З. З. Тактика

Українська Національна Революція середини 17 ст. сформувала в Україні цілу когорту талановитих воєначальників. Серед них найяскравіше себе проявив себе Богдан Хмельницький (1595 - 1657) як державного і військового діяча. Як зазначається у монографії В.А. Смолія та B.C. Степанкова «Богдан Хмельницький», цей славетний син українського народу дійсно був полководцем європейського масштабу. Саме він створив одну з найсильніших армій у тодішній Європі, зумів належним чином озброїти її, значно підніс ефективність української кінноти та артилерії. Блискучий стратег і тактик, прихильник блискавичних і рішучих воєнних дій, неперевершений майстер маневру, Богдан Хмельницький заслуговує на почесне місце в історії воєнного мистецтва. Переходячи до характеристики військового мистецтва українського козацтва доби Хмельниччини, Визнаючи панівну тезу сучасної історіографії про те, що 1648 р. карколомно змінив статус, організацію та систему управління козацького війська, навряд чи можна сказати те саме про способи і форми збройної боротьби. Тактичне мистецтво козацтва було тісно споріднене, з одного боку, з річпосполитськими, а з іншого боку - зі східними, зокрема татарськими традиціями. Цьому сприяв не тільки фактор «тісного сусідства», а й участь козацьких підрозділів і старшини в спільних бойових діях. Планування кампанії, її забезпечення, пересування військ, розвідка й, нарешті, основні елементи бою козаків виразно відрізнялися від західноєвропейського військового мистецтва й надаються до порівняння з сусідами по Центрально -Східній Європі - Польщею, Трансільванією, московською державою й Кримським ханатом, де є ближчі аналогії, наприклад, до таких форм бойових порядів, як «лава» або «гуф», використання рухомого табору, ведення оманливих відступів, використання засідок тощо. Якщо для скільки-небудь помітних змін у тактиці було потрібне накопичення критичної маси новацій в озброєнні, засобах зв'язку, тактичних формах противника, то на рівня стратегічному та оперативному початок Хмельниччини справді спричинився до важливих новацій. Фактори, що були безпосередньо пов'язані із Хмельниччиною, мала й інші причини, зокрема, невідомі до того типи маневрування козацького війська одразу кількома осібними групами, блокування комунікації противника на значному просторі, зрештою, більш високий рівень управління й узгодження дій бойових порядків і окремих порядків і окремих груп війська. Переходячи до розгляду козацької піхоти, кінноти, артилерії і флоту, слід зауважити, що українське козацьке військо не мало окремих родів військ. Козак був універсальним вояком, тож правильно буде вести мову про спосіб бою. Це не заперечує факту існування серед козаків фахівців з якогось окремого виду бою чи взагалі ведення війни (на суші чи на воді). Проте такі особливі якості окремих вояків тільки зміцнювали багатогранність у універсальність війська в цілому. Успіх у бою досягався або за допомогою раптової атаки, або щільного рушнично-артелерійського вогню. За такого підходу до перемоги піхота становила ударну силу козацького війська. Головною особливістю козацтва була відсутність поділу вояків залежно від зброї - стрілецької чи холодної. Питання визначення поділу бойових порядків козацтва, залишається складним. Джерела, що описують козацьку піхоту під час бою, звертають увагу на її вогневу міць. Вогнепальну зброю потрібно було довго заряджати, тому військові розробляли різноманітні прийоми, аби організувати і прискорити цю процедуру. Козацька піхота була найдосконалішою в Європі, адже вони виробили особливу тактику, вони шикувалися у 3 шеренги: Перша стріляла, друга подавала, третя перезаряджала рушниці. Козацька стрільба була надзвичайно щільною та інтенсивною, сильний вогонь піхоти зазвичай вирішував хід бою так було під: Корсунем, Пилявцями, Зборовим, Конотопом, під обстрілом з мушкетів ворожа кіннота не могла витримати і відступала з втратами. При зустрічі з ворогом козацтво оточувало себе возами, будувало земляні укріплення. Обираючи місцевість для бою, перевагу надавали важкодоступній - ярам, пагорбам, лісам тощо. Важливою була наявність води. В літературі часто є згадки учасників подій, ось один із спогадів:. Під час бою козацтво намагалося обезкровити ворога щільним вогнем, а потім слушний момент контратакувати. При веденні вогню застосовувалися різноманітні маневри і хитрощі. С.Окольський описав як у боях на Старці козаки за допомогою таких атак головна роль належала кінноті. Дуже часто козацтво діяло вночі -саме під прикриттям темряви козацька піхота непомітно підходила під ворожі позиції й відчайдушно атакувала [20, с. 87 - 93].

Бій під табором: Козаки старалися звести бій на місці, що заздалегідь було приготовлене на зустріч, щоб ворога відразу поставити у некорисну ситуацію. Це особливо відзначалося у боях Хмельницького, під Корсунем чи під Зборовим, де гетьман заскочив поляків, неготових до битви. Базою для війська, що виходило в бій, був табір. Боротьба й оборона з табору була характерною особливості козацької тактики. Табором називали з'єднанні разом обозові вози, за якими ставало військо. Такий спосіб оборони був відомий з давніх часів. Табі починали порядкувати тоді, коли військо сподівалося зустрічі ворогом. Обозові вози ставали тоді по одному боці війська, простою лінією, один за другим, у кілька рядів. В 1596 р. Лобода під Білою Церквою мав табір з п'ятьох рядів возів, Павлюк 1637 р. ішов табором із шести рядів обозів. Посередині ставало військо, піхота і кіннота. Перед і зад був теж забезпечений возами, там також приміщували артилерію. Коли ворог надійшов близько, піхота з-поза возів починала стрільбу з рушниць, так само і діяла артилерія. У разі того коли треба було йти вперед чи відступати, військо під охороною табору, було добре забезпечене від наступу. Під Дрижополем 1655 р. козаки кілька днів відбивалися від польських військ, що їх переслідували, - «а табір мали такий міцний і вогнистий». Табір міг бути різної форми: півмісяцем, овальний, просторий. Під Берестечко 1651 р. табір Хмельницького мав по сім верств вздовж і вшир. В оборонному таборі вози ставили близько один біля одного і зв'язували одне до одного їх колеса. Деколи звертали вози голоблями до ворога. До возів насипали землі, а то й цілком обкопували їх валом, копали ще рови, шанці і всяк засідки. Козаки перші почали використовувати метод викопування шанців, він виявився надійнішим засобом захисту в степовій місцевості ніж важкі панцир і кольчуга. Боплан каже: «У чому проявляють найбільше зручності та вмілості, то це битися табором, закриваючись возами. Можна сказати, що під охороною табору 100 козаків не боїться 1000 поляків або татар.» А.Старовольський додає: «їх табір у злуці з польською кіннотою має величезну вагу, як це довела війна із турками»[20, с. 89].
Бій Кінноти: Табір служив не тільки для оборони, але й як опора для зачіпної акції. При своїй легкості і рухливості табір міг підійти близько з-під позиції, ворога й військо могло в любу хвилину почати бій. До бою рушала наперед кіннота, а саме невеликі відділи, що викликали ворога «З - під полковничої корогви вискочило 40 коней», читаємо в описі бою під Гомелем 1651 р. Першого дня в бою під Берестечком у таких герцях козаки побили багато поляків. Коли на поле бою виступили вже більші ворожі сили, тоді козацька кіннота насувала до наступу лавою, тобто впорядкованими відділами. Напад лавою шикуючись півколом, атакуючи таким чином противника з флангів, фронту і з тилу. З якою зброєю виступала кіннота докладно не знаємо. За Хмельниччини деякі козацькі відділи мали вже пістолі. В остаточній зустрічі з ворогом вирішальною зброєю вершника була шабля і бій на шаблі акцію закінчував. Козацька кіннота не була найліпша. Боплан каже: «На коні вони не найліпші; мені траплялося бачити, як 200 польських кавалеристів примушувало втікати 2000 найкращого козацького війська». Подібно висловлюється один поляк перед боєм під Берестечком: «Піше військо буде битися добре, але на комонник слаба надія: один добрий юнак може відігнати 10 кінних козаків». Тим то Хмельницький був примушений користуватися татарською кіннотою у битвах з поляками. Та пізніше козацька кіннота сильно розвинулася. З легкої руки Боплана склалася думка про невисокі бойові якості козацької кінноти. Однак аналіз битв заставляє, замислитися.[20, с.88].
Тактика Піхоти: вирішальну роль в козацькому війську мала піхота. З початком битви піше військо перебувало в таборі, під охороною таборових
возів. Коли кіннота наступала, піхота виходила, стараючись непомітно
підійти до ворожих позицій. На догідному місці піхота насипала шанці. В
тому козаків вважали за незвичайних майстрів. «Про них кажуть, що нема в
світі війська зручнішого закладати шанці, як козаки», Козаки вміли чудово
використовувати характер терену, особливо горбки, яри, річки, болота, багна.
«Для козака, що живе над Дніпром, вся відвага в воді, ріці, болоті». «Коли
козак не має води, болота або яру, то пропав. Тим то зима, коли вже копати
не можна, коли ніяк водою не втечеш - для нього суворий неприятель; але
весна, літо, а подекуди й осінь, це його хліб, скарб, достатки і всяка
фортуна».... Копаючи шанці, піхота підступає все ближче до ворога. До
ворожих позицій заходили не тільки з фронту, а й з боків; не раз і близько
свого табору влаштовували засідки і старалися приманити туди ворога. Не
раз і кіннота під напором ворога наслідували піхоту: вставала з коней,
обкопувалися шанцями й боронилися. З шанців козаки щільно обстрілювали
ворога. Козацька стрільба бувала надзвичайно густа та сильна. Очевидець
поляк запевняє, що в бою під Кумейками козаки вистріляли 50 00 тис. куль.
Добра піхота була силою козацького війська, але водночас вона була й його
слабою стороною. Тактики піхоти можна було вжити тоді коли ворог
спинився на місці, й коли була догідна позиція, щоб звести бій. Але до
боротьби на широких просторах, до погоні й до вирішної атаки була
необхідна кіннота[15, с.243].

Висновок: В цих подіях війни виявляється певні ознаки та риси національно – визвольної війни, революції, суть якої в звільненні від національного та іншого гніту та створенні самостійної держави.

Висновки:

Війна, яка почалася у 1648 році мала яскраво виражений характер, але її особливістю будо переплетіння національно-визвольної боротьби з соціальною боротьбою, тобто це була боротьба не тільки за національне, а й за соціальне визволення.Починалося це як велике козацьке повстання, але не як звичайне.Лідером була видатна особистість, до тогож слід враховувати міжнародний резонанс повстання, яке вийшло за межі внутрішніх справ Речі Посполитої(союз, з Кримським ханством та відносини)Влітку 1648 р. розгортається широкомасштабна війна українського народу за національне і соціальне визволення під політичним проводом, козацтва.
Війна призвела до досить глибоких змін в розвитку українських земель: утворилася Українська держава і встановлювалася нова модель соціально-економічних відносин.Це досить серйозні зміни, тому частина сучасних українських істориків, виходячи з того, що до корінних змін призводять революції, вважають події середини XVII ст. в Україні національною, революцією.
Проаналізуємо названі наслідки війни. До початку 1649 року основу політичної програми керівників повстання становила ідея політичної автономії для козацького регіону, тобто ідея козацького автономізму.Але вже взимку 1649 р.висловлюється ідея незалежної української соборної державності, тим більше, що держава вже утворюється.Утворення її починається вже влітку 1648 року.Юридично фактичне існування Української держави визначається Зборівським договором.Були визначені територія держави, її кордони, адміністративно-територіальний поділ на полки і сотні.Формується апаратуправління.За зразок було взято організаційни устрій Запорожської Січі та реєстрового козацтва.Вищим органом влади стала військова козацька рада, яка вирішувала найважливіші питання(вибори гетьмана та інші.).Зростає значення старшинської ради.На чолі виконавчої влади був гетьман, в руках якого зосереджувалися найважливіші владні функції: він скликав ради, видава закони(універсали та інші), роздавав землі, затверджував старшину, очолював апарат управління, відав фінансами, мав право помилування, очолював збройні сили, керував зовнішньою політикою.Апарат управління був кількох рівнів.Центральний апарат представляли гетьман та генеральна старшина, які становили, гетьманський, уряд(обозний, суддя, підскарбій, писар, осавули, хорунжий, бунчужний).
Вищим судовим органом був Генеральний військовий суд. Полковий рівень становили полковник і полкова старшина (обозний, суддя, писар, осавул, хорунжий). Сотенний рівень становили сотник і сотенна старшина (осавул, писар, хорунжий). Селяни та міщани мали свої органи управління, але зверхніми над ними були козацькі органи. Тобто була територія, кордони, адміністративно-територіальний поділ (на початку 1657 р. - 18 полків), правитель - гетьман та центральний уряд, місцева адміністрація, своя судова система і закони, система оподаткування, військо, дипломатичні відносини з іншими державами, своя символіка. За Б. Хмельницького держава виступала як суб'єкт міжнародних відносин.
Окрім цього глибокі зміни відбулися в соціально-економічній сфері, де встановлювалася нова модель соціально-економічних відносин. Так, було ліквідоване магнатсько-шляхетське землеволодіння, особливо велике та середнє. Знищені фільварково-панщинна система господарювання і кріпацтво. Більшість земель перейшла у власність держави - Війська Запорізького. Затверджується козацька земельна власність, за природою -фермерського типу. Селяни, становище яких різко покращилося, дістають (обмежені) права власності на землю. Разом з тим збереглася база для відродження феодальних відносин. Зростало землеволодіння православних монастирів та церкви, частково збереглося землеволодіння шляхти, починає складатися гетьманське та старшинське землеволодіння. Також відбулися зміни і в соціальній структурі населення. Клас феодалів (світських землевласників - магнатів та шляхти) в Україні фактично було ліквідовано, дрібна шляхта залишилася, але її кількість різко зменшилася. Провідна роль у суспільстві перейшла до козацтва, особливо до козацької старшини, з якої формується нова політична еліта, новий панівний стан. Становище селян істотно поліпшилося, вони стали особисто вільними, дістали право вступу до козацького стану, а також право власності на землю. Зміцнився статус православного духовенства. В містах провідна роль перейшла до українського міщанства.
Тобто зміни були досить суттєві, але чи можна ці події вважати революцією. Соціальна революція призводить до зміни суспільного ладу, або сприяє цьому. В України ж внаслідок подій середини XVII ст. зміни суспільного ладу не відбулося. Проте потенційно визначилися тенденції до появи та розвитку капіталістичних відносин. Але останнє переважно було гіпотетичним, хоча за певних обставин могло б реалізуватися, але за тих реальних обставин навряд чи. У цілому ж взимку - навесні 1648 р. все починалося як велике козацьке повстання, яке швидко переростає у широкомасштабну визвольну війну, в яку втягуються широкі верстви українського народу(особливо селяни) під політичним проводом козацтва.Але в цих подіях війни виявляється певні ознаки та риси національно-визвольної революції, суть якої в звільненні від національного та іншого гніту та створенні самостійної держави.До того ж будь-яка національно-визвольна революція має метою звільнення від іноземного панування, завоювання національної незалежності, ліквідацію національно-колоніального гніту, створення національної держави.Соціально-економічні завдання і класовий зміст національно-визвольної революції визначаються як внутрішніми умовами країни, так і характером тієї доби, під час якої вона відбувається.

Список використаних джерел та літератури:

1.Антонович В.Б.Коротка історія Козаччини.-К., 2004.-С.15-140.

2.Апанович О.Гетьмани і кошові отамани Запорозької Січі.-К., 1993.

3.Брехуненко В.Богдан Хмельницький.-Київ, 2007.-72 с.

4.Виникнення та розвиток укр..козацтва//Кормич Л. Багацький В. Історія Ураїни: Підр.-К., 2006.-С.135-153

5.Військова організація та воєнне мистецтво українського козацтва//Історія українського козацтва: нариси у 2 т.-Т 1.-К., 2006. – С.471-530.

6.Горобець В., Чухліб Т.Незнайома Кліо.-К., 2004-306 с.

7.Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення.-К., 1995.

8.Грушевський М.Ілюстрована Історія України.-К., 1990.

9.Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна.-К., Видавничий дім ‘Альтернативи’, 1999.-304с.

10.Дзира Я.Реєстр війська запоріжського після Зборівського договору 16 жовтня 1649р., - К., -2007 “ЕММА”.-С.268-274.

11.Дорошенко Д.Нарис історії України.В 2-х тт..-К., 1991.

12.Зубалій О.Національно-визвольна революція українського народу 1648-1657 рр.Створення нової української держави.//Історія України.-2001.-Серпень (№29).- С.1-6.

13.Козацька республіка// Сердюк О.Лицарі сонця-істор.нарис. – Луцьк.2008.- С.110-113

14.Коструба М.В. Зимова кампанія 1654-1655 років періоду Хмельничинни: воєнний аспект: до 355 р.Дрижопільської битви//Історія в школі.-2009.-№11.12.- С. 10-15.

15.Мельник б.Козацька зброя//Україна Козацьа держава.- К., -2007 “ЕММА”.- С.234-265.

16.Національно-визвольна війна Укр.народу(1648-1657)//Історія України6документи та Матеріали: посібник/Уклад.В.Король.-К., 2001.- с.124-141.

17.Смолій В., Степанков В.Українська Національна Революція 17 ст.(1648-

42.

1676 рр.)- К., 199.-352 с.

18.Сокирко О.Г. Артилерія козацької держави: створення, розвиток, внутрішня організація (1648-1781)/ О.Г.Сокирко//Укр.іст.журн.-2012.-№4.- С.35-51.-ISSN 0130-5247

19.Сокульський А.перші козацькі реєстри//Історія України – 2007.- №41.-С.5-8

20.Субтельний О.Україна.Історія.- К., 1998.

21.Яворницький Д. Історія запорожських козаків.ТТ.1-3.-К., 1990-1993.

22.Стороженко І.С. Збройні сили України від останньої третини 17 ст., до кінця 18 ст.//Укр.істор.ж-л.-1998.-№ 1.-с. 87-93.

23.Яковенко.Н.Нарис історії України.З найдавніших часів до кінця ХVIIIст.- К., 1997.