іван Крюковський, Андрій Шут та інші.

2. У піснях, переказах, легендах, думах вони продовжували оспівувати героїчне минуле, боротьбу за соціальне і національне визволення.

3. Осередками розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, в яких багато уваги приділяли вивченню нотної грамоти і теорії музики.

4. Було випущено перші фольклорні збірники:

• М. Цертелєва “Досвід збирання старовинних малоросійських пісень”;

• М. Максимовича “Малоросійські пісні” та інші;

• на західноукраїнських землях фольклорним виданням був збірник “Русалка Дністрова”, що надрукувала “Руська трійця”;

5. У Наддніпрянській Україні з’явилися перші музичні товариства, які проводили концертну діяльність:

• Філармонічне товариство в Одесі (1842 p.);

• Симфонічне товариство аматорів музики та співу в Києві (1848 p.).

6. Київський педагог і композитор Й. Витвицький написав варіації на теми народної пісні “Зібралися всі бурлаки”.

7. Почався розвиток української симфонічної музики. У 1809 р. в Одесі з нагоди відкриття театру зі своєю симфонією, побудованою на українських народних піснях, виступив М. Овсянико-Куликовський.

8. Розвивалося хорове мистецтво. Великого поширення воно набуло на західноукраїнських землях:

- хорові самодіяльні та професійні колективи діяли в усіх найбільших містах Галичини, Північної Буковини, Закарпаття. Вони виконували в основному церковну музику, однак намагалися співати і народні пісні;

- найпопулярнішим був перемишлянський хор під керівництвом чеського музиканта Алоїза Нанке;

- 3 838 р. у Львові було організовано Товариство сприяння музиці.

9. 3 великими концертами виступали хори Київської академії, Переяславської семінарії та інші.

10. У цей період у Галичині плідно працював М. Вербицький - автор 12 оркестрових рапсодій на українські теми, кількох оперет і багатьох композицій для хору. Саме він написав 1863 р. музику до широковідомого народного гімну “Ще не вмерла Україна”, який нині є гімном Української держави.

11. Навесні 1838 p. М. Глінка перебував в Україні, щоб відібрати співаків. Він набрав для капели 19 хлопчиків і двох дорослих. Серед них був і С. Гулак-Артемовський — небіж письменника П. Гулака-Артемовського, який згодом став родоначальником української національної опери.

Образотворче мистецтво в пошуках українського мистецького стилю

В українському живописі був поширений романтичний напрямок.

Відомі художники першої половини XIX ст.